Ухвала суду № 43435389, 02.04.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2015 року Справа № 7274/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Багрія В.М.,

суддів Рибачука А.І., Старунського Д.М.,

з участю секретаря судового засідання Ратушної М.І.,

представника апелянта Квасниці Н.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Сихівському районі м. Львова Державної податкової служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18.04.2013 року в справі за позовом корпорації «Корпорація будівельних підприємств «Львівінвестбуд» до Державної податкової інспекції в Сихівському районі м. Львова Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2012 року корпорація «Корпорація будівельних підприємств «Львівінвестбуд» звернулась до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.11.2012 року - №0003672321, яким йому донараховано 206263,75 грн. податок на прибуток та №0003682321, яким йому донараховано податок на додану вартість у розмірі 168312,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що податковим органом безпідставно зроблено висновок про безтоварність операцій, оскільки факт придбання товарів у контрагентів документально підтверджується договорами, податковими накладними та видатковими накладними. Податковим органом не вказано жодних обставин, які б спростовували реальність господарських операцій з контрагентами та факт їх здійснення.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 18.04.2013 року позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано прийняті ДПІ у Сихівському районі м. Львова Львівської області ДПС від 09.11.2012 року податкові повідомлення-рішення №0003672321 та №0003682321.

Постанову суду першої інстанції оскаржила ДПІ у Сихівському районі м. Львова, яка в апеляційній скарзі просить її скасувати та прийняти нову постанову про відмову позивачу в задоволенні позову.

Апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції безпідставно не врахував, що позивач в 4 кварталі 2010 року завищив валові витрати по господарських операціях з ТзОВ «Львівський будівельний холдинг» по придбанню металевих конструкцій на суму 660045,00 грн., при цьому занизив податок на прибуток в розмірі 165011,00 грн. В первинних документах не зазначено одиниці виміру, виду та кількості металоконструкцій, що унеможливлює ідентифікацію використання матеріалів в господарській діяльності позивача. Крім того, останній завищив податковий кредит по цих же господарських операціях з ТзОВ «Львівський будівельний холдинг» в сумі 132009,00 грн. та по господарських операціях з ПП «Екоенергобуд» в сумі 2641,00 грн., тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідають вимогам чинного законодавства.

Вислухавши суддю-доповідача, представника апелянта, яка апеляційну скаргу підтримала, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

В справі встановлено, що ДПІ у Сихівському районі м. Львова провела позапланову виїзну перевірку корпорації «Корпорація будівельних підприємств «Львівінвестбуд» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.07.2009 р. по 30.06.2012 року, за результатами якої складено акт перевірки №2044/22-20/36312645 від 26.10.2012 року.

Податковий орган прийшов до висновку про порушення позивачем вимог п.5.1, п.п. 5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.11.2.1, п.11.2 ст. 11 чинного на час виникнення спірних правовідносин Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 165011,00 грн., в т.ч. 4 квартал 2010 р. в сумі 165011,00 грн.; а також вимог п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4 ст. 7 11 чинного на час виникнення спірних правовідносин Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 134650,00 грн., в тому числі за грудень 2010 р. по операціях з ТзОВ «Львівський будівельний холдинг» в сумі 132009,00 грн., та операціях з ПП «Екоенергобуд» в сумі 2641,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0003672321 від 09.11.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 206 263, 75 грн., з яких 165011,00 грн. зобов'язання за основним платежем та 41252,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та податкове повідомлення-рішення №0003682321 від 09.11.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 168312,50 грн., з яких 134650,00 грн. зобов'язання за основним платежем та 33662,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Встановлено, що 29 грудня 2010 року корпорацією «КБП «Львівінвестбуд» по видатковій накладній № 0000018 отримано від ТзОВ «Львівський будівельний холдинг» будівельні матеріали, а саме металоконструкції на загальну суму 792054,00 грн., в тому числі ПДВ в сумі 132009,00 грн. Податковий орган вважав, що в первинних документах відсутні одиниця виміру, вид та кількість відповідного виду металоконструкцій, що унеможливлює ідентифікувати використання даного виду будівельних матеріалів в господарській діяльності корпорації «КБП «Львівінвестбуд».

З такими висновками податкового органу суд першої інстанції обґрунтовано не погодився.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. (п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону № 334/94).

