Рішення № 43437397, 02.04.2015, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2015 р.

Справа № 909/200/15

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобецької С. М., при секретарі судового засідання Савчин Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Приватного підприємства "Консул-Р",

вул.М.Каганця,16А,смт.Коропець,Монастириський район,

Тернопільська область,48370;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Транс-Сервіс",

вул. Львівська, 4,с.Задністрянське,Галицький район,

Івано-Франківська область,77133;

про: стягнення заборгованості в сумі 12 466,26грн., з яких: 10 000,00грн. - основний борг, 1 268,90грн. - пеня, 1 059,28грн. - інфляційні втрати, 138,08грн. - 3% річних.

Представники сторін:

від позивача: не з"явилися;

від відповідача: не з"явилися.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Приватне підприємство "Консул-Р" звернувся до господарського суду Івано-Франківської області з позовом, в якому просить суд, стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Транс-Сервіс" заборгованість в сумі 16 754,28грн., з яких: 10 000,00грн. - основний борг, 1 279,45грн. - пеня, 1 059,28грн. - інфляційні втрати, 140,55грн. - 3% річних, 4 275грн. - відсотки за користування товарним кредитом.

Представник позивача, в судове засідання не з"явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений ухвалою суду від 19.03.15р. Однак, адресував суду заяву про зменшення позовних вимог б/н від 30.03.15р. (вх№3623/15 від 31.03.15р.), в якій просить суд, стягнути з відповідача заборгованість в сумі 12 466,26грн., з яких: 10 000,00грн. - основний борг, 1 268,90грн. - пеня, 1 059,28грн. - інфляційні втрати, 138,08грн. - 3% річних.

Судом прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення позовних вимог, а спір вирішується виходячи зі зменшеної ціни позову, при цьому, судом взято до уваги правила ст.22 Господарського процесуального кодексу України, згідно яких позивач, до прийняття рішення по справі, має право збільшити або зменшити розмір позовних вимог та п.3.10. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.11р., відповідно до якого, в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір. Будь-які підстави припинення провадження у справі, в частині зменшення позовних вимог, у господарського суду відсутні.

Позовні вимоги позивач виклав у позовній заяві, вказуючи при цьому на:

- укладення між сторонами Договору поставки №044-14 від 14.08.14р., на виконання умов якого, Постачальник/позивач передав у власність Покупця/відповідача, по видатковій накладній №РН-0000116 від 27.08.14р., товарно - транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів №108 від 27.08.14р., товар (дизельне паливо ДТ-Л-К5 сорт С), на загальну суму 75 988,00грн.;

- неналежне виконання відповідачем взятих на себе договірних зобов"язань, в частині здійснення розрахунків за отриманий товар, внаслідок чого, утворилась заборгованість в сумі 10 000,00грн. (65 988,00грн. - відповідачем сплачено);

- п. 9.3. Договору, відповідно до якого, у відповідача в наявності зобов"язання сплатити 1 268,90грн. - пені;

- приписи ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, згідно якої, позивачу нараховано 1 059,28грн. - інфляційних втрат, 138,08грн. - 3% річних;

- норми ст.ст. 525, 526, 625, 629, 655 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України.

Представник відповідача, в судове засідання жодного разу не з"явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень від 10.03.15р., від 20.03.15р. Будь-яких заперечень в спростування заявлених позовних вимог, відповідач суду не подав.

За таких обставин, згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку, враховуючи той факт, що позивач та відповідач, відповідно до вимог законодавства, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, а у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті, спір належить вирішити у відсутності представників сторін за матеріалами справи, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає позов таким, що підлягає до задоволення в повному обсязі.

Між Приватним підприємством "Консул-Р" (Постачальник/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Захід-Транс-Сервіс" (Покупець/відповідач) укладено Договір поставки №044-14 від 14.08.14р.

У відповідності до п.1.1. Договору, Постачальник зобов"язується на замовлення Покупця, передавати у власність Покупця товар (нафтопродукти), належної якості, що відповідає державним стандартам України, а Покупець зобов"язується приймати товар та оплачувати його на умовах, визначених цим Договором.

Кількість, асортимент, ціна та якість товару визначаються за погодженням сторін та оформляються замовленням Покупця, виходячи з прайс-листів Постачальника і підтвердженою рахунком фактурою для здійснення Покупцем оплати за поставлений товар за накладною на відпуск товару, що є невід"ємними частинами даного Договору (п.1.2.Договору).

Згідно п.п. 4.2., 4.3., 4.4., в підтвердження факту погодження з Постачальником замовлення Покупця на поставку товару, Постачальник виписує Покупцю рахунок-фактуру, який являється дійсним на протязі одного робочого дня на окрему партію товару, що поставляється за даним Договором. Постачальник зобов"язується підготувати для відвантаження товар, що зазначається в рахунках фактурах протягом 2-х робочих днів з дати виписки рахунку - фактури на окрему партію товару. Право власності на товар та ризик випадкової загибелі товару переходить від Постачальника до Покупця: в момент передачі товару уповноваженому представнику Покупця або в момент передачі товару Перевізнику.

Пунктами 5.1., 7.1. обумовлено, що загальну суму даного Договору складають суми, вказані в усіх рахунках-фактурах, виписаних Постачальником на поставку окремих партій товару, згідно умов цього Договору. Покупець зобов"язаний сплатити Постачальнику 100% вартості товару (окремої партії) протягом 3 банківських днів з моменту отримання товару (окремої партії) за даним Договором.

