Ухвала суду № 43436348, 31.03.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2015 р.Справа № 816/4852/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: П'янової Я.В.

Суддів: Курило Л.В. , Чалого І.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25.02.2015р. по справі № 816/4852/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Полтавська птахофабрика"

до Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Полтавська птахофабрика" (далі - ПАТ "Полтавська птахофабрика", позивач), звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі - відповідач, Полтавська ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.10.2014 року № 0001852201.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 25.02.2015 р. адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Полтавська птахофабрика" задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 27 жовтня 2014 року № 0001852201.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Полтавська птахофабрика" (ідентифікаційний код 00845743) витрати зі сплати судового збору в розмірі 182 грн. 70 коп. (сто вісімдесят дві гривні сімдесят копійок).

Не погодившись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача, посилаючись на порушення норм матеріального права, судом не надано належної оцінки поданим податковим органом доказам по справі.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу відповідно до ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено, що ПАТ "Полтавська птахофабрика" зареєстроване як юридична особа (ідентифікаційний код 00845743) 06.08.1998, перебуває на податковому обліку з 30.12.1994 та у періоді, що перевірявся, було зареєстровано як суб'єкт спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 200008401 серії НБ № 045206.

У термін з 11.07.2014 р. по 15.07.2014 р. посадовою особою Полтавської ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПАТ "Полтавська птахофабрика" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2) за січень 2014 року.

За результатами вказаної перевірки складено акт від 22.07.2014 № 251/22/00845743 (том І, а.с. 8-28), в якому зафіксовані порушення позивачем пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит по декларації з податку на додану вартість (скорочена) на суму 15329,16 грн., у тому числі за січень 2014 року в сумі 15329,16 грн. (т. І, а.с. 27).

27.10.2014 р. Полтавською ОДПІ на підставі висновків вказаного акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення № 0001852201, яким ПАТ "Полтавська птахофабрика" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" у розмірі 22993,74 грн., у тому числі: за основним платежем у розмірі 15329,16 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 7664,58 грн. (т. І, а.с. 7).

Не погодившись з висновками акта перевірки та прийнятим на їх підставі податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податкове повідомлення-рішення від 27.10.2014 №0001852201 винесене Полтавською ОДПІ без врахування всіх обставин, необхідних для прийняття рішення, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до п.п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 4 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. ст. 198 Податкового кодексу передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, відповідно до п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.

Відповідно до пункту 201.4. ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

З огляду на викладені норми Податкового кодексу України можна дійти висновку про існування таких підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника ПДВ виникає право на податковий кредит.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що 03.01.2014 р. між позивачем (покупець) та ФОП ОСОБА_1 (постачальник) укладено договір поставки № 030914 ( т. І, а.с. 236-237), за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей товар.

Відповідно до пункту 2.1 цього договору найменування, ціна та кількість товару, який поставляється відповідно до умов цього договору, вказуються у видаткових накладних, що є невід'ємною частиною даного договору. Пунктом 3.1 договору визначено, що поставка товару здійснюється партіями протягом всього строку дії даного договору в узгоджені сторонами строки на наступних умовах: DAP Україна, склад ТДВ "Диканський комбікормовий завод", Полтавська область, Диканський район, смт. Диканька, вул. Полтавська, 4, викладених у відповідності до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс" (редакція 2010 року). Згідно з пунктом 12.2 договору цей договір набирає чинності з дня його підписання і діє до 31.12.2014, а в частині виконання сторонами своїх зобов'язань за договором - до моменту їх повного виконання.

