Постанова № 43435688, 02.04.2015, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2015 року № 813/690/15

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мартинюка В.Я.

секретар судових засідань Шозда Г.В.

з участю представників:

від позивача - Федечко Р.І.;

від відповідача - Слуцький Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі ТзОВ) «Святибор» до Державної податкової інспекції (надалі ДПІ) у Кам'янка-Бузькому районі Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в :

ТзОВ «Святибор» звернулося в суд з позовом до ДПІ у Кам'янка-Бузькому районі Головного управління Міндоходів у Львівській області про, з врахуванням уточнених позовних вимог 31.03.2015 року, визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 05.01.2015 року за №0000032200.

У відповідності до вимог ст.55 КАС України, судом допущено до участі у справі правонаступника відповідача ДПІ у Кам'янка-Бузькому районі Головного управління ДФС у Львівській області.

Позивач в позовній заяві стверджує, що контролюючим органом, всупереч ст.ст.626, 629, 662, 658, 203, 215, 216, 228 ЦК України, не наведено жодних доказів того, що цивільна правоздатність та дієздатність товариства та його контрагентів з 01.07.2013 року по 01.01.2015 року була обмежена рішенням будь-якого суду, чи підприємства не були зареєстровані і встановленому чинним законодавством порядку. Відповідачем також не наведено і жодних доказів наявності завідомо суперечної інтересам держави і суспільства мети укладення договору між позивачем та його контрагентами, так само як і наявності вини сторін у формі умислу. Також, продовжує позивач, викладені в акті перевірки твердження щодо завищення товариством податкового кредиту за період перевірки є такими, що суперечать нормам чинного матеріального права та не ґрунтуються на жодних документальних доказах, які б відповідали вимогам щодо їх належності та допустимості.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з викладених міркувань, просить позов задовольнити.

В запереченні на позовну заяву відповідач зазначає, що в результаті здійсненої перевірки встановлено, що взаємовідносини між позивачем та його контрагентами не підтверджено та визнано такими, що не мали реального товарного характеру , лише зафіксовано документування операцій по регістрах бухгалтерського обліку, тобто визнано безтоварними. В ході перевірки не підтверджено передачу товару від ТзОВ «Гранд Тайм», ТзОВ «Гатіора», ТзОВ «Торенія», що свідчить про те, що укладені угоди між контрагентами без мети настання реальних наслідків.

Представник відповідача дав аналогічні пояснення, просить в задоволенні позову відмовити, вважає, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийняте правомірно та є законними.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд даючи правову оцінку спірним правовідносинам виходив з наступного.

ДПІ у Кам'янка-Бузькому районі Головного управління Міндоходів у Львівській області, було складено акт від 05.12.2014 року за №230/13-20-22-00/36929649 «Про результати проведення документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Святибор» (ЄДРПОУ 36929649) з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТзОВ «Грант Тайм» (код ЄДРПОУ 38123047) за період з 01.09.2013 року по 31.10.2013 року, з ТзОВ «Гатіора» (код ЄДРПОУ 38091733) за період з 01.10.2013 року по 31.10.2013 року, з ТзОВ «Торенія» (код ЄДРПОУ 38091691) за період з 01.07.2013 року по 31.07.2013 року, з 01.09.2013 року по 31.01.2014 року та ДПІ у Кам'янка-Бузькому районі Головного управління ДФС у Львівській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.01.2015 року за №0000032200, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 156311 грн. 56 коп., в тому числі, за основним платежем - 104207 грн. 70 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 52103 грн. 86 коп.

