Ухвала суду № 43435337, 02.04.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

02 квітня 2015 рокусправа № 808/5608/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Божко Л.А.

суддів: Лукманової О.М. Прокопчук Т.С.

за участю секретаря судового засідання: Губар Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2014 р. по справі за позовом Приватного підприємства "Електа"

до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.02.2014 № 0001461701, від 24.02.2014 № 0000122201, № 0000142201, № 0000112201, № 0000132201,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2014 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного підприємства "Електа" до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.02.2014 № 0001461701, від 24.02.2014 № 0000122201, № 0000142201, № 0000112201, № 0000132201 (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог).

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2014 р. адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано:

- податкове повідомлення-рішення від 24 лютого 2014р. № 0000122201 прийняте Бердянською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Запорізькій області щодо нарахування ПП "ЕЛЕКТА" суми грошового зобов'язання: за основним платежем 219 410,00 грн. та за штрафними санкціями 28 174,25 грн., всього 247 584,25 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 24 лютого 2014р. № 0000142201 прийняте Бердянською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Запорізькій області щодо нарахування ПП "ЕЛЕКТА" суми грошового зобов'язання: за основним платежем 198 039,00 грн. та за штрафними санкціями 35 732,25 грн., всього 233 771,25 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 24 лютого 2014р. № 0000112201 прийняте Бердянською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Запорізькій області щодо нарахування ПП "ЕЛЕКТА" суми грошового зобов'язання: за основним платежем 4 967,00 грн. та за штрафними санкціями 576,50 грн., всього 5 543,50 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 24 лютого 2014р. № 0000132201 прийняте Бердянською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління

Міндоходів у Запорізькій області щодо нарахування ПП "ЕЛЕКТА" суми грошового зобов'язання: за основним платежем 5 969,00 грн. та за штрафними санкціями 1 492,25 грн., всього 7 461,25 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 20 лютого 2014р. № 0001461701 прийняте Бердянською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Запорізькій області в частині нарахування ПП "ЕЛЕКТА" суми грошового зобов'язання за основним платежем: 2750, 64 грн. та за штрафними санкціями 1816,80 грн., всього 4567, 44 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на не повне з'ясування судом обставин справи, просив постанову суду скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Бердянською ОДПІ було проведено планову виїзну документальну перевірку ПП "Електа" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010р. по 31.12.2012р., про що складено Акт "Про результати планової виїзної документальної перевірки ПП "Електа" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010р. по 31.12.2012р." від 31 грудня 2013р. за № 096/08-22-22-05-06/22138749.

Перевіркою встановлені порушення податкового законодавства України:

- Податок на прибуток. Доходи. Через реалізацію товарів у роздріб громадянам за цінами нижче звичайних підприємством занижено доход, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування, на загальну суму 990 191,00 грн.

- Податок на додану вартість. Податкові зобов'язання. Через реалізацію товарів у роздріб громадянам за цінами нижче звичайних підприємством занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 198 039,00 грн.

- Податок на прибуток. Амортизаційні відрахування. Завищено суму амортизаційних відрахувань за період з 01.04.2011р. по 31.12.2012р. на загальну на суму 19 180,00 грн.

- Податок на додану вартість. Податкові зобов'язання. В результаті використання автомобілів не в господарській діяльності занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 5 969,00 грн.

- Не утриманий податок з доходів фізичних осіб в сумі 2 750,64 грн. при наданні додаткових благ працівникам підприємства.

- Не утриманий податок з доходів фізичних осіб в сумі 551,50 грн. при наданні додаткових благ фізичним особам (анульовано суми боргу).

- Несвоєчасно сплачений до бюджету податок з доходів фізичних осіб в сумі 3 054,92 грн.

Позивач, не погодившись із цими порушеннями, 11 березня 2014р. звернувся зі скаргою до Головного управління Міндоходів у Запорізькій області. Так, 26.03.2014р. ПП "Електа" отримало Рішення про продовження строку розгляду первинної скарги по 12 травня 2014р. від 20.03.2014р. за № 989/10/0801-10-04-13. Так, 06 серпня 2014р. ПП "Електа", не отримавши рішення Головного управління Міндоходів у Запорізькій області, звернулося до останнього з повідомленням "Про задоволення скарги".

