Рішення № 43434378, 26.03.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.03.2015Справа №910/333/15-г

За позовом Публічного акціонерного товариства "ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО" до Української державної корпорації по виконанню монтажних і спеціальних будівельних робіт "Укрмонтажспецбуд" про стягнення 225 720,00 грн.

Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача Чорній О.Б. (дов. № 150 від 22.12.2014 року)від відповідача Шеховцов Є.С. (дов. б/н від 18.02.2015 року)

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 26 березня 2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Публічне акціонерне товариство "ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО" (надалі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Української державної корпорації по виконанню монтажних і спеціальних будівельних робіт "Укрмонтажспецбуд" (надалі по тексту - відповідач) про стягнення 225 720,00 грн., в тому числі 118 800,00 грн. пені, 106 920,00 грн. штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором поставки № 138-ЗЭ від 05.02.2014 року в частині поставки продукції у встановлені договором строки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2015 року порушено провадження у справі № 910/333/15-г та призначено справу до розгляду на 10.02.2015 року.

Представник відповідача в судове засідання 10.02.2015 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 15.01.2015 року не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про причини своєї неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином.

У судовому засіданні 10.02.2015 року представник позивача надав документи, на виконання вимог ухвали суду та клопотання про продовження строків розгляду спору.

Розглянувши подане позивачем 10.02.2015 року клопотання про продовження строків розгляду спору, суд приходить до висновку про його задоволення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2015 року розгляд справи було відкладено на 19.02.2015 року, у зв'язку з неявкою відповідача та необхідністю подання додаткових доказів у справі.

17.02.2015 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.

19.02.2015 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Суд, розглянувши подане відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про його задоволення.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 19.02.2015 року винесено ухвалу про відкладення розгляду справи на 26.03.2015 року.

Представник позивача в судовому засіданні 26.03.2015 року надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких підтримав заявлені позовні вимоги.

В судове засідання 26.03.2015 року з'явився представник відповідача, через відділ діловодства Господарського суду міста Києва надав додаткові документи по справі та відзив на позовну заяву. У поданому відзиві представник відповідача зазначив, що порушення зобов'язання щодо поставки продукції зі сторони відповідача дійсно мало місце, проте рішення позивача про розірвання договору призвело до не поставки продукції.

Розглянувши подані сторонами матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд -

ВСТАНОВИВ:

05.02.2014 року між Публічним акціонерним товариством "ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО" (покупець) та Українською державною корпорацією по виконанню монтажних і спеціальних будівельних робіт "Укрмонтажспецбуд" (постачальник) укладено Договір поставки № 138-ЗЭ (далі-Договір).

Відповідно до пункту 1.1. Договору, в порядку та на умовах, передбачених дійсним договором, постачальник зобов'язується поставити у власність покупця продукцію та/або обладнання виробничо-технічного призначення, код ГК 24.20.1, в асортименті, кількості, строки, за ціною та з якісними характеристиками, які узгоджені сторонами у дійсному Договорі та специфікаціях, які є невід'ємними частинами Договору.

Пунктом 4.1. Договору сторони погодили, що поставка продукції здійснюється партіями в асортименті, кількості, за цінами, з якісними характеристиками та у строки, узгоджені сторонами у специфікації до Договору.

Згідно з пунктом 4.2. Договору поставка продукції здійснюється на умовах DDP Правил Інкотермс-2010, з урахуванням умов і застережень, що містяться в цьому Договорі.

Відповідно до специфікації до Договору від 05.02.2014 року сторонами був узгоджений строк поставки всієї продукції - лютий-березень 2014 року. Загальна вартість продукції, згідно специфікації становить 2 376 000,00 грн.

Позивач стверджує, що в порушення умов Договору продукція не була поставлена відповідачем, у зв'язку з чим, позивач звернувся до відповідача з листом від 15.04.2014 року в якому просив повідомити дату готовності до поставки.

Відповідач листом від 22.04.2014 року повідомив, що він готовий поставити продукцію в кількості 59 680 тон, однак чекає висновку ДП "Науково-дослідного та конструкторсько-технологічного інституту трубної промисловості ім. Я.Ю. Осади", а весь обсяг продукції може бути поставлений до 25.04.2014 року.

Відповідно до пункту 2.5. Договору поставка продукції, яка підлягає сертифікації, здійснюється постачальником тільки при наявності відповідних сертифікатів. У разі відсутності сертифікатів, продукція підлягає поверненню.