Перевіркою встановлено порушення:

- п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту за вересень 2013 року - лютий 2014 року на суму 104207 грн. 70 коп.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Так, при проведенні перевірки контролюючий орган виходив з того, що первинні документи, які складені суб'єктами господарської діяльності на операції, які не впливають на реальність настання наслідків, суперечать законодавчим і нормативним актам та такі, що не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту здійсненої операції не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

Як передбачено п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.3 цієї ж статті, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту, у відповідності до вимог абзац.1 п.198.6 ст.198 ПК України, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 185.1 статті 185 цього ж Кодексу передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з, зокрема, постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Водночас, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-XIV, з наступними змінами та доповненнями визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було,

відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З врахуванням даної позиції судом досліджуються обставини правомірності формування позивачем податкового кредиту по господарських операціях позивача з ТзОВ «Грант Тайм», ТзОВ «Гатіора» і ТзОВ «Торенія».

Між ТзОВ «Грант Тайм» (постачальник) і ТзОВ «Святибор» (покупець) 22.08.2013 року було укладено договір купівлі-продажу за №22/08-1 відповідно до умов якого постачальник зобов'язується на замовлення покупця постачати та передавати у власність покупцю: вугілля різної марки (далі - товар), а покупець зобов'язується приймати цей товар і своєчасно здійснювати його оплату на умовах цього договору.

Між ТзОВ «Торенія» (постачальник) та ТзОВ «ТзОВ «Святибор» (покупець) 19.06.2013 року було укладено договір купівлі - продажу №1906/1-13 згідно з умов якого постачальник зобов'язується за замовленням покупця постачати та передавати у власність покупцю палетну заготовку, брус, дошку та інші лісопильні матеріали (далі - товар), а покупець зобов'язується приймати цей товар і своєчасно здійснювати його оплату на умовах цього договору.

Між ТзОВ «Гатіора» (постачальник) і ТзОВ «Святибор» (покупець) 01.10.2013 року було укладено договір купівлі - продажу за №1001/3 відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця належний постачальнику товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість на умовах даного договору.

На підтвердження виконання вищенаведеного договору позивачем надано видаткові та податкові накладні, акти приймання - передачі товару, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, акт відбору зразків вугілля марки ГЖКОМ від 09.09.2013 року, договір про надання платних послуг по визначенню аналізів рядового вугілля від 02.09.2013 року.

Також, в підтвердження обставин залучення для транспортування придбаного за вищенаведеними договорами товару позивач долучив до матеріалів справи договори про надання транспортних послуг, укладених з перевізниками СГ ТЗОВ «Агрофірма Кам'яне» і фізичною особою ОСОБА_4, а також свідоцтва про державну реєстрацію транспортних засобів, які їм належать.

В свою чергу, контролюючий орган в акті перевірки зазначає про відсутність реального здійснення фінансово-господарських операцій між ТзОВ «Грант Тайм», ТзОВ «Гатіора» і ТзОВ «Торенія» та ТзОВ «Святибор» та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України, що свідчить про «вигодотранспортуючий» характер господарської діяльності контрагентів позивача, з метою формування віртуального податкового кредиту та витрат для інших суб'єктів господарської діяльності.

Висновки контролюючого органу щодо нереальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом ґрунтуються на акті від 16.04.2014 року за №1057/2659/22-02/38123047 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання «ТзОВ «Грант Тайм», код ЄДРПОУ 38123047, щодо підтвердження господарських відносин із постачальниками та покупцями за період з01.02.2013 року по 28.02.2014 року», довідці від 20.03.2014 року за №148/26-56-22-01-03/38091733 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «Гатіора» (код за ЄДРПОУ 38091733) щодо господарської взаємовідносин із платниками податків за період з 01.01.2013 року по 31.01.2014 року, акті від 21.08.2014 року за №459/26-56-22-01-03/38091733 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «Гатіора» (код за ЄДРПОУ 38091733) щодо господарських взаємовідносин із платниками податків за період з 01.06.2012 року по 30.06.2014 року», довідці від 31.03.2014 року за №162/26-56-22-01-03/38091691 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «Торенія» (код за ЄДРПОУ 38091691) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.01.2014 року по 28.02.2014 року та акті від 21.08.2014 року за №458/26-56-22-01-03/38091691 «Про неможливість про ведення зустрічної звірки ТзОВ «Торенія» (код за ЄДРПОУ 38091691) щодо господарських взаємовідносин із платниками податків за період з 30.05.2012 року по 31.12.2013 року».