26 серпня 2014р. ПП "Електа" отримало лист від Головного управління Міндоходів у Запорізькій області, в якому містилася інформація щодо прийняття рішення про відмову в задоволенні скарги ще 08.05.2014р. Таким чином, за результатами адміністративного оскарження ПП "Електа" таке рішення не отримувало, про поштове відправлення, вказане в листі Головного управління Міндоходів у Запорізькій області, не повідомлялося. Також, разом з інформаційним листом, Рішення Головного управління Міндоходів у Запорізькій області не надійшло, доводи Головного управління Міндоходів у Запорізькій області щодо відмови в задоволенні скарги позивачу невідомі. Отже, з наявністю в діяльності ПП "Електа" вище зазначених порушень податкового законодавства позивач не погодився, а тому звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновку суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги, виходячи із наявних у справі матеріалів, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 138 ПК України, зокрема п. 138.1 витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10 - 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пп.138.1.1 ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно із п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу валових витрат витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, підставою для формування валових витрат є наявність первинних бухгалтерських документів, що підтверджують понесені підприємством валові витрати. При цьому слід враховувати, що в податковому обліку відображаються виключно господарські операції, вчинені підприємством в рамках господарської діяльності.

Приписами п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з приписами п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, враховуючи викладені норми Податкового кодексу України, існує декілька підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, фактична сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.

Також варто наголосити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, адже саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

З матеріалів справи вбачається, що ПП "Електа" здійснює торгівлю охолодженими м'ясними продуктами. Торгівля здійснюється через оптовий склад. Торгівля зазначеним товаром здійснюється значними партіями, про що зазначено в Акті. Кошти отримуються, як на розрахунковий рахунок підприємства, так і готівкою, через реєстратор розрахункових операцій. При чому, готівкою можуть розраховуватись не тільки громадяни, а і юридичні особи та фізичні особи-підприємці. Всі готівкові операції фіксуються через реєстратор розрахункових операцій.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території.

Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися.

Однорідні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними. Під час визначення однорідності товарів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема, їх якість, наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження та виробник.

1.20.9. Додатково до правил визначення звичайної ціни, встановлених цим пунктом, Кабінет Міністрів України має право встановити методологію визначення звичайної ціни товарів (робіт, послуг), які продаються (надаються) платниками податку, визначеними як природні монополісти відповідно до закону, виходячи з таких правил:

а) у разі коли неможливо визначити ціну товарів (робіт, послуг) через відсутність або недоступність відповідної інформації, для визначення звичайної ціни використовується метод ціни перепродажу (наступного продажу) таких товарів (робіт, послуг). При цьому ціна товарів (робіт, послуг), що продаються платником податку, визначається на рівні ціни, за якою такі товари (роботи, послуги) перепродаються їх покупцем у разі наступного продажу, з урахуванням визначених за допомогою застосування звичайних цін фактичних витрат, понесених цим покупцем під час продажу та просування на ринок цих товарів (робіт, послуг), а також звичайного для даного виду діяльності прибутку покупця (без врахування ціни, за якою покупцем були придбані у продавця товари);

б) у разі неможливості використання методу ціни перепродажу товарів (робіт, послуг) використовується метод "витрати плюс" (витратний), за яким ціна товарів (робіт, послуг), що продаються платником податку, визначається як сума фактичних (понесених) витрат та звичайного для даного виду діяльності прибутку. При цьому враховуються визначені із застосуванням звичайних цін витрати на виробництво (придбання) та (або) продаж товарів, їх транспортування, зберігання, страхування або інші подібні витрати.

- п.п.14.1.231.п.14.1. ст.14, п.п. 134.1.1. п. 134.1. ст.134, п.п.135.5.11. п.135.5. ст.135, п.п.153.2.1., п.п.153.2.3., п.153.2 ст.153 Податкового кодексу України із змінами та доповненнями.

