Постанова № 43436861, 24.03.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2015 року (10:36 год.) м. Київ 810/273/15

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Луценко К.Ю., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Миронівської районної державної адміністрації Київської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Миронівська районна державна адміністрація Київської області, Управління Державної казначейської служби України у Миронівському районі Київської області про стягнення витрат на перевезення пасажирів пільгових категорій,

за участю:

позивача - ОСОБА_1, паспорт серії НОМЕР_2

відповідач - не з'явився,

третя особа-1 - не з'явився

третя особа-2 - Дрига С.О., в.о. начальника Управління ДКС у Миронівському районі Київської області.

Суть спору: позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Управління соціального захисту населення Миронівської районної державної адміністрації Київської області (далі - Управління), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Миронівська районна державна адміністрація Київської області (далі - третя особа-1), Управління Державної казначейської служби України у Миронівському районі Київської області (далі - третя особа-2), у якому просить:

визнати протиправними дії відповідача в частині неповної сплати позивачу витрат по пільговому перевезенню автомобільним транспортом пільгових категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету за період з вересня по грудень 2014 року;

стягнути з Управління соціального захисту населення Миронівської районної державної адміністрації Київської області 325184,87 грн. витрат, які позивач поніс на перевезення пасажирів, які користуються пільгами на проїзд автомобільним транспортом за період з вересня 2014 року по грудень 2014 року включно.

Ухвалою суду від 19 лютого 2015 року залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Миронівську районну державну адміністрацію Київської області (далі - третя особа-1) та Управління Державної казначейської служби України у Миронівському районі Київської області (далі - третя особа-2).

В судовому засіданні 24 березня 2015 року позивач заявив клопотання про відкликання і залишення без розгляду позовної заяви щодо визнання протиправними дії відповідача в частині неповної сплати позивачу витрат по пільговому перевезенню автомобільним транспортом пільгових категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету за період з вересня по грудень 2014 року.

Ухвалою суду від 24 березня 2015 року адміністративний позов в частині вимог про визнання протиправними дій відповідача в частині неповної сплати позивачу витрат по пільговому перевезенню автомобільним транспортом пільгових категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету за період з вересня по грудень 2014 року - залишено без розгляду.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що Управління соціального захисту населення Миронівської районної державної адміністрації Київської області має заборгованість, що виникла внаслідок неповноти розрахунків за здійснені

ФОП ОСОБА_1 перевезення пільгових категорій громадян у приміському транспорті у загальному розмірі 325184,87 грн. Відповідач вказану заборгованість у добровільному порядку не погашає, мотивуючи це відсутністю бюджетних асигнувань для покриття зазначених витрат.

На переконання позивача така відмова є неправомірною, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань. Наголошує на тому, що договір, яким визначено порядок відшкодування витрат по пільговому перевезенню, поширюються загальні положення цивільного і господарського законодавства, тому одностороння відмова від його виконання є протиправною.

Відповідач проти позову заперечує, надав суду письмові пояснення, у яких зазначив, що в силу положень статті 102 Бюджетного кодексу України, фінансування витрат на компенсацію виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян здійснюється у межах субвенцій із державного бюджету. При цьому наголосив, що Управління не здійснює безпосередньої виплати коштів суб'єктам господарювання, а лише визначає розмір відшкодування на підставі актів про фактичну вартість наданих послуг і подає таку інформацію до органів казначейства, які і зобов'язанні здійснити відповідні виплати.

Не зважаючи на виконання Управлінням покладених на нього обов'язків, органом казначейства не здійснено відшкодування позивачу понесених витрат у повному обсязі, у зв'язку із чим і утворилась заборгованість. Таким чином, відповідач зазначає про відсутність в Управління обов'язку щодо сплати зазначених сум боргу.

Третя особа-1 надала пояснення по суті спору, в яких зазначила, що відповідач відповідно до чинного законодавства є головним розпорядником коштів державного бюджету, що виділяються на забезпечення покриття витрат на перевезення пільгових категорій громадян, а тому вимоги позивача є обґрунтованими.