Всупереч взятих на себе зобов'язань, продукція не була поставлена відповідачем, у зв'язку з чим, 16.05.2014 року, відповідно до пункту 8.8. Договору, відповідачу було направлено повідомлення № 100 про розірвання Договору з 26.05.2014 року.

Згідно з пунктом 6.2. Договору у разі не поставки продукції, постачальник за письмовою вимогою покупця сплачує покупцеві неустойку у вигляді штрафу в розмірі 5 % від вартості продукції, що поставляється за відповідною специфікацією. У разі порушення постачальником своїх зобов'язань згідно з цим пунктом понад 10 календарних днів, постачальник додатково за письмовою вимогою покупця, сплачує неустойку у розмірі 0,1 % від вартості не поставленої продукції за кожен день прострочення.

08.09.2014 року відповідачу було направлено претензію № 82/1894 про сплату штрафних санкцій за Договором в розмірі 225 720,00 грн.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором поставки № 138-ЗЭ від 05.02.2014 року в частині поставки продукції у встановлені договором строки позивач просить стягнути з відповідача 118 800,00 грн. пені, 106 920,00 грн. штрафу.

Відповідач у відзиві зазначив, що порушення зобов'язання щодо поставки продукції зі сторони відповідача дійсно мало місце, проте рішення позивача про розірвання договору призвело до не поставки продукції. У зв'язку з тим, що відповідач перебуває у довготривалому і витратному процесі судових спорів, просив стягнути з останнього 10 000,00 грн.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.астина1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, свого обов'язку щодо поставки товару відповідачем не виконано.

Згідно з пунктом 6.2. Договору у разі не поставки продукції, постачальник за письмовою вимогою покупця сплачує покупцеві неустойку у вигляді штрафу в розмірі 5 % від вартості продукції, що поставляється за відповідною специфікацією. У разі порушення постачальником своїх зобов'язань згідно з цим пунктом понад 10 календарних днів, постачальник додатково за письмовою вимогою покупця, сплачує неустойку у розмірі 0,1 % від вартості не поставленої продукції за кожен день прострочення.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Розглянувши доводи відповідача про зменшення розміру пені та штрафу до 10 000,00 грн., які мотивовані довготривалими і витратними процесами судових спорів, а також скрутним фінансовим становищем відповідача, суд зазначає наступне.

Частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачає можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Разом з тим, пунктом 1 статті 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частина 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України надає господарському суду право, ухвалюючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

У пунктом 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 зазначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, відповідач свого обов'язку щодо поставки продукції не виконав.

Водночас, наявність довготривалих та витратних судових процесів, а також тяжкий фінансовий стан відповідача не є достатніми підставами для зменшення розміру неустойки у спірних відносинах в розумінні статті 83 Господарського процесуального кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України.

Здійснивши перерахунок пені нарахованої в межах заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку, що позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню, а стягнення з відповідача на користь позивача підлягає пеня на загальну суму 118 800,00 грн.

Окрім того, позивач, керуючись пунктом 6.2 Договору, просить суд стягнути з відповідача штраф на загальну суму 106 920,00 грн.

Згідно з частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Отже, право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України.

У випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень можливості передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності

Зазначену правову позицію наведено також у постановах Верховного Суду України від 30.05.2011 року у справі № 42/252 та від 09.04.2012 року у справі № 20/246-08.

Приймаючи до уваги вищенаведене, суд приходить до висновку, вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу за не поставку продукції у встановлені Договором строки є законними та обґрунтованими.

Перевіривши розрахунок штрафу наданий позивачем, суд визнає його арифметично вірним, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 106 920,00 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Таким чином, встановивши порушення відповідача щодо поставки товару за Договором, беручи до уваги пункт 6.2. Договору, суд приходить до висновку, що вимоги щодо стягнення з відповідача 118 800,00 грн. пені, 106 920,00 грн. штрафу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відшкодування судових витрат відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Української державної корпорації по виконанню монтажних і спеціальних будівельних робіт "Укрмонтажспецбуд" (01034, м. Київ, вул. Прорізна, буд. 15, ідентифікаційний код 00012256) на користь Публічного акціонерного товариства "ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО" (79026, м. Львів, вул. Козельницька, буд. 15, ідентифікаційний код 23269555) 118 800 (сто вісімнадцять тисяч вісімсот) грн., 00 коп. пені, 106 920 (сто шість тисяч дев'ятсот двадцять) грн. 00 коп. штрафу, 4 514 (чотири тисячі п'ятсот чотирнадцять) грн. 40 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 31.03.2015 року

Суддя С.В. Стасюк