14.1.231. розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності;

134.1. У цьому розділі об'єктом оподаткування є:

134.1.1. прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

135.5. Інші доходи включають:

135.5.11. доходи, визначені відповідно до статей 146, 147, 153 і 155-161 цього Кодексу;

153.2. Оподаткування операцій із пов'язаними особами.

153.2.1. Дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) пов'язаним особам, визначається відповідно до договірних цін, але не менших від звичайних цін на такі товари, роботи, послуги, що діяли на дату такого продажу, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги).

153.2.3. Положення підпунктів 153.2.1 і 153.2.2 цього пункту поширюються також на операції з особами, які: не є платниками цього податку; сплачують податок за іншими ставками, ніж платник податку на прибуток.

Відповідно до п.п.14.1.71. п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України: звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Торгову діяльність ПП "Електа" поділено на торгівлю оптову та торгівлю роздрібну (стор 4 абз. 7-8 Акту).

Відповідно до п.1.20.9 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР від 28.12.1994р. (зі змінами і доповненнями, що був чинний у перевіряємому періоді) не може бути застосований до ПП "Електа". Оскільки, в цьому пункті Закону передбачено право Кабінету Міністрів України встановлювати методологію визначення звичайної ціни на товари, які продаються платниками податків, визначеними, як природні монополісти - ПП "Електа" до таких не відноситься. Так, в Акті податкова використала правила визначення звичайної ціни методом ціни перепродажу "опустивши" перший абзац п.1.20.9 ст.1 Закону щодо природних монополістів та не взявши до уваги, що це право надано Кабінету міністрів України, а не податковій.

Так, Пунктом 153.2.3. пункту 153.2. статті 153 Податкового кодексу України, встановлено.

Положення підпунктів 153.2.1 і 153.2.2 цього пункту поширюються також на операції з особами, які: не є платниками цього податку; сплачують податок за іншими ставками, ніж платник податку на прибуток.

При цьому, Податковий кодекс України окреслив суб'єктів, на яких розповсюджується дія статті 153 Податкового кодексу України щодо контролю за ціною продажу або придбання - це особи. Та залежність суб'єктів цих правовідносин від обраної ними системи оподаткування - це особи, які не є платниками податку на прибуток підприємств та особи, які сплачують податок за іншими ставками, ніж платник податку на прибуток.

Так, Податковий кодекс України, не встановив залежність суб'єктів цих правовідносин від того, чи є такий суб'єкт кінцевим споживачем, чи суб'єктом господарювання, а також, чи оптова ціна продажу, чи вона роздрібна.

Відповідно до п.п.153.2.1 п.153.2. ст.153 Податкового кодексу України: "Дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) пов'язаним особам, визначається відповідно до договірних цін, але не менших від звичайних цін на такі товари, роботи, послуги, що діяли на дату такого продажу, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги)."

Таким чином, в Акті перевірки податкова дійшла хибних висновків щодо реалізації товару через РРО тільки громадянам. Ціни на товар, в місці торгівлі, встановлюються для всіх однакові.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0000112201 від 24.02.2014р. (податок на прибуток /доходи/ приватних підприємств) на суму 5 543,50 грн., та податкового повідомлення-рішення № 0000132201 від 24.02.2014р. (Податок на додану вартість) на суму 7 461,25 грн., суд зазначає наступне.

Відповідачу до перевірки були подані договори з постачання харчової продукції, з умов яких видно, що постачання продукції ПП "Електа" здійснювалося транспортом "Постачальника".

Стаття 5 Закону України "Про бухгалтерський облік" наділяє підприємство правом самостійно розробляти систему та форми внутрішньогосподарського обліку, звітності та контролю господарських операцій. в ст.14 розділу І ПК України термін господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу (а не прибутку) і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, погоджуючись з його висновками, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2014 року - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили у відповідності до ч.5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий: Л.А. Божко

Суддя: О.М. Лукманова

Суддя: Т.С. Прокопчук