Третя особа-2 в письмових поясненнях, адресованих суду, зазначила, що за відповідачем обліковується кредиторська заборгованість по КФК 170102 (місцевий автомобільний транспорт) в сумі 430702,07 грн., з яких 376073,19 грн. - заборгованість за пільгове перевезення перед ФОП ОСОБА_1 Разом з тим, з огляду на наявність на виконанні в казначействі виконавчого листа про стягнення з відповідача витрат на оплату проїзду у приміських поїздах, казначейством не проводяться платежі за платіжним дорученнями Управління, у тому числі і по КФК 170102 (місцевий автомобільний транспорт).

В судовому засіданні позивач підтримав позов в повному обсязі та просив суд його задовольнити.

Відповідач та третя особа-1 у судові засідання не прибули, натомість просили здійснювати розгляд справи за відсутності уповноважених представників.

Представник третьої особи-2 в судовому засіданні надав усні пояснення, проти позову не заперечував.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши позивача та представника третьої особи-2, оцінивши докази, які є у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 зареєстрований виконавчим комітетом Ржищівської міської ради Київської області 23 липня 2001 року як фізична особа-підприємець, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця НОМЕР_3 (а.с. 19).

Згідно ліцензії Міністерства транспорту і зв'язку України НОМЕР_4, позивач має право надавати послуги з внутрішніх перевезень пасажирів автобусами (а.с. 20).

1 січня 2014 року між ФОП ОСОБА_1 (Виконавець) та Управлінням соціального захисту населення Миронівської районної державної адміністрації (Платник) укладено договір №15 про порядок відшкодування витрат по пільговому перевезенню автомобільним транспортом пільгових категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету (а.с. 7-8).

Договір регламентує взаємовідносини сторін щодо відшкодування коштів за пільгове перевезення автомобільним транспортом пільговим категоріям громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам, які здійснюються Виконавцем, відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік, постанов Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року №256 «Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету (із змінами), від 29 січня 2003 року №117 «Про єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги» (зі змінами) за видами пільг відповідних категорій громадян, визначених вищезазначеними постановами Кабінету Міністрів України.

На умовах договору Виконавець зобов'язаний здійснювати перевезення пільгових категорій громадян автомобільним транспортом (пункт 2.2.1).

Відповідно до пункту 2.3.1 Виконавець має право отримувати від Платника кошти для компенсації витрат по наданню послуг пільговим категоріям громадян.

У свою чергу, пунктом 2.4.1 на Платника покладений обов'язок в повному обсязі перераховувати Виконавцю кошти для компенсації витрат по наданню послуг пільговим категорія громадян.

Порядок розрахунків визначений пунктом 3 договору.

Так, пунктом 3.1 встановлено, що Виконавець щомісяця до 7 числа, що настає за звітним, подає Платнику на паперових та електронних носіях розрахунки та акти звіряння щодо вартості фактично нарахованих сум за надані послуги пільговикам у минулому місяці.

Платник на підставі розрахунків та актів звіряння про перевезення автомобільним транспортом пільговиків, забезпечує в повному розмірі перерахування сум відшкодування по пільговому наданню послуг Виконавцю.

За змістом пункту 4.1 договору сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору, відповідно до чинного законодавства України.

Відповідно до матеріалів справи, у період з січня по грудень 2014 року позивачем надано послуг з перевезення пільгових категорій громадян на загальну суму 577601,65 грн.

Вартість фактично наданих послуг із перевезення пільгових категорій пасажирів підтверджується актами звірки розрахунків, що складені і підписані позивачем та Управлінням соціального захисту населення Миронівської районної державної адміністрації Київської області (а.с. 10-13).

Вказані акти та інформація щодо вартості фактично наданих послуг передана позивачем до Управління Державної казначейської служби України у Миронівському районі Київської області.

