Ухвала суду № 43438283, 01.04.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/5889/14 Головуючий у 1-й інстанції: Василенко Г.Ю. Суддя-доповідач: Старова Н.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

01 квітня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Старової Н.Е.,

суддів: Файдюка В.В., Чаку Є.В.,

при секретарі: Тищенко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду у справі за адміністративним позовом Корпорації «Укртрансбуд» до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Корпорація «Укртрансбуд» звернулась до суду з позовною заявою до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.09.2014 року №0003062201, № 0003492201, №0003472201, №0003482201, №0003502201.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 11.11.2014 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, апелянтом було подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апелянт у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.

Представник позивача просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку Корпорації «Укртрансбуд» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року, результати якої оформлено Актом від 08.09.2014 року №1840/10-08-22-00/31071140, де виявлено порушення позивачем: ст.137, п.п.138.2, 138.4 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п.п.201.1, 201.6, 201.10 ст.201 ПК України; п.п.2.6, 4.2, 4.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою НБ України №637 від 15.12.2004 року; ст.1 Указу Президента України від 12.06.1995 року №436/95.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 29.09.2014 року: №0003062201, яким нараховано штрафні санкції у розмірі 154607,90 грн.; №0003492201, збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 5551,00 грн. та нараховано штрафних (фінансових) санкцій на суму 2776,00 грн.; №0003472201, збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 523500,00 грн. та нараховано штрафних (фінансових) санкцій на суму 261750,00 грн.; №0003502201, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 626948,00 грн.; №0003482201, зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 38369,00 грн.

Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду.

При дослідженні матеріалів справи встановлено, що відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства, на підставі матеріалів та актів перевірки контрагентів ТОВ «Етап», ТОВ «Грос Бау», ТОВ «Євро-Блок», ТОВ «Лідер Нафта» та ТОВ «Астор Груп», згідно з якими контрагенти позивача мають ознаки фіктивних підприємств.

Колегія суддів не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається апелянт, та вважає, що судом надана їм правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні правовідносини.

Суд першої інстанції вірно вказує на необгрунтованість доводів відповідача щодо порушення Корпорацією «Укрттрансбуд» вимог п.п.6, 4.2 та 4.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою НБУ №637 від 15.12.2004 року та абз.3 ст.1 Указу Президента України від 12.06.1995 року №436/95, оскільки досліджені судом фактичні обставини справи та надані позивачем докази (касова книга, касові ордери квитанції Укрпошти про переказ коштів, відомості про виплату грошей), що містяться в матеріалах справи, спростовують такі висновки податкового органу, та відповідають вимогам належності та допустимості доказів, передбаченими ст.70 КАС України. Відтак, зазначені посилання апелянта не доводять протиправності дій позивача, чи порушення ним вимог законодавства у сфері розрахунків.

Як свідчать матеріали справи, між позивачем та Замовником будівництва Київводресурси укладено договір підряду №51 від 20.12.2013 року на виконання робіт на об'єкті «Заходи від підтоплення населених пунктів Богдани, Андріївка, Пиляви, Любимівка, Сухолуччя та сільськогосподарських угідь Вишгородського району Київської області прилеглих до Київського водосховища».

З метою виконання вищезазначеного договору, позивачем укладено ряд договорів, зокрема: договір субпідряду № 24/12-13 від 24.12.2013 року з ТОВ «Етап» ; договір субпідряду № 24/12-13 від 24.12.2013 року з ТОВ «Грос Бау»; договір поставки № 131213 від 13.12.2013 року з ТОВ «Євро-Блок» (на поставку будівельних матеріалів); договір купівлі-продажу № 0712 ЧТ від 02.07.2012 року;

Позивачем проведено оплату по вказаним договорам, що підтверджується карткою рахунку 631 за 01.01.2013-08.10.2014 року, яка наявна в матеріалах справи та містить обов'язкові реквізити (т.1 а.с.23-33).

