Постанова № 43438239, 24.02.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/16233/14 Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю.

Суддя-доповідач: Грищенко Т.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 лютого 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Грищенко Т.М.,

суддів Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е.,

при секретарі Киш С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 грудня 2014 р. у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства "ШЕНКЕР" до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Дочірнє підприємство "ШЕНКЕР" звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 31 липня 2014 року №0009022202 та № 0009012202.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 грудня 2014 року позов задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на його переконання підставою для зміни судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, та встановлено судом першої інстанції Державною податковою інспекцією у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві була проведена позапланова документальна виїзна перевірка Дочірнього підприємства «Шенкер» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині повноти нарахування і сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при веденні фінансово-господарських взаємовідносин з ПП «Лєпта» (код ЄДРПОУ 31758975) за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2013 року. Результати перевірки оформлені актом від 07 липня 2014 року № 732/26-54-22-02/24382029.

В ході проведення документальної планової виїзної перевірки та згідно висновків цього Акта, встановлено допущення позивачем порушень вимог: пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 95193,00 грн., в тому числі: I квартал 2011 року на суму 11500,00 грн., III квартал 2011 року - 13378,00 грн., IV квартал 2011 року - 11423,00 грн., I квартал 2012 року - 4912,00 грн., II квартал 2012 року - 17657,00 грн., III квартал 2012 року - 6177,00 грн., IV квартал - 18113,00 грн., 2013 рік - 12033,00 грн.; - підпунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет всього на суму 88227,00 грн., у тому числі: квітень 2011 року - 1800,00 грн., травень 2011 року - 4700,00 грн., червень 2011 року - 3500,00 грн., липень 2011 року - 4667,00 грн., серпень 2011 року - 2333,00 грн., вересень 2011 року - 4633,00 грн., жовтень 2011 року - 2383,00 грн., листопад 2011 року - 3750,00 грн., грудень 2011 року - 3800,00 грн., лютий 2012 року - 720,00 грн., березень 2012 року - 3958/,00 грн., квітень 2012 року - 3917,00 грн., травень 2012 року - 6500,00 грн., червень 2012 року - 6400,00 грн., липень 2012 року - 3383,00 грн., серпень 2012 року - 2500,00 грн., жовтень 2012 року - 8200,00 грн., листопад 2012 року - 5500,00 грн., грудень 2012 року - 3550,00 грн., січень 2013 року - 2233,00 грн., лютий 2013 року - 3967,00 грн., березень 2013 року - 5833,00 грн.

31 липня 2014 року відповідачем, за висновками акта перевірки, прийнято податкові повідомлення-рішення №0009022202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 170341,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 78227,00 грн., за штрафними санкціями - 39114,00 грн.; та № 0009012202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 124639,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 95193,00 грн., за штрафними санкціями - 29446,00 грн.

З підстав незгоди з правомірністю податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія Київського апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.

Відповідно до пункту 14.1.36 Податкового кодексу господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг, які відповідно до п. 185.1 ст. 185 цього Кодексу є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України вбачається, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено п. 201.10 цієї ж статті є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З аналізу наведених норм Податкового кодексу України вбачається, що виникнення у платника податків права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість можливе, за умови придбання ним товарів та послуг для використання їх при здійсненні ним господарської діяльності, визначальною ознакою якої є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Разом з тим, колегія суддів вказує на залежність права платника податку на нарахування податкового кредиту від фактичного здійснення господарської операції з підтвердженням такого здійснення достовірними первинними документами.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією, в свою чергу є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, відповідно до позиції ВАСУ підписання первинних документів (зокрема, податкових накладних) від імені постачальника не уповноваженою особою та невиконанням поставки товару свідчить про фіктивність операцій між позивачем та контрагентом та незаконність ї відображення у податковому обліку позивача. Суд зауважив, що за звичаями ділового обороту рішенню покупця придбати на умовах авансового платежу товар передує аналіз ринку відповідного товару; при цьому при виборі постачальника суб'єкта господарювання оцінюється не лише умови угоди та їх комерційна привабливість, але і ділова репутація, платоспроможність контрагента, ризики невиконання зобов'язань та надання гарантій їх виконання, наявність у контрагента необхідних ресурсів (виробничих потужностей, технологічного обладнання, кваліфікаційного персоналу) та відповідного досвіду. Також підприємством не наведено критеріїв, якими воно керувалось при виборі контрагентів під час укладення договорів. Підприємством також не надано будь-яких доказів на підтвердження проявів ним розумної обережності при виборі контрагентів (як-от перевірка місцезнаходження контрагента, з'ясування наявності у них необхідних умов для здійснення поставок, перевірка наявності повноважень у осіб, що виступали від імені контрагентів, тощо).

Так, між позивачем (Замовник) та ПП «Лєпта» (Виконавець) укладено Договір про автоперевезення по Україні від 28 березня 2011 року № 24, за у мовами якого Замовник доручає, а перевізник надає послуги з виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом по Україні згідно заявок Замовника.