На виконання умов вказаного договору поставки ФОП ОСОБА_1 виписано позивачу податкові накладні на пісок сірий: №1008 від 10.01.2014 на загальну суму 8656 грн. 20 коп., у тому числі ПДВ - 1442 грн. 70 коп.; №1010 від 10.01.2014 на загальну суму 8527 грн. 68 коп., у тому числі ПДВ - 1421 грн. 28 коп.; №1012 від 10.01.2014 на загальну суму 8414 грн. 28 коп., у тому числі ПДВ - 1402 грн. 38 коп.; №1014 від 10.01.2014 на загальну суму 8486 грн. 10 коп., у тому числі ПДВ - 1414 грн. 35 коп.; №1104 від 11.01.2014 на загальну суму 8387 грн. 82 коп., у тому числі ПДВ - 1397 грн. 97 коп.; №1106 від 11.01.2014 на загальну суму 8255 грн. 52 коп., у тому числі ПДВ - 1375 грн. 92 коп.; №1410 від 14.01.2014 на загальну суму 8365 грн. 14 коп., у тому числі ПДВ - 1394 грн. 19 коп.; №1514 від 15.01.2014 на загальну суму 8244 грн. 18 коп., у тому числі ПДВ - 1374 грн. 03 коп.;№1516 від 15.01.2014 на загальну суму 8281 грн. 98 коп., у тому числі ПДВ - 1380 грн. 33 коп.; №1610 від 16.01.2014 на загальну суму 8247 грн. 96 коп., у тому числі ПДВ - 1374 грн. 66 коп.;№2014 від 20.01.2014 на загальну суму 8108 грн. 10 коп., у тому числі ПДВ - 1351 грн. 35 коп. (том І, а.с. 41-51).

Вказані податкові накладні включено позивачем до реєстру виданих та отриманих податкових накладних за січень 2014 року та суму податку на додану вартість згідно даних податкових накладних включено до складу податкового кредиту позивача у січні 2014 року (т. І, а.с. 181-190).

Станом на час виписки податкових накладних ФОП ОСОБА_1 був зареєстрований платником податку на додану вартість, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ФОП ОСОБА_1 №100202166 від 25.02.2009 анульоване лише 08.12.2014 р. (т. І, а.с. 192).

Факт отримання товару від ФОП ОСОБА_1 підтверджується видатковими та прибутковими накладними, податковими накладними, копії яких наявні у матеріалах справи. На підтвердження фактичного перевезення товару позивачем надано копії товарно-транспортних накладних (том І, а.с. 52-105).

Як вбачається з матеріалів справи, поставка ФОП ОСОБА_1 піску сірого здійснена на адресу ТДВ "Диканський комбікормовий завод", з яким позивачем було укладено договір підряду на виконання робіт по виготовленню продукції № 4 від 27.12.2013 (т. 1, а.с. 112-115), за умовами якого виконавець (ТДВ "Диканський комбікормовий завод") зобов'язується на свій ризик за завданням і рецептурою замовника (позивача) виконати роботу, зазначену у п. 1.1.1 цього договору, а замовник зобов'язується прийняти виконану виконавцем роботу, прийняти результат виконаної роботи та оплатити роботу у порядку та на умовах узгоджених сторонами у даному договорі. Відповідно до пункту 1.1.2 цього договору на умовах договору виконавець (ТДВ "Диканський комбікормовий завод") зобов'язується на свій ризик за завданням та рецептурі замовника виконати наступну роботу (виготовити продукцію): прийняти сировину замовника, за необхідності довести її до необхідних базових кондицій по сміттєвих домішках та вологості, здійснити його зберігання до моменту виготовлення продукції; виготовляти комбікорм; виготовляти кормову суміш (помел зернових культур); виготовляти концентрат; виготовляти екструдат сої; виконувати роботи з лущення ячменю; виконувати роботи по грануляції комбікорму; виконувати роботи по фасуванню, пакуванню та маркуванню комбікорму, концентрату, екструдата сої та іншої продукції, виготовленої та/або обробленої в межах даного договору.

В ході розгляду справи представник позивача пояснив, що товар приймався в пункті розвантаження товару на складі ТДВ "Диканський комбікормовий завод" в смт. Диканька представником позивача Підтоптаним Т.А., на підтвердження чого до суду надано копію витягу із журналу реєстрації доручень, у якому зазначено про видачу довіреності вказаній особі (т. І, а.с. 244-247).