Судом встановлено, що станом на 1 січня 2015 року відповідачем на користь позивача відшкодовано загалом 252416,78 грн. (а.с. 55-61), у тому числі:

14020,49 грн. відповідно до платіжного доручення №234 від 24 квітня 2014 року

33620,23 грн. відповідно до платіжного доручення №260 від 7 травня 2014 року

64539,78 грн. відповідно до платіжного доручення №508 від 31 жовтня 2014 року

63691,02 грн. відповідно до платіжного доручення №509 від 31 жовтня 2014 року

6598,03 грн. відповідно до платіжного доручення №510 від 31 жовтня 2014 року

61319,91 грн. відповідно до платіжного доручення №513 від 31 жовтня 2014 року

8627,32 грн. відповідно до платіжного доручення №571 від 31 жовтня 2014 року

Таким чином, заборгованість відповідача з відшкодування витрат за надані послуги з пільгового перевезення пасажирів складає 325184,87 грн.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, у тому числі на спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів.

Адміністративним договором у розумінні пункту 14 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України є дво- або багатостороння угода, зміст якої складають права та обов'язки сторін, що випливають із владних управлінських функцій суб'єкта владних повноважень, який є однією із сторін угоди.

Суд вважає за необхідне зазначити, що при визначенні правової природи адміністративних договорів слід враховувати, що вони виникають лише у тих сферах державної влади і місцевого самоврядування, де складаються адміністративно-правові відносини. Норми адміністративного права безпосередньо впливають на зміст даних угод, при цьому волевиявлення сторін регулюється нормами адміністративного права, тобто набуває адміністративно-правової форми. Отже, як це видно з аналізу, в цьому договорі обов'язково присутній носій влади, який у межах своєї компетенції реалізує функції виконавчо-розпорядчого характеру. Тому в адміністративному договорі завжди проявляється державна воля до створення певної ситуації, яка презумується в такому договорі.

За договором від 1 січня 2014 року №15 на відповідача покладено обов'язок відшкодувати збитки позивачу за перевезення на пільгових тарифах відповідних категорій громадян. Зазначене зобов'язання відповідача за своєю правовою природою є бюджетним зобов'язанням, яке статтею 2 Бюджетного кодексу України визначається як будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому.

Виходячи зі змісту частини 2 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України , спори, що підпадають під юрисдикцію адміністративних судів, мають публічно-правовий характер.

Таким чином, публічно-правовий спір, який виник з приводу укладання та виконання договору, зміст якого складають права та обов'язки сторін щодо реалізації владних управлінських функцій суб'єкта владних повноважень, який є однією із сторін, підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Спірні відносини стосуються відносин автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, які врегульовані статтями 11, 29, 31 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 5 квітня 2001 року № 2344-ІІІ.

За змістом вказаних статтей, відносини автомобільного перевізника з органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування визначаються договором. Надання соціально значущих послуг автомобільного транспорту, до яких віднесені послуги з перевезення пасажирів автобусними маршрутами загального користування на пільгових умовах відповідно до законодавства, здійснюється відповідно до законодавства з питань поставки продукції для державних потреб.

Договір має містити, зокрема, розмір компенсації витрат автомобільного перевізника внаслідок перевезення пільгових пасажирів. Види та обсяги пільгових перевезень установлюються замовленням, у якому визначається порядок компенсації автомобільним перевізникам, які здійснюють перевезення пасажирів на маршрутах загального користування, збитків від цих перевезень.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані надати перевізникам, які здійснюють пільгові перевезення пасажирів та перевезення пасажирів за регульованими тарифами, компенсацію відповідно до закону.

Відповідно до підпункту «б» пункту 4 частини 1 статті 89 Бюджетного кодексу України та статті 102 Бюджетного кодексу України, компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян є видатками районних бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, районних бюджетів, бюджетів об'єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, і проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Порядок компенсації витрат на перевезення пільгових категорій пасажирів врегульовано Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року №256 (далі - Порядок №256).

