Рішення № 43438010, 30.03.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" березня 2015 р.Справа № 922/1162/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

при секретарі судового засідання Лобові Р.М.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"м. Київ до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Луганськ про стягнення коштів в розмірі 842963,36 грн. за участю представників сторін:

Представник позивача - Трегуб О.О., дов. № 35/15 від 13.02.2015р.;

Відповідач - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль", м. Київ, звернувся до господарського суду з позовом до відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Луганськ, про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 14/24-00/251 від 14.05.2008р. в розмірі 842963,36 грн., з яких: 746628,63 грн. - заборгованість за кредитом, 84486,21 грн. - заборгованість за процентами, 11842,52 грн. - пеня, підставою нарахування якої стало порушення відповідачем свого зобов'язання з погашення кредитної заборгованості та заборгованості по нарахованим процентам у встановлені кредитним договором терміни. Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою господарського суду від 02.03.2015р. прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 17.03.2015р. об 11:15 год.

Ухвалою господарського суду від 17.03.2015р. розгляд справи відкладався.

У призначеному 30.03.2015р. судовому засіданні позивач позов підтримав, наполягав на його задоволенні. Через канцелярію суду надав додаткові докази по справі (вх. № 12380), які судом долучені до матеріалів справи.

Відповідач у призначене 30.03.2015р. судове засідання не з"явився, про причину неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав, заборгованість не спростував.

02.03.2015р. та 19.03.2015р. відділом документального забезпечення та контролю господарського суду Харківської області, посилаючись на лист Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" від 01 грудня 2014 року № 07-13-3569, було складено акти про відсутність можливості направити поштову кореспонденцію до ФОП ОСОБА_2, м. Луганськ.

При цьому, 02.03.2015р. та 24.03.2015р. на веб-порталі Господарського суду Харківської області розміщено оголошення, до відома Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Луганськ, про розгляд даної справи господарським судом Харківської області.

Як роз'яснив Вищий господарський суд України у Інформаційному листі "Про Закон України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції" від 12 вересня 2014 року № 01-06/1290/14, за неможливості здійснити повідомлення учасника судового процесу - інформація про час і місце судового засідання розміщується на сторінці відповідного суду (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/). У такому разі на роздрукованій сторінці з мережі Інтернет, на якій розміщено інформацію про час та місце засідання господарського суду, зазначаються дата розміщення інформації, прізвище та ініціали судді, у провадженні якого знаходиться відповідна справа, а також вчиняється його підпис. Якщо господарським судом вжито відповідних заходів щодо повідомлення учасника судового процесу, який знаходиться на території проведення АТО, у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування прийнятого судового рішення з посиланням на пункт 2 частини третьої статті 104 або пункт 2 частини другої статті 111-10 ГПК.

Таким чином, судом вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, в зв'язку з чим, суд вважає, що відповідач повідомлений належним чином про час і місце розгляду справи.

У судовому засіданні 30.03.2015р. позивач наголосив на тому, що ним надані всі необхідні для розгляду справи докази та вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно ст. 75 ГПК України розглядає справу за наявними матеріалами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

14.05.2008р. між Відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (правонаступником якого за всіма правами та обов'язками є Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" (позивач, кредитор, банк) та ОСОБА_2 (відповідач, позичальник) було укладено Кредитний договір №014/24-00/251, за умовами якого позивач надав відповідачу кредитні кошти в сумі 149590,00 дол. США, строком до 13.05.2023р. для придбання нерухомого майна під 14,5% річних.

16.03.2009р. між сторонами укладено додаткову угоду №014/24-00/251/2 до Кредитного договору, якою змінено графік погашення кредиту.

23.09.2011р. між сторонами укладено додаткову угоду №014/24-00/251/2/1 до Кредитного договору, якою сторони домовилися замінити фізичну особу ОСОБА_2 на фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 (п.1).

Згідно умов цієї додаткової угоди, Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 вважається позичальником та стороною за Кредитним договором (п.З).

ФОП ОСОБА_2 в повному обсязі підтверджує свої зобов'язання за Кредитним договором та гарантує їх виконання в порядку та строки, передбачені Кредитним договором (л.2).

23.09.2011р. між сторонами укладено додаткову угоду №014/24-00/251/3 до Кредитного договору, згідно умов якої позичальнику надано кредит у розмірі 967852,00 грн. до 13.05.2023р. на рефінансування заборгованості під 16,5% річних.