Крім того, на підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивачем надано копії накладних та актів на різницю ваги зерна і продукції, що був ввезений автотранспортом (т. І, а.с. 53, 58, 64, 69, 75, 81, 98, 101, 104).

На підтвердження приймання товару позивачем також надано копії паспортів щодо придбаного товару №43 від 17.01.2014, №34 від 15.01.2014, №22 від 13.01.2014, №24 від 14.01.2014 (т. 1, а.с. 232-235).

Оприбуткування товару позивачем підтверджується відомостями карток рахунку 208 за січень 2014 року та рахунку 631 за січень 2014 року (т. І, а. с. 238-243).

Використання піску у виробництві ТДВ "Диканський комбікормовий завод" підтверджується копіями виробничих звітів, копією витягу зі зведеного виробничого звіту за січень 2014 року та копіями актів виконаних робіт (послуг) (т. ІІ, а.с. 15-39).

Фактичне перерахування позивачем коштів ФОП ОСОБА_1 підтверджується виписками з особового рахунку (том ІІ, а.с. 40-43).

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що вказані первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань з оплати вартості товарів та послуг за вказаним правочином шляхом перерахування грошових коштів.

Таким чином, факт реальності понесення позивачем витрат у спірних правовідносинах підтверджений матеріалами справи.

Також, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити на той факт, що відповідачем ні під час розгляду в суді першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не було надано доказів на підтвердження фальшивості зазначених документів, або на невідповідність відомостей, зазначених в цих первинних документах, фактичним обставинам, або на відсутність у контрагента статусу платника ПДВ на момент вчинення та виконання правочину, або на завищення вартості робіт чи послуг, або на несумісність зазначених в документах робіт чи послуг з власною господарською діяльністю ПАТ "Полтавська птахофабрика". У ході перевірки відповідачем не встановлено проведення ПАТ "Полтавська птахофабрика" збиткових операцій, невикористання у власній господарській діяльності товарів, отриманих від ФОП ОСОБА_1, взаємопов'язаності позивача та ФОП ОСОБА_1, обізнаності щодо обставин господарювання один одного, вчинення ними узгоджених дій щодо отримання будь-якої вигоди (в тому числі і податкової).

З огляду на викладене, матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем та контрагентом позивача зобов'язань за спірним правочином. Копії первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.ст.44, 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Доводи апеляційної скарги про те, що товарно - транспортні накладні складені з порушенням норм діючого законодавства, оскільки вони складені раніше дати виписки видаткових накладних, в зв'язку з чим вони не можуть бути доказами реальної поставки товарів, колегією суддів не приймаються до уваги з огляду на таке.

Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997р. визначено лише права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту та не встановлюються правила податкового обліку валових витрат та податкового кредиту платника податку.

При цьому, товарно-транспортні накладні не є документами первинного бухгалтерського обліку, на підставі яких проводиться оприбуткування поставленого товару та не є єдиним та безумовним документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до положень Закону України "Про бухгалтерський облік та податкову звітність в Україні" бухгалтерський облік господарських операцій в Україні ведеться на підставі первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи складаються під час здійснені господарської операції, або безпосередньо після її закінчення.

Первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В даному випадку, первинними документами, що підтверджують факт господарської операції, є видаткові, податкові накладні та розрахункові документи.

Також, необхідно зауважити на те, що документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що загальна сума господарської операції між позивачем та ФОП ОСОБА_1 з придбання товару включена до складу податкового кредиту.

Придбаний позивачем товар використовувався у власній господарській діяльності.

ФОП ОСОБА_1 здійснило постачання товарів, що підтверджується відповідними первинними документами, а саме ви датковими накладними.

Отже, за наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товарів та використання їх у власній господарській діяльності (накладних), невірне оформлення такого документу як товарно-транспортна накладна не може бути підставою для висно вків про відсутність документального підтвердження податкового кредиту та підтвер дження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару, оскільки ві дповідною транспортною документацією обов'язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не витрати з придбання ТМЦ.