Однак, суд не може брати до уваги зазначені акти та довідки в підтвердження нереальності господарських операцій, оскільки в них йдеться про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів позивача та не надається оцінка досліджуваним господарським операціям.

А тому, суд не може покласти в основу судового рішення документи та обґрунтування контролюючого органу обставин нереальності господарських операцій оскільки такі є непрямими доказами, ґрунтуються на припущеннях і у своїй сукупності не можуть беззаперечно підтверджувати згадані обставини.

При цьому, особливу увагу слід звернути увагу на те, що переміщення товарно-матеріальних цінностей підтверджується наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що прямими доказами, в підтвердження реальності здійснення вищенаведених господарських операцій є надані позивачем первинні бухгалтерські документи, які не містять недоліків, а не докази, на які посилається контролюючий орган в акті перевірки, зокрема вищезазначені акти та довідки контролюючого органу.

Крім того, не можна залишити поза увагою і те, що як передбачено п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В матеріалах справи наявні копії податкових накладних, які не мають недоліків.

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Також, матеріалами справи спростовується посилання відповідача на дефекти податкової правосуб'єктності контрагентів, як на обставину, що вказує на нереальність згаданих господарських операцій з врахуванням наступного.

В матеріалах справи наявні довідки про взяття на облік платника податків, довідки з ЄДРПОУ, свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, витяг з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, з яких вбачається, що на час вчинення досліджуваних господарських операцій контрагенти позивача були зареєстровані у встановленому законом порядку та були платниками податку на додану вартість.

На особливу увагу заслуговує і те, що позивачем було додано накази на призначення керівників згаданих контрагентів позивача.

Наявність зазначених документів у позивача підтверджує його добросовісність та обачність, оскільки ним була зібрана оприлюднена інформація, яка б вказувала на добросовісність його контрагентів.

Не можна залишити поза увагою і обставини за наявності яких рішення суб'єкта владних управлінських функцій вважається правомірним - таке має бути прийнято пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (п.8 ч.2 ст.2 КАС України).

При цьому, поняття справедливого балансу розкрито у рішенні Європейського Суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03).

Так, Європейський Суд з прав людини, вважає, що порушенням справедливого балансу, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності, буде коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою податку на додану вартість, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподаткованої податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов'язання за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності.

В матеріалах справи відсутні беззаперечні докази в підтвердження наведених обставин справедливого втручання контролюючого органу у право власності позивача, а тому рішення не відповідає наведеному критерію.

За таких обставин, суд вважає, що контролюючим органом не доказано нереальності згаданих господарських операцій, як наслідок і протиправності формування позивачем податкового кредиту за результатами господарських операцій з ТзОВ «Гранд Тайм», ТзОВ «Гатіора», ТзОВ «Торенія», а тому висновки про його завищення є необґрунтованими

Відтак, протиправними є податкові повідомлення рішення в частині донарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

Оскільки правомірність нарахування основного платежу по згаданих податках не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи контролюючим органом безпідставно застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

При цьому, судом не беруться до уваги мотиви та міркування позивача щодо недійсності правочинів, оскільки відповідач у висновках акта за №230/13-20-22-00/36929649 не зазначав про ці обставини.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість є обґрунтованими, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, такі належить присудити на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати, прийняте Державною податковою інспекцією у Кам'янка-Бузькому районі Львівської області Головного управління ДФС у Львівській області, податкове повідомлення-рішення від 05.01.2015 року за №0000032200.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Святибор (код ЄДРПОУ 36929649), що знаходиться за адресою Львівська область, м.Кам'янка-Бузька, вул.Щевченка, 72, 312 грн. 63 коп. (триста дванадцять гривень шістдесят три копійки) сплаченого судового збору.

4.Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

5.Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 03 квітня 2015 року.

Суддя В.Я.Мартинюк