Рішення № 43437912, 02.04.2015, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" квітня 2015 р. Справа № 918/200/15

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Політики Н.А., при секретарі судового засідання Щербині С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали справи за позовом Публічного акціонерного товариства "Кредобанк"

до Фізичної особи-підприємець ОСОБА_1

про стягнення заборгованості в сумі 23 335 грн. 63 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - Шевчук Г.Є., довіреність №7297 від 22.05.2014р.;

від відповідача - ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_3 від 28.05.1997р..

В судовому засіданні 02 квітня 2015 року, відповідно до ст.85 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Кредобанк" (далі - Банк, позивач) звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до Фізичної особи-підприємець ОСОБА_1 (далі - Підприємець, відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 23 335 грн. 63 коп..

Позивач посилається на те, що між ним та відповідачем 25.03.2014р. було укладено договір про надання овердрафту №23-14 (далі - договір). На виконання договору Банк надав Підприємцю грошові кошти у національній валюті у розмірі 20 000 грн.. Оскільки Підприємець не виконав своїх зобов'язань за спірним договором, позивач просить суд стягнути з Підприємця 23 335 грн. 63 коп., з яких 19 974 грн. 17 коп. - неповернута сума овердрафту, 2 978 грн. 36 коп. - прострочені відсотки, 382 грн. 84 коп. - нараховані відсотки, 26 коп. - пеня.

Ухвалою суду від 10 березня 2015 року позовну заяву б/н від 03.03.2015р. прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №918/200/15, розгляд якої призначено на 02 квітня 2015 року.

24 березня 2015 року від представника позивача через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшло клопотання б/н від 24.03.2015р. про долучення до матеріалів справи копію договору про надання овердрафту №23-14 від 25.03.2014р. та письмове підтвердження того, що у провадженні господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет із тих же підстав, а також немає рішення цих органів з такого спору.

Крім того, 27 березня 2015 року від представника позивача на адресу суду надійшла заява б/н від 24.03.2015р. про збільшення розміру позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача 25 616 грн. 56 коп.. Вказана заява судом прийнята до розгляду, оскільки відповідає вимогам Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача в судовому засіданні 02 квітня 2015 року позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позовній заяві з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог.

Відповідач у судовому засіданні позов визнала в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

25 березня 2014 року між Підприємцем та Банком був укладений договір про надання овердрафту №23-14, за умовами якого останній зобов'язався надати позичальнику овердрафт, тобто надати у його власність грошові кошти у національній валюті для оплати наданих ним розрахункових документів в разі недостатності коштів на його поточному рахунку в межах встановленого максимального ліміту заборгованості в розмірі та на умовах, обумовлених цим договором, а Позичальник зобов'язався повернути його і сплатити проценти та комісії за користування ним (а.с. 25-27).

Вказаний договір підписаний уповноваженим представником Банку та Підприємцем.

Пунктом 2.1 договору визначено, що Банк надає позичальнику овердрафт, а останній приймає його на наступних умовах: максимальний ліміт заборгованості по овердрафту (максимальна сума, в межах якої позичальник може здійснювати платежі протягом одного операційного дня зі свого поточного рахунку понад фактичний залишок коштів на ньому) у розмірі 20 000 грн. 00 коп. встановлюється на поточний рахунок відповідача НОМЕР_4.

Згідно пункту 2.2 договору річна процентна ставка становить 28 % річних.

У пункті 2.2.1 договору сторони передбачили, що у разі невиконання вимог, передбачених у пункті 2.5.1 цього договору, процентна ставка за користування кредитними коштами встановлюється із розрахунку на 2% вище діючої, починаючи з 1-го числа наступного місяця після місяця, в якому було не дотримано цієї умови. В подальшому при виконанні позичальником вищезазначеної вимоги, процентна ставка за користування кредитними коштами встановлюється на попередньому рівні починаючи з 1-го числа наступного місяця після місяця, в якому було виконано дану умову. Така зміна розміру процентів додаткового погодження сторонами не потребує.

Пунктом 2.3.3 договору передбачено, що за управління кредитом (Овердрафтом) сплачується комісія у розмірі 0,05 %, яка нараховується від суми платежів, здійснених за рахунок овердрафта протягом одного операційного дня і сплачується при поступленні коштів на поточний рахунок позичальника, але не пізніше останнього робочого дня місяця, за який вона нарахована.

Датою остаточного повернення овердрафту є 24 березня 2015 року (пункт 2.4 договору).

Відповідно до пункту 2.5 договору обов'язковий рівень щомісячних надходжень на поточний рахунок, на якому встановлено овердрафт не менше 20 000 грн. 00 коп., при цьому до складу таких надходжень включаються кошти, які зараховані на цей рахунок внаслідок проведення позичальником оборотів за кредитом поточних розрахунків, за виключенням оборотів транзитного характеру, пов'язаних із внутрішніми операціями клієнта та Банку, надходжень, пов'язаних з отриманням кредитних коштів, у тому числі з інших банківських установ, а також за виключенням надходжень у вигляді повернення коштів за контрактом у зв'язку із його невиконанням або надлишково/помилково сплаченим та інше.

