Постанова № 43434766, 24.03.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/18495/14 Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М.

Суддя-доповідач: Грищенко Т.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 березня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Грищенко Т.М.,

суддів Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е.,

при секретарі Киш С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної виконавчої служби України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 січня 2015 р. у справі за адміністративним позовом Пенсійного Фонду України до Державної виконавчої служби України про визнання незаконними дій та скасування вимоги, -

В С Т А Н О В И В:

Пенсійний Фонд України звернувся до суду з позовом до Державної виконавчої служби України, в якому просив: визнати дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби ОСОБА_2 щодо винесення вимоги від 12 листопада 2014 року № 1185/16-В незаконними; скасувати вимогу державного виконавця від 12 листопада 2014 року № 1185/16-В.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 січня 2015 року адміністративний позов задоволено частково.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на його переконання підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 19 березня 2014 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ОСОБА_2, на підставі рішення Європейського суду з прав людини від 13 лютого 2014 року № 59834/09, прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 42555204.

Відповідно до вказаного рішення:

(а) протягом трьох місяців держава-відповідач має виконати рішення національних судів, ухвалених на користь заявників, які підлягають виконанню, та сплатити 2 000 (дві тисячі) євро кожному заявнику або його/її спадкоємцю, чиї заяви зазначені у Додатку 1, в якості відшкодування матеріальної та моральної шкоди та компенсації судових витрат, а також будь-який податок, що може нараховуватись; ці суми мають бути конвертовані в національну валюту за курсом на день здійснення платежу;

(b) зі спливом зазначеного тримісячного строку і до остаточного розрахунку на ці суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме на період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

12 листопада 2014 року відповідачем винесено вимогу № 1185/16-В, відповідно до п. 1, 2 резолютивної частини якої, Пенсійний фонд України зобов'язано вжити заходи щодо виконання вищевказаного рішення національного суду, винесеного в інтересах заявника та у триденний строк з моменту отримання даної вимоги, повідомити відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України та стягувача про повне чи часткове виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2007 року № 2-а-4506/07 та рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 липня 2008 року № 2-а-12884/08, та вказати суму перерахунку.

Не погоджуючись з вище вказаною виомгою, позивач звернувся до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не є учасником виконавчого провадження з виконання судових рішень, жодних зобов'язань на Пенсійний фонд України не покладено, тому оскаржувані вимоги державного виконавця винесені останнім необґрунтовано, без урахування всіх обставин справи.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно частини першої статті 2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» рішення (остаточне рішення Європейського суду з прав людини у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) є обов'язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції. Порядок виконання Рішення визначається цим Законом, Законом України «Про виконавче провадження», іншими нормативно-правовими актами з урахуванням особливостей, що передбачені цим Законом.

Згідно статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до частини другої статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, зокрема, рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Згідно положень статті 11 вказаного Закону державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до статті 5 зазначеного Закону вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України. Державному виконавцю повинні бути безоплатно надані у встановлений ним строк інформація, документи або їх копії, необхідні для здійснення його повноважень. Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Отже, вимоги державного виконавця складаються та надсилаються не лише стороні виконавчого провадження, а і державним органам, у разі, якщо вони пов'язані з виконанням рішень.

У розумінні пункту 1 Положення про Пенсійний фонду України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року №384/2011, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України (далі - Міністр).

Згідно абзацу 9 підпункту 5 пункту 4 вказаного Положення, Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань організовує, координує та контролює роботу головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, управлінь у районах, містах, районах у містах, а також управлінь у містах та районах (далі - територіальні органи) щодо забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством.

Як вбачається з оскаржуваної вимоги, від позивача вимагалося:

з метою відновлення порушених прав і інтересів стягувачів та недопущення заподіяння збитків Державному бюджету України вжити заходи щодо виконання рішень національних судів; з метою недопущення порушення прав та інтересів стягувачів повідомити про повне чи часткове виконання постанов національних судів - Донецького окружного адміністративного суду від 19.11.2007 року № 2-а-4506/07 та Донецького окружного адміністративного суду від 25.07.2008 року № 2-а-12884/08, та вказати суму перерахунку; та, у разі невиконання рішень національних судів, повідомити про заходи, які вжиті.

З наведеного вбачається, що відповідач вимогою не зобов'язував Пенсійний фонд України виконати рішення національних суддів, а вимагав вжити заходи щодо виконання рішень національних судів та повідомити про стан їх виконання, оскільки відповідно до Положення про Пенсійний фонду України, вказаний орган Центральної виконавчої влади організовує, координує та контролює роботу територіальних управлінь Пенсійного фонду України.

Проте, позивачем вимогу не виконано, будь - яку інформацію стосовно виконання рішень національних судів останнім не надано.

Таким чином, колегія суддів вважає, що вимога відповідача є законною та обґрунтованою, відповідно позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Згідно частини першої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у постанові суду першої інстанції, та є підставою для її скасування.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції прийнята з помилковим застосуванням норм чинного законодавства України, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 198, 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної виконавчої служби України - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 січня 2015 р. - скасувати та винести нову.

У задоволенні позову Пенсійного Фонду України - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.М.Грищенко

Судді І.О.Лічевецький

В.Е.Мацедонська

Повний текст рішення виготовлено 30.03.2015р.

Головуючий суддя Грищенко Т.М.

Судді: Лічевецький І.О.

Мацедонська В.Е.