Згідно п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 цього ж Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Позивачем на підтвердження віднесення до валових витрат та до податкового кредиту коштів понесених ним на придбання будівельних матеріалів представлено суду видаткову накладну №000018 від 29.12.2010 р. та податкові накладні №78 від 08.12.2010 р.. №82 від 17.12.2010 р., №83 від 24.12.2010 року, № 87 від 27.12.2010 року, № 101 від 28.12.2010 року на загальну суму 792054,00 грн., а також договір поставки № ДГ-0000075 від 07.12.2010 року.

У видатковій накладні зазначено одиницю виміру товару - «к-кт», а також вказано кількість та його назву - металоконструкції.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" N 996-XIV від 16.07.99 року (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.95 N 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за N 168/704 (далі Положення N 168/704) (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.16 Положення N 168/704 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

Наявні в матеріалах справи видаткові й податкові накладні, розрахункові (платіжні) документи, в силу Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" N 996-XIV від 16.07.99 року (в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин) та Положення N 168/704 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), є первинними документами, та мають всі необхідні встановлені законом обов'язкові реквізити. Докази того, що вказані накладні, розрахункові (платіжні) документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними - відсутні.

Більше того, як зазначає апелянт, суд першої інстанції перевірив придбання металоконструкцій постачальником позивача, оцінив накладні на придбання їх в інших контрагентів, тому доводи податкового органу щодо відсутності підстав у позивача для формування валових витрат по господарських операціях з ТзОВ «Львівський будівельний холдинг» є безпідставними.

Крім того, податковий орган вважав, що позивач завищив податковий кредит за період з 01.07.2009 року по 30.06.2011 року у сумі 134650,00 грн., в тому числі на 132009,00 грн. за рахунок віднесення до складу податкового кредиту ПДВ з вартості отриманих від ТзОВ «Львівський будівельний холдинг» будівельних матеріалів (металоконструкцій), які не можливо ідентифікувати використання у господарській діяльності корпорації «КБП "Львівінвестбуд" а також по господарських операціях з ПП «Екоенергобуд» за грудень 2012 року, оскільки згідно даних бази системи автоматизованого співставлення податкового кредиту та податкового зобов'язання в розрізі контрагентів між корпорації «КБП "Львівінвестбуд" та ПП «Екоенергобуд» за грудень 2012 року податковим органом виявлено розбіжності в сумі 2641,00 грн., які не усунуті.

У відповідності до п. 1.7 ст. 1 Закону «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно п.п.7.4.1 п.7.4. ст. 7 № 168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п.7.4.4 п.7.4 ст. 7 зазначеного закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (п.7.4.5. п.7.4 ст. 7 Закону).

Зі справи видно, що податковий кредит по господарських операціях з ТзОВ «Львівський будівельний холдинг» сформований позивачем на підставі податкових накладних від 8.12.2010, 17.12.2010, 24.12.2010, 27.12.2010, 28.12.2010.

Та обставина, що дати платіжних доручень про перерахування коштів не співпадають з датами виписки податкових накладних, не свідчить про безпідставність включення сплачених сум ПДВ до податкового кредиту, оскільки реальність поставки металоконструкцій, оплата товару та сплата ПДВ в справі сумнівів не викликає.

При цьому колегія суддів вважає, що перерахування позивачем контрагенту більшої суми, ніж суми згідно видаткової накладної, про що доводить апелянт, не впливає на правомірність формування податкового кредиту, оскільки визначальним є сплата ПДВ у вартості товару, що було дотримано позивачем.

На підтвердження здійснення позивачем господарських операцій з приватним підприємством «Екоенергобуд» подано копії податкових накладних, які належним чином оформлені.

Судом правильно не враховано пояснення відповідача в частині того, що на час перевірки в результаті автоматичного співставлення даних податкового кредиту позивача встановлено розбіжність з контрагентом позивача, неподання такими податкових декларації з податку на додану вартість та/або з нульовими показниками, не заповнення розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту, відсутність основних фондів, оскільки Закон України «Про податок на додану вартість» не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету.

Якщо контрагент ПП «Екоенергобуд» не виконало свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо контрагента позивача. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення позивача, як добросовісного платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту. Позивач виконав усі передбачені законом обов'язки щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Повно встановивши обставини справи, належно оцінивши докази, правильно застосувавши норми матеріального та процесуального права, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов, в зв'язку з чим підстав для скасування оскаржуваної постанови не має.

В силу наведеного, доводи апеляційної скарги на висновки суду першої інстанції не впливають.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Сихівському районі м. Львова Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18.04.2013 року в справі №2а-10386/12/1370 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В.М. Багрій

Судді : А.І. Рибачук

Д.М. Старунський