Згідно з пунктами 2.8 та 2.9 договору підставою надання Банком овердрафту є подання позичальником у Банк розрахункових документів на суму, що перевищує залишок коштів на його поточному рахунку. Датою надання овердрафту вважається дата виникнення на поточному рахунку позичальника дебетового сальдо (проведення платежів понад залишок коштів на поточному рахунку).

Відповідно до пункту 4.1 договору позичальник зобов'язаний повернути Банку овердрафт у повному обсязі в порядку та терміни, передбачені цим договором та/або додатками до нього.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору Банк перерахував на поточний рахунок Підприємця НОМЕР_4 грошові кошти в сумі 19 974 грн. 17 коп..

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за спірним договором також свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення Банком умов даної угоди.

Пунктами 4.7 та 4.8 даної угоди визначено, що Банк у випадках, передбачених пунктом 2.10 цього договору, вправі вимагати дострокового повернення овердрафту, процентів, комісії та інших належних до сплати платежів за цим договором, про що письмово повідомляє позичальника. Позичальник зобов'язаний протягом 10 робочих днів з моменту отримання письмової вимоги Банку достроково повернути овердрафт, проценти, комісії та інші належні до сплати платежі за цим договором.

Судом встановлено, що Підприємець взяте на себе зобов'язання за вищевказаним договором по поверненню суми кредиту не виконав, у зв'язку з чим Банком на адресу відповідача була надіслана претензія від 27 серпня 2014 року № 23-14/1 з вимогою сплатити позивачу наявний у Підприємця борг та всі інші належні до сплати платежі за спірною угодою (а.с.13).

Однак вказана претензія відповідачем задоволена не була, заборгованість по сплаті коштів за договором у добровільному порядку не погашена.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України).

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач всупереч зазначеним нормам у встановлені умовами кредитного договору строки своїх зобов'язань з погашення кредиту, комісії за кредитом та нарахованих процентів не виконав.

Суд відзначає, будь-яких доказів щодо повернення відповідачем позивачеві суми кредиту в розмірі 19 974 грн. 17 коп., сторонами спору суду не надано. Крім того, відповідач у судовому засіданні суму заборгованості визнав в повному обсязі.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми заборгованості за неповернутим кредитом, яка складає 19 974 грн. 17 коп., суд дійшов висновку, що він відповідає умовам спірного договору, вимогам законодавства України та підтверджується матеріалами справи.

Оскільки в матеріалах даної справи відсутні докази, які б свідчили про погашення відповідачем вищезазначеної суми заборгованості за договором про надання овердрафту від 25 березня 2014 року №23-14, суд дійшов висновку про те, що вимоги Банку про стягнення з відповідача 19 974 грн. 17 коп. основного боргу є законними та обґрунтованими, а тому позов у цій частині підлягає задоволенню в повному обсязі.

Крім того, Банк у своїй позовній заяві, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, згідно наданого останнім розрахунку (а.с. 30-31) просив суд стягнути з Підприємця 5 491 грн. 77 коп. - прострочені відсотки, 149 грн. 81 коп. - нараховані відсотки. Перевіривши наданий позивачем, арифметичний розрахунок сум, що заявлені до стягнення, суд вважає його обґрунтованим у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача 5 491 грн. 77 коп. прострочених відсотків, 149 грн. 81 коп. нарахованих відсотків підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи спір в частині застосування до відповідача господарської санкції, шляхом стягнення з останнього пені, суд виходить з такого.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Поряд з цим, ст. 549 Цивільного кодексу України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, оскільки відповідач не виконав своє грошове зобов'язання у строк, встановлений Договором, заявлені позивачем позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 81 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, за розрахунками позивача, які, у свою чергу, перевірені і визнані судом вірними.

У відповідності до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, в повній мірі дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Кредобанк" до Фізичної особи-підприємець ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 25 616 (двадцять п'ять тисяч шістсот шістнадцять) грн. 56 коп. є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 827 грн. покладаються на відповідача у зв'язку із задоволенням позову.

Керуючись статтями 1, 12, 22, 32-34, 43, 44, 49, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства "Кредобанк" (79026, м. Львів, вул. Сахарова, 78, код ЄДРПОУ 09807862) заборгованість в сумі 25 616 (двадцять п'ять тисяч шістсот шістнадцять) грн. 56 коп..

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 06.04.2015р.

Суддя Політика Н.А.

Віддруковано 4 примірники:

1- до справи;

2-3- позивачу рекомендованим (79026, м. Львів, вул. Сахарова, 78; 33028, м. Рівне, вул. Поштова, 11);

4- відповідачу рекомендованим (АДРЕСА_1).