Згідно п.138.2 ст.138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Як зазначено у пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Суди обох інстанцій ретельно дослідили докази, надані позивачем, на підтвердження реальності фінансово-господарських відносин з контрагентами та економічної доцільності, в тому числі копії наступних документів: довідки про вартість виконаних підрядних робіт (т.1 а.с.35, 131); акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг) (т.1 а.с.34, 139, 191-194); акти приймання виконаних будівельних робіт (т.1 а.с.36-47, 149-161); договори субпідряду з додатками (т.1 а.с.48-54, 56, 140-145, 147-148); відомості на виплату грошей (т.1 а.с.59, 64, 69, 95, 100); прибуткові та видаткові касових ордерів (т.1 а.с.58, 63); квитанції (т.1 а.с.60, 61, 65, 66, 70, 71, 73); графіки виконання робіт (т.1 а.с.55, 146); податкові накладні (т.1 а.с.103-122, 169-181); видаткові накладні (т. а.с.123-130, 182-190); договори купівлі-продажу №0712ЧТ від 02.07.2012 року (т.1 а.с.14-18); акт візуального обстеження виконаних робіт (т.1 а.с.21-22); картку рахунку (т.1 а.с.23-33); підсумкову відомість ресурсів (т.1 а.с.132-138); договір поставки (т.1 а.с.162-165); специфікації (т.1 а.с.166) тощо, які містять обов'язкові реквізити, та дійшли висновку, що господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача, що цілком підтверджує реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, з урахуванням самого змісту господарських операцій та видів діяльності позивача та його контрагентів.

Як встановлено під час дослідження матеріалів справи, кошти сплачені позивачем ТОВ «Етап», ТОВ «Грос Бау», ТОВ «Євро-Блок», ТОВ «Лідер Нафта» та ТОВ «Астор Груп» в оплату за отримані послуги та товари є пов'язаними з основною діяльністю позивача, а витрати підтверджуються документально.

Крім того, колегія суддів критично оцінює посилання податкового органу на висновки актів зустрічних звірок та перевірок контрагентів позивача, як на підтвердження фіктивності діяльності та фактів нереального здійснення господарських операцій даними СГД, та як підтвердження відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, оскільки чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Враховуючи позицію Вищого адміністративного суду України, викладену у листі №742/11/13-11 від 02.06.2011 року, в зв'язку з тим, що нікчемність правочинів між позивачем та його контрагентами, у відповідності до ч.2 ст.71 КАС України, відповідачем не доведена, зокрема, вироком суду та спростовується копіями первинних документів, наявних в матеріалах справи, що підтверджують правомірність формування податкової звітності позивачем, колегія суддів вважає, що відповідачем всупереч норм чинного законодавства прийнято спірні податкові повідомлення-рішення від 29.09.2014 року.

Податковий орган не надав суду належних доказів відсутності у контрагентів позивача необхідних адміністративно-господарських можливостей.

Окрім того, п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними», серед іншого вказано, що при кваліфікації правочину за ст.228 Цивільного кодексу України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі.

Колегія суддів звертає увагу на те, що згідно КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. А саме рішення Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» від 22.01.2009 року, де зазначено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. Слід брати до уваги те, що при розгляді даної категорії справ Європейський суд з прав людини виходить з того, що держава в особі податкових органів може і повинна вживати заходів для недопущення та/або зупинення зловживань у сфері сплати податку на додану вартість та бюджетного відшкодування, але відмова у бюджетному відшкодуванні платнику податків, який добросовісно виконав свої зобов'язання перед бюджетом і виконав всі передбачені національним законодавством умови для отримання такого відшкодування, тільки на тій підставі, що податковий орган не встановив сплати податку на додану вартість з боку постачальника та/або його контрагентів у ланцюгу, за умови відсутності шахрайських дій з боку отримувача відшкодування, на думку Європейського суду з прав людини, порушує права такого платника податків.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що доводи про допущення позивачем податкових правопорушень не знайшли свого підтвердження, а податкові повідомлення-рішення від 29.09.2014 року є протиправними та підлягають скасуванню. Відповідно, позовні вимоги є обґрунтованими та правомірно задоволені судом першої інстанції.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач як суб'єкт владних повноважень, всупереч вимог ч.2 ст.71 КАС України не надав до суду належних доказів правомірності своїх дій.

Судова колегія апеляційної інстанції не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі, та вважає, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справи, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні правовідносини.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у постанові від 11.11.2014 року, та не можуть бути підставою для її скасування.

За таких обставин, у відповідності до ст.200 КАС України, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 186, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 11.11.2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили згідно ст.254 КАС України, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Старова Н.Е.

Судді: Файдюк В.В.

Чаку Є.В.