Згідно рахунків - фактур, актів здачі - прийняття робіт та товарно-транспортних накладних позивачу надавались експедиційно-транспортні послуг.

В свою чергу, Державною податковою інспекцією в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на спростування реальності господарських операцій, здійснених між ДП "ШЕНКЕР" з ПП «Лєпта» вказано на акт від ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві № 370/26-57-22-03-07/31758975 від 20.12.2013 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки приватного підприємства «ЛЄПТА» (код за 6'ДРПОУ 31758975) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства і правильності визначення об'єкту оподаткування з податку на додану вартість при вчиненні всіх правочинів та проведенні господарських операцій з купівлі товарів (робіт, послуг) та їх подальшого продажу за період з 01.02.2011 по 30.10.2013» в якому зазначено, що допитана у якості свідка засновник та директор ПП «ЛЄПТА» ОСОБА_3 показала, що зареєструвала вказане підприємство без мети здійснення підприємницької діяльності, за винагороду в розмірі 600 грн. на місяць на пропозицію гр. ОСОБА_4, до фінансово-господарської діяльності підприємства ПП «ЛЄПТА» вона ніякого відношення не має, хто здійснював керування даним підприємством, формував, підписував на подавав звітність, підписував первинні бухгалтерські документи ПП «ЛЄПТА» їй не відомо. Також, допитаний в якості свідка гр. ОСОБА_4 вказав на перелік підприємств, службові особи яких не здійснюють організаційно-розпорядчі функції на підприємствах, службовими особами яких, вони формально являються, та які згодилися на дані посади за щомісячну грошову винагороду, одним з таких підприємств є ПП «ЛЄПТА».

Враховуючи те, що директор та засновник ПП «ЛЄПТА» ОСОБА_3 заявила про свою непричетність до фінансово-господарської діяльності підприємства, в діяльності ПП «ЛЄПТА» вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування податкового кредиту, а операції не мають реального товарного характеру, отже ПП «ЛЄПТА» безпідставно сформовано податкові зобов'язання за період з 01.02.2011 по 30.10.2013.

Враховуючи викладене, перевіркою ПП «ЛЄПТА» встановлено факти формування податкового кредиту від постачальників з ознаками фіктивності, реальність проведених господарських операцій по яким спростовано, а також той факт що податкова вигода за придбані товари, роботи, послуги у контрагентів-постачальників фактично не була використана у власній господарській діяльності ПП «ЛЄПТА», а була спрямована на ухилення від сплати податкових зобов'язань інших суб'єктів господарювання.

Господарські операції між ПП «ЛЄПТА» та компаніями-постачальниками не підтверджуються з урахування реального часу здійснення операцій, відсутності майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

В ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності реєстраційних документів, звітів та інших документів, встановлено відсутність необхідних умов тля досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт послуг).

Згідно Листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

На підставі викладеного вище, у зв'язку з відсутністю об'єктів оподаткування по операціях з продажу товарів (робіт, послуг) підприємствам-покупцям перевіркою не підтверджено реальність здійснення ПП «ЛЄПТА» фінансово-господарських операцій з продажу товарів (робіт, послуг) за період з 01.10.2012 по 30.10.2013 з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків.

Таким чином, взаємовідносини між позивачем та ПП «ЛЄПТА» не спричиняють реального настання правових наслідків.

Крім того, у разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону».

Так, було встановлено відсутність поставок товарів (робіт, послуг) від підприємств-постачальників на ПП «ЛЄПТА» та те, що підприємством не надано до перевірки жодного первинного документа, не підтверджено поставку товарів (робіт, послуг) підприємствам-покупцям за період з 01.02.2011 по 30.10.2013 що свідчить про укладання угод без мети настання реальних наслідків.

На підставі вищенаведеного, ПП «Лєпта» не мало право складати податкові накладні, а ДП "ШЕНКЕР" не мало права на податковий кредит по податкових накладних, отриманих від ПП «Лєпта».

Крім того, слід звернути увагу на те, що На момент проведення перевірки первинні та інші документи по ПП «ЛЄПТА» відсутні, підприємство за адресою вказаною в реєстраційних документах: АДРЕСА_1 - не знаходиться (стан 8 - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням).

Таким чином, Дочірнім підприємством "ШЕНКЕР" безпідставно сформовано податковий кредит за рахунок сум ПДВ по податковим накладним, отриманим від ПП «Лєпта».

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що господарські операції позивачем здійснювалися за межами звичайної господарської діяльності позивача, не є реальними та не відповідають дійсному економічному змісту, що є свідченням недобросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Враховуючи вищевикладене, постанова суду першої інстанції прийнята з помилковим застосуванням норм чинного законодавства України, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 198, 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 грудня 2014 р. - скасувати та винести нову.

У задоволенні позову Дочірнього підприємства "ШЕНКЕР" - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.М.Грищенко

Судді І.О.Лічевецький

В.Е.Мацедонська

Повний текст рішення виготовлено 02.03.2015р.

Головуючий суддя Грищенко Т.М.

Судді: Лічевецький І.О.

Мацедонська В.Е.