Пунктом 2 Порядку №256 передбачено, що фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та у районних бюджетах на зазначені цілі.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» передбачено субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг з послуг, у тому числі, на виконання вказаної державної програми. Так, додатком 7 до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» передбачена додаткова дотація з державного бюджету до обласного бюджету Київської області в сумі 69112,5 тис. грн.

Відповідно до пункту 3 Порядку №256 головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (далі - головні розпорядники коштів).

Управління соціального захисту населення Миронівської районної державної адміністрації Київської області діє на підставі Положення про управління, затвердженого розпорядженням голови Миронівської районної державної адміністрації Київської області від 5 березня 2013 року № 92.

Основним завданням Управління, відповідно до вказаного положення, є забезпечення реалізації державної соціальної політики в Миронівському районі у сфері соціального захисту населення, що включає призначення та виплату соціальної допомоги, компенсацій та інших соціальних виплат, встановлених законодавством України.

У силу пункту 5 Порядку №256, головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення).

Згідно з пунктом 4 Порядку №256 перерахування сум субвенцій на фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення провадиться Державною казначейською службою згідно з помісячним розписом асигнувань державного бюджету, але в межах фактичних зобов'язань відповідних бюджетів щодо пільг, субсидій, допомоги та компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

Відповідно до пункту 8 Порядку №256 отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби, для здійснення відповідних видатків.

Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють у п'ятиденний строк розрахунки з постачальниками відповідних послуг і ведуть облік компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

Таким чином, виходячи з зазначених вимог чинного законодавства, головним розпорядником бюджетних коштів на виплату компенсації витрат, пов'язаних з перевезенням пільгових пасажирів на автобусному маршруті загального користування, є Управління соціального захисту населення Миронівської районної державної адміністрації Київської області.

Отже, саме на відповідача покладений обов'язок вивчення потреби про об'єми та вартість соціальної послуги, укладення правочинів з надавачами послуг, контролю за процесом надання такої послуги і забезпечення виплати компенсацій надавачам послуг.

Відповідно до тимчасового кошторису Управління соціального захисту населення Миронівської районної державної адміністрації Київської області на 1 квартал 2014 року на компенсацію витрат на пільговий проїзд по автомобільному транспорті передбачено 311600 грн. (а.с. 33).

Рішенням сесії районної ради від 23 січня 2014 року №256-26-VI внесені зміни до розпису (кошторису) на 2014 рік та збільшено суму, призначену для компенсації виплат за пільговий проїзд автомобільним транспортом окремих категорій громадян (КФК 170102), на 849400,00 грн. (а.с. 35).

Розпорядженням голови Миронівської районної державної адміністрації від 27 червня 2014 року №111 зменшені поточні видатки за вказаним призначенням на суму 17100,00 грн. (а.с. 37).

Рішенням сесії районної ради від 15 серпня 2014 року №294-30-VI зменшені поточні видатки на суму 95000,00 грн. (а.с. 38).

Рішенням сесії районної ради від 30 вересня 2014 року №303-31-VI зменшені поточні видатки по КФК 170102 «Компенсаційні виплати на пільговий проїзд автомобільним транспортом окремим категоріям громадян» на суму 100000,00 грн. (а.с. 39).

Рішенням сесії районної ради від 16 грудня 2014 року №315-33- VI зменшені поточні видатки на суму1465,59 грн. (а.с. 40).

Таким чином, на покриття витрат по компенсації виплат на пільговий проїзд автомобільним транспортом у кошторисі Управління соціального захисту Миронівської районної державної адміністрації на 2014 рік було передбачено 1147434,41 грн. (а.с. 41).

З матеріалів справи вбачається та не заперечується відповідачем, що станом на 1 січня 2015 року відповідачу відшкодовано 252416,78 грн. (а.с. 55-61).

Доказів оплати решти заборгованості, що виникла внаслідок невідшкодування понесених позивачем витрат при перевезенні пільгових категорій пасажирів за вересень-грудень 2014 року у розмірі 325184,87 грн., відповідачем не надано.