Дослідженням обставин справи, судом встановлено, що на виконання умов договірних відносин, Постачальник/позивач передав у власність Покупця/відповідача, товар (дизельне паливо ДТ-Л-К5 сорт С) на загальну суму 75 988,00грн. Даний факт підтверджують видаткова накладна №РН-0000116 від 27.08.14р., товарно - транспортна накладна на відпуск нафтопродуктів №108 від 27.08.14р., рахунок- фактура №СФ-0000116 від 27.08.14р. (а.с.11-12, 31).

Слід зазначити, що матеріали справи містять податкову накладну №34 від 27.08.14р. (а.с.28), в якій зазначено Продавця - ПП "Консул-Р" та Покупця - ТОВ "Захід-Транс-Сервіс", відображено Договір поставки №044-14 від 14.08.14р., обсяги постачання (база оподаткування) та загальну суму коштів, що підлягає сплаті - 75 988,00грн.

При цьому, підписання відповідачем, без жодних зауважень, видаткової накладної (а.с.11), яка є первинним документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відповідає вимогам ст. 9 цього Закону та п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, фіксує факт здійснення господарської операції, в даному випадку, поставку товару Постачальником Покупцю та є підставою для виникнення у відповідача обов"язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Проте, відповідач не виконав належним чином взяті на себе договірні зобов"язання, в частині здійснення розрахунків за отриманий товар, і як наслідок, утворилась заборгованість в сумі 10 000,00грн. (65 988,00грн. - відповідачем сплачено, а.с.30).

Позивачем доведено перед судом, факт наявності у відповідача боргу за поставлений товар в сумі 10 000,00грн.

Станом на 02.04.15р. в матеріалах справи відсутні відомості, які підтвердили б сплату вище зазначеної суми заборгованості.

Із змісту ст. 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов"язки виникають зокрема, з Договору.

Договір поставки №044-14 від 14.08.14р., укладений між сторонами в межах чинного законодавства України - є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (ст.204 Цивільного кодексу України).

В силу ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України).

В силу положень ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Нормою ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Більше того, як вказує ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов"язковим для виконання сторонами.

Оскільки, відповідач неналежно виконав свої зобов"язання, які випливають з Договору та закону, то, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар в сумі 10 000,00грн., підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов"язання припиняється належним чином проведеним виконанням.

Однак, якщо зобов"язання не виконано належним чином, то на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов"язки в тому числі передбачені ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України /боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом/.

Крім того, приписами п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України, передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктами 9.4., 9.5. Договору, встановлено, що за невиконання або неналежне виконання Покупцем грошових зобов"язань за даним Договором, Постачальник має право нарахувати, а Покупець зобов"язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення виконання грошового зобов"язання, починаючи з дня такого прострочення та до моменту погашення Покупцем заборгованості в повному обсязі.

Враховуючи вище зазначені правові норми та п. п. 9.4., 9.5. Договору, позивачем правомірно нараховано відповідачу 1 268,90грн. - пені, 1 059,28грн. - інфляційних втрат, 138,08грн. - 3% річних, за період вказаний у розрахунку (а.с. 38), який перевірено судом та визнано арифметично вірним.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов"язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Розподіл обов"язку доказування визначається предметом спору. За загальним правилом обов"язок доказування певних обставин справи покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об"єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Позивачем доведено та документально підтверджено обставини, на які він посилався, як на підставу своїх вимог.

В силу п. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов"язання. Відповідач в судові засідання жодного разу не з"явився, своїми правами, наданим йому ст.ст. 22, 59 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, будь - яких заперечень проти позову чи доказів належного виконання своїх зобов"язань не надав, доводи позивача не спростував.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 12 466,26грн., з яких: 10 000,00грн. - основний борг, 1 268,90грн. - пеня, 1 059,28грн. - інфляційні втрати, 138,08грн. - 3% річних, правомірна, обґрунтована, документально підтверджена і підлягає задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи приписи ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покласти на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 11, 204, 509, 525, 526, 530, 599, 611, 614, 625, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.173, 193 Господарського кодексу України ст. ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49,75, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов ПП "Консул-Р" до відповідача ТОВ "Захід-Транс-Сервіс" про стягнення заборгованості в сумі 12 466,26грн. - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Транс-Сервіс", вул. Львівська, 4, с.Задністрянське, Галицький район, Івано-Франківська область,77133 (ідентифікаційний код 37799907) на користь Приватного підприємства "Консул-Р", вул.М.Каганця, 16А, смт.Коропець, Монастириський район, Тернопільська область, 48370 (ідентифікаційний код 23801091) 10 000,00грн. (десять тисяч грн. 00коп.) - заборгованості, 1 268,90грн. (одну тисячу двісті шістдесят вісім грн. 90коп.) - пені, 1 059,28грн. (одну тисячу п"ятдесят дев"ять грн. 28коп.) - інфляційні втрати, 138,08грн. (сто тридцять вісім грн.08коп.) - 3% річних, 1 827,00грн. (одну тисячу вісімсот двадцять сім грн. 00коп.) - судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення складено 06.04.15р.

Суддя С.Кобецька