Згідно пункту 1.1 Кредитного договору позивач надає позичальнику кредит, а позичальник зобов'язується належним чином використати кредит та повернути банку суму отриманого кредиту, а також сплатити проценти за користування кредитом, комісії, згідно умов договору та тарифів банку та виконати усі інші зобов'язання в порядку та строки, визначені договором.

Відповідно до п. 2.3.2 Кредитного договору, позичальник зобов'язаний у випадку порушення умов договору сплачувати кредитору пеню та інші штрафні санкції, передбачені цим договором.

Відповідно до п. 4.1.1 Кредитного договору за порушення прийнятих на себе зобов'язань стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитом, позичальник сплачує кредитору пеню від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на час виникнення заборгованості, за кожний день прострочення.

Згідно до пункту 1.9.1 Кредитного договору, кредитор має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у визначеній банком частині, у випадку невиконання позичальником боргових зобов'язань. При цьому, виконання боргових зобов'язань повинно бути проведено протягом 30-ти календарних днів з дати одержання позичальником відповідної вимоги.

Відповідно до наданих до матеріалів справи банківських виписок, позивачем свої зобов'язання за кредитним договором виконано в повному обсязі.

Відповідач свої зобов'язання з погашення кредитної заборгованості та заборгованості по нарахованим процентам у встановлені Кредитним договором терміни, починаючи з липня 2014 року, не виконує, в зв'язку з чим, у відповідача утворилася заборгованість перед банком, яка, станом на 09.02.2015р. складає: 842983,36 грн., з яких: 746628,63 грн. - заборгованість за кредитом; 84486,21 грн. - заборгованість за процентами; 11848,52 грн. - пеня.

Вказані обставини і стали підставою для звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду.

Станом на час розгляду справи, матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем зазначеної суми заборгованості у добровільному порядку.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського суду України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі)

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 345 Господарського кодексу України кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність. Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Згідно ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У відповідності до п. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в порушення домовленості сторін неповно та несвоєчасно виконав своє зобов'язання за кредитним договором, та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання за кредитним договором Кредитним договором № 14/24-00/251 від 14.05.2008р.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, які б підтверджував сплату заборгованості по кредиту та по відсоткам по кредитному договору, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога в частині стягнення боргу за Кредитним договором № 14/24-00/251 від 14.05.2008р. за кредитом в сумі 746628,63 грн., 84486,21 грн. - заборгованості по процентам, правомірна та обґрунтована, як така, що не спростована відповідачем та підтверджена належними доказами, тому підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договорами.

Частиною першою статті 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими Законами та договором.

Ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

Відповідно до ч.1 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до п. 4.1.1 Кредитного договору за порушення прийнятих на себе зобов'язань стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитом, позичальник сплачує кредитору пеню від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на час виникнення заборгованості, за кожний день прострочення.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Так, дослідивши наданий позивачем розрахунок суми, відповідно до якого позивач просить стягнути з відповідача 11848,52 грн. пені, судом було зроблено власний розрахунок суми пені, відповідно до якого сума пені була перерахована, відповідно до вимог чинного законодавства (за 6 місяців) та склала: 9598,11 грн., за період з 30.08.2014р. по 06.02.2015р.

Наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані, зокрема й щодо вини в невиконанні взятих на себе зобов'язань по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором, дають підстави для висновку суду про правомірність стягнення з відповідача пені в сумі 9598,11 грн.

Враховуючи викладене, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" підлягають частковому задоволенню, в частині нарахування відповідачеві пені за прострочення виконання зобов'язання за Кредитним договором № 14/24-00/251 від 14.05.2008р.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати в даній справі покладаються на відповідача, пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 11, 16, 525, 526, 546, 548, 610, 611, 612, 629, 1046, 1049, 1050 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 173, 174, 179, 193, 232, 343, 345 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33, 43, 44, 49, 65, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (01011, м. Київ, вул. Лєскова, 9, код 14305909) суму заборгованості за Кредитним договором № 14/24-00/251 від 14.05.2008р. в розмірі 840712,95 грн. (з яких: 746628,63 грн. - заборгованість за кредитом, 84486,21 грн. - заборгованість за процентами, 9598,11 грн. - пеня), судові витрати в розмірі 16814,26 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 03.04.2015 р.

Суддя Р.М. Аюпова

справа № 922/1162/15