Суд звертає увагу на те, що договір від 1 січня 2014 року №15, укладений сторонами з дотриманням вимог, необхідних для чинності правочину, і відповідно до Закону має обов'язкову силу насамперед для самих його сторін. Пов'язані взаємними правами та обов'язками (зобов'язаннями) сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятися від виконання зобов'язання або змінювати його умови, крім випадків, передбачених угодою сторін або законом.

Крім того, сума компенсації, яка була нарахована позивачу, але не виплачена у повному обсязі не перевищує передбачених у кошторисі Управління коштів на відповідні цілі.

В заперечення проти позову відповідач наголошує на тому, що вчасно та в повному обсязі нарахував позивачу суми витрат на перевезення пільгових категорій пасажирів та у порядку і строки, визначені Порядком №256 передав вказану інформацію до управління Державної казначейської служби України у Миронівському районі Київської області.

У свою чергу, Управління ДКСУ у Миронівському районі Київської області не здійснило розрахунків з позивачем у повному обсязі, у зв'язку із недостатністю коштів.

За цих обставин суд вважає за необхідне зазначити, що відсутність бюджетного асигнування не є підставою для звільнення від виконання грошового зобов'язання, взятого на себе державою відповідно до вищевказаних законів України, на що звертає увагу Верховний Суд України у постанові від 13 жовтня 2009 року №09/209, наголосивши на тому, що будь-який договір незалежно від його правової природи повинен виконуватись, а право сторони на отримання виконання згідно договору підлягає захисту судом.

Згідно з частиною 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.

Зокрема у справі «Кечко проти України» Європейський Суд з прав людини не прийняв аргументів Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань як на підставу неможливості виконання своїх зобов'язань.

Така відсутність коштів не може бути визнана як виключна обставина, та є порушенням пункту 1 частини 6, статті 13 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 11 вересня 1997 року, про що також зазначено в Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Жовнер проти України» від 29 червня 2004 року.

Водночас, з аналізу положень Порядку №256 вбачається, що неповне виконання державної програми соціального захисту населення щодо компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян є підставою для звернення розпорядника коштів до фінансового органу з уточненою інформацію про фактично нараховані суми.

На підставі отриманої інформації фінансовий орган повинен вирішити питання про фінансування додаткових зобов'язань, у тому числі шляхом збільшення обсягу субвенцій з державного бюджету місцевими бюджетами, перерозподілу обсягів субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам за рахунок позицій, по яким не відбулось повного чи часткового освоєння коштів; реєстрації заборгованості за минулий період та включення її в кошторис наступного періоду .

Зважаючи на вищевказане, беручи до уваги, що відповідачем не заперечується факт неповноти розрахунків з позивачем, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на перевезення пасажирів пільгових категорій за період з вересня по грудень 2014 року у розмірі 325184,87 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, доказів, які б спростовували доводи позивача не надав.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 487,20 грн. згідно квитанції №1282610017 від 26 січня 2015 року.

Понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 487,20 грн. підлягають стягненню на його користь відповідно до положень статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України з Державного бюджету.

Судом 24 березня 2015 року проголошені вступна та резолютивна частина постанови. Повний текст судового рішення виготовлено 30 березня 2015 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Управління соціального захисту населення Миронівської районної державної адміністрації Київської області (ідентифікацій номер 03193689, місцезнаходження: 08800, Київська область, м. Миронівка, вул. Леніна, буд. 46) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, місцезнаходження: 09230, АДРЕСА_1) витрати на перевезення пасажирів, які користуються пільгами з оплати проїзду за період з 1 вересня 2014 року по 31 грудня 2014 року в сумі 325184,87 грн. (триста двадцять п'ять тисяч сто вісімдесят чотири гривні 87 коп.)

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, місцезнаходження: 09230, АДРЕСА_1) 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень 20 коп.) судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кушнова А.О.