Ухвала суду № 43438301, 01.04.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/5946/14 Головуючий у 1-й інстанції: Лисенко В.І. Суддя-доповідач: Старова Н.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

01 квітня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Старової Н.Е.,

суддів: Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В.,

при секретарі: Тищенко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Київського окружного адміністративного суду у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.09.2014 №0014761702.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 13.11.2014 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, позивачем було подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Представники апелянта у судовому засіданні підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити.

Представник відповідача до судового засідання не з'явився, що не заважає розгляду справи за його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які з'явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, у серпні 2014 року посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «СЕЙЛІНГ-БІ», за результатами якої було складено Акт від 29.08.2014 року №414/1700/2030015465, та яким виявлено порушення позивачем вимог пп.198.3, 198.6 ст.198, п.201.8 ст.201 ПК України, що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 4579,55 грн.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.09.2014 №0014761702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 5724,43 грн. (основне зобов'язання - 4579,55 грн., штрафні санкції - 1144,88 грн.).

Не погоджуючись з даним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

Згідно з п.44.1 ст.44ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно п.138.2 ст.138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Як зазначено у пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

При дослідженні матеріалів справи встановлено, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на припущенні, що фінансово-господарські взаємовідносини між позивачем та ТОВ «СЕЙЛІНГ-БІ» є фіктивними та такими, що не мали реального характеру і були вчинені без наміру створення правових наслідків, з метою отримання податкової вигоди.

Між позивачем та ТОВ «СЕЙЛІНГ-БІ» 28.07.2011 року було укладено Договір поставки №07/11, відповідно до умов якого постачальник (ТОВ «СЕЙЛІНГ-БІ ») брав на себе зобов'язання передати у власність позивачу продукти харчування (далі - товар) відповідно до його замовлення, а позивач зобов'язався прийняти та оплатити товар у термін і в розмірі, що передбачені Договором.

За здійсненими господарськими операціями, позивачем сформовано податковий кредит на підставі виписаних ТОВ «СЕЙЛІНГ-БІ» податкових накладних у розмірі 4579,65 грн.

При перевірці позивача посадовими особами податкового органу взято до уваги дані Акта ДПІ у Печерському районі м. Києва від 27.12.2011 № 1146/23-3/37266825 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «СЕЙЛІНГ-БІ» щодо підтвердження господарських відносин з платниками за період з 01.08.2011 по 31.08.2011, відповідно до якого не підтверджено реальність господарських операцій товариства з контрагентами (у тому числі і з позивачем), оскільки податковим органом встановлено, що директор ТОВ «СЕЙЛІНГ-БІ», будучи допитаним пояснив, що ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності вказаного підприємства немає. На підставі викладеного, відповідач дійшов висновку про безтоварність господарських операцій між позивачем та ТОВ «СЕЙЛІНГ - БІ».

На підтвердження своїх доводів позивачем було надано копії таких документів: видаткові накладні від 05.08.2011 № 8054, від 09.08.2011 № 8091, від 16.08.2011 №8163, від 23.08.2011 № 8234, від 25.08.2011 № 8256, від 29.08.2011 № 8292; податкові накладні від 05.08.2011 № 16, від 09.08.2011 № 21, від 16.08.201 № 28, від 23.08.2011 № 35, від 25.08.2011 № 40, від 29.08.2011 № 42, банківські виписки від 28.12.2011 № 1473 та від 23.01.2012 № 1508.

Колегія суддів зазначає, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, що узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Судова колегія, ретельно дослідивши матеріали даної справи, погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що об'єкти оподаткування, що були включені позивачем до складу валових витрат не підтверджуються первинними документами.

Також суд апеляційної інстанції погоджується з доводами суду першої інстанції щодо того, що в матеріалах справи не міститься та позивачем не надано жодних замовлень та рахунків-фактур за договором від 28.07.2011 №07/11 з поставки товарів в асортименті, кількості та ціною, що визначаються на кожну окрему партію товару.

Договором, зокрема пунктом 2.4 передбачено, що разом із товаром постачальник передає покупцю документ, що підтверджує відповідну якість товару (сертифікат якості, посвідчення про якість, сертифікат відповідності, санітарно-гігієнічний висновок).

Обов'язковість надання продавцем вказаних документів на підтвердження якості товару також передбачено нормами чинного законодавства, оскільки такі товари мають відповідати якісним та санітарним нормам. Але, всупереч вказаному, позивачем не надано зазначеної первинної документації на підтвердження якісних характеристик придбаної продукції, наявність у покупця якої, передбачена умовами Договору та законом.

Стосовно оплати придбаного товару, то пунктом 3.2 Договору передбачено, що оплата товару покупцем здійснюється шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 35 календарних днів з моменту поставки товару. З наданих позивачем банківських виписок філії АТ «Укрексімбанк» видно, що перекази коштів здійснювались 28.12.2011 та 23.01.2012, згідно видаткових накладних, поставка товару ТОВ «СЕЙЛІНГ- БІ» позивачу здійснювалась у серпні 2011 року. Відповідно, вбачається порушення умов вказаного договору, та невідповідність між строками поставки товару та оплати його вартості, що також береться до уваги колегією суддів.

А тому, надані позивачем докази формально оформлюють господарську операцію, але зміст цих документів не дозволяє встановити факт реальності господарських операцій, вчинених з порушенням строків договору та вимог законодавства у сфері безпеки харчової продукції. Відтак, суд апеляційної інстанції встановив невідповідність дій позивача вимогам податкового законодавства та вимог формування податкової звітності по взаємовідносинам з контрагентами, які є предметом розгляду цієї справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 17.09.2014 №0014761702.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на виконання вимог ч.2 ст.71 КАС України надав до суду належні докази правомірності рішення про застосування штрафних санкцій.

Судова колегія апеляційної інстанції не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі, та вважає, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справи, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні правовідносини.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у постанові від 13.11.2014 року, та не можуть бути підставою для її скасування.

За таких обставин, у відповідності до ст.200 КАС України, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 186, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 13.11.2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили згідно ст.254 КАС України, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Старова Н.Е.

Судді: Мєзєнцев Є.І.

Файдюк В.В.