Крім того, в ході розгляду справи представник позивача пояснив, що товар приймався в дати, які зазначені у видаткових накладних та прибуткових накладних, розбіжність у датах складення видаткових та товарно-транспортних накладних допущена контрагентом та може бути обумовлена тривалістю перевезень товару з с. Мраморне до с. Диканька, а тому покладення на позивача юридичної відповідальності за складення ФОП ОСОБА_1 товарно - транспортних накладних є необґрунтованим.

Не приймаються до уваги і доводи апеляційної скарги про датування одного з паспортів якості на поставлену продукцію 09.12.2014 р., замість 09.01.2014 р., та про те, що платіжні доручення не завірені банківською установою, оскільки даний факт жодним чином не вплинув на загальний обсяг постачання послуг по даних операціях, у тому числі суму податку на додану вартість.

Відповідно до вимог ст. 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми.

Реальність вказаної господарської операції підтверджується наданими підприємством позивача первинними бухгалтерськими документами, перелік яких зазначено вище.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зауважити на той факт, що акт перевірки від 22.07.2014 № 251/22/00845743 не містить зауважень щодо неправильного оформлення платіжних доручень.

З приводу твердження суб'єкта владних повноважень в акті перевірки та в апеляційній скарзі про відсутність факту реального вчинення господарських операцій через висновки акту Дніпродзержинської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 01.07.2014 №2885/11/04-03-17-01-28/НОМЕР_2 "Про результати проведення зустрічної звірки ФОП ОСОБА_1 щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ПАТ "Полтавська птахофабрика" у періоді з 01.01.2014 по 31.01.2014, їх реальності та повноти відображення за період 01.01.2014 по 31.01.2014", колегія суддів зауважує на таке.

Належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (оскільки діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (оскільки наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (оскільки відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Разом з тим, під час розгляду справи відповідачем не надано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочинів недійсними.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Колегія суддів зазначає, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки, довідки зустрічної звірки або акту про неможливість проведення зустрічної звірки, в яких викладені висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента або акт про неможливість проведення зустрічної звірки тощо, не має преюдиціального значення при розгляді справи судом та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Крім того, зазначені відповідачем обставини (можливі порушення податкового законодавства з боку постачальників по ланцюгу) не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Адже, Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності їх за місцезнаходженням, так само відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. І в разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи, оскільки позивач та його контрагент є окремими суб'єктами господарювання зі статусом юридичної особи, окремими платниками податку на додану вартість, кожен з яких має свої межі юридичної відповідальності, яка є індивідуальною, виходячи з вимог ст. 61 Конституції України.

В силу ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Колегія суддів також акцентує увагу і на тому, що чинне законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Враховуючи викладене, оскільки ПАТ "Полтавська птахофабрика" належним чином була підтверджена правомірність віднесення до податкового кредиту суми ПДВ наданими до перевірки належно оформленими податковими накладними, зібрані по справі докази підтверджують виконання зобов'язань між сторонами спірних правочинів, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість висновків податкового органу щодо завищення податкового кредиту.

З наданих позивачем первинних документів вбачається, що господарські операції між ПАТ "Полтавська птахофабрика" та ФОП ОСОБА_1 мали реальний характер, у зв'язку з чим у відповідача не було підстав для неприйняття до заліку зазначених документів при визначенні податкового кредиту підприємства у звітному податковому періоді.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, всупереч наведеним положенням, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність його рішення, що оскаржується.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що обставини, які викладені відповідачем в акті перевірки та в апеляційній скарзі, неможливо кваліфікувати як порушення, що передбачені п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що податкове повідомлення-рішення від 27.10.2014 №0001852201 винесене Полтавською ОДПІ без врахування всіх обставин, необхідних для прийняття рішення, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції підтверджує, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому посилання відповідача в апеляційній скарзі на порушення судом ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України є безпідставними.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25.02.2015р. по справі № 816/4852/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Пянова Я.В.Судді Курило Л.В. Чалий І.С.