Постанова № 43434265, 03.04.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 квітня 2015 року № 826/2732/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Іщука І.О., розглянувши адміністративну справу в письмовому провадженні

за позовомОСОБА_1доГоловного управління Державної фіскальної служби у м. Києвіпроскасування рішення від 26.01.2015 №255/к/26-15-10-08

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Позивачка, в особі ОСОБА_1 (надалі - позивач), звернулася з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (надалі - відповідач) про скасування рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 26.01.2015 №255/к/26-15-10-08.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що в оскаржуваному Рішенні відповідачем не оцінено фактичних даних з точки зору належності, допустимості, достовірності, а також у сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, на підставі чого зроблено висновок, що позивач отримав дохід.

В судовому засіданні представник позивачки підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на те, що під час перевірки були надіслані запити, за результатами яких було прийнято рішення, яким частково задоволено скаргу позивачки та скасовано в частині податкове повідомлення-рішення.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив продовжити розгляд справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Співробітниками Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати з доходів фізичних осіб від операцій з інвестиціями активами фізичної особи ОСОБА_1 за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р. (надалі - Акт перевірки).

В Акті перевірки зазначено наступні порушення п.п. 164.1.1. п. 164.1, п.п.164І2.9 п.164.2, п.164.3. ст.164, п.п.170.2.1., п.п.170.2.2 п.170.2 ст.170, п.167.1. ст.167 Податкового кодексу України №2755-УІ від 02.12.2010р. із змінами та доповненнями, занижено обсяги оподатковуваного доходу за 2013р. на загальну суму - 1 500 000,00 грн. та не нараховано, не утримано та не перераховано до бюджету податку з доходів фізичних осіб в сумі 254770,60грн.; п.п.49.18.4 п.49.18 ст.49 п.ір.1 п.179.7 ст.179 Податкового кодексу України №2755- VI від 02.12.2010р. із змінами та доповненнями - неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2013 рік.

Податковим органом на підставі Акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.10.2014 року №0061501701, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачує фізичними особами за результатом річного декларування в сумі 318 633,25 грн., у тому числі за основним платежем 254 770,60 грн. та за штрафними санкціями 63 862,65 грн.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомлення-рішенням від 21.10.2014 року №0061501701 позивачкою 26.11.2014 року подано скаргу до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (надалі - ГУ ДФС у м. Києві).

Рішенням ГУ ДФС у м. Києві від 05.12.2014 №215/К/26-15-10-08 строк розгляду скарги продовжено до 26.01.2015 року.

Позивачкою 08.01.2015 р. надано до ГУ ДФС у м. Києві доповнення до скарги від 26.11.2014 р. з додатками.

За результатом розгляду скарги з доповнення ГУ ДФС у м. Києві було прийнято Рішенням від 26.01.2015 №255/К/26-15-10-08, яким скасовує податкове повідомлення - рішення ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 21.10.2014 №0061501701 в частині грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб в розмірі 94 445,63 грн. (основний платіж - 75 556,50 грн., штрафні санкції - 18 889,13 грн.), а скаргу представника ОСОБА_1 в особі директора Адвокатського бюро «Лесечко» Лесечка О.М. від 26.11.2014 (вх.№2183/10 від 28.11.2014) та доповнення до скарги від 08.01.2015 (вх. № 462/10 від 12.01.2015) - частково задовольняє.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, а також права та обов'язки платників податків і зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України, який вступив в силу з 01.01.2011.

Відповідно до пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Податкового кодексу України, платник податків має право оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб), надані контролюючими органами податкові консультації.

Згідно пп.14.1.7 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, оскарження рішень контролюючих органів - оскарження платником податку податкового повідомлення-рішення про визначення сум грошового зобов'язання платника податків або будь-якого рішення контролюючого органу в порядку і строки, які встановлені цим Кодексом за процедурами адміністративного оскарження, або в судовому порядку.

Відповідно до пункту 55.1 статті 55 ПК України податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.

Статтею 56 ПК України передбачено, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Згідно пункту 56.6 названої статті ПК України у разі коли контролюючий орган приймає рішення про повне або часткове незадоволення скарги платника податків, такий платник податків має право звернутися протягом 10 календарних днів, наступних за днем отримання рішення про результати розгляду скарги, зі скаргою до контролюючого органу вищого рівня.

У відповідності до пунктів 56.8-56.9 статті 56 ПК України контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Керівник (його заступник або інша уповноважена посадова особа) відповідного контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.

З матеріалів справи вбачається, що скарга позивача на податкове повідомлення-рішення надійшла до відповідача 26.11.2014 року (вх. №2183/10 від 28.11.2014 р.).

ГУ ДФС у місті Києві рішенням від 05.12.2014 №215/К/26-15-10-08 продовжено строк розгляду скарги до 26.01.2015 р. включно.

Як зазначено вище, рішення за результатом розгляду скарги позивача прийнято 26.01.2015, тобто з дотримання строків визначених п. 56.8-56.9 ст. 56 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктів 56.10 статті 56 Податкового кодексу України, рішення центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику, прийняте за розглядом скарги платника податків, є остаточним і не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене в судовому порядку.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що скасувати податкове повідомлення-рішення у процедурі адміністративного оскарження є правом контролюючого органу вищого рівня.

При цьому, у випадку незадоволення скарги платника податків таке рішення контролюючого органу не створює для платника податків будь-яких нових обов'язків, тобто не призводить до порушення прав останнього.

Відповідно до частин першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Пунктом 8 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Частиною першою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Таким чином, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, водночас відповідно до зазначених норм право особи на звернення до адміністративного суду обумовлено суб'єктивним уявленням особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.

Отже, рішення суб'єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, такі рішення прийняті владним суб'єктом поза межами визначеної законом компетенції, а по-друге, оспорюванні рішення є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов'язку.

Зі змісту оскарженого рішення вбачається, що даним рішенням скасовано частково податкове повідомлення-рішення від 21.10.2014 р. №0061501701, прийняте Державною податковою інспекцією у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, а скарга задоволена частково.

У відповідності до підпунктів 60.1.2, 60.1.3 пункту 60.1 статті 60 ПК України, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо: контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов'язання або податкову вимогу; контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі.

Згідно з пунктами 60.3, 60.4 статті 60 ПК України, у випадках, визначених підпунктом 60.1.2 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня прийняття контролюючим органом рішення про скасування такого податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги. У випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов'язання або податкового боргу.

Тобто податкове повідомлення-рішення визнається відкликаним у разі прийняття контролюючим органом рішення, яким задовольняється скарга на користь платника податків.

Отже, оскаржене рішення саме по собі не є юридично значеним для позивача, оскільки не має безпосереднього впливу на суб'єктивні права та обов'язки позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього особу будь-якого обов'язку, а відтак оскаржене рішення безпосередньо не порушує права та інтереси позивачки, а відтак суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.

Належним способом захисту на думку суду в даному випадку є оскарження податкового повідомлення-рішення, яке буде прийняте Державною податковою інспекцією у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві в судовому порядку.

Крім того, суд звертає увагу на той факт, що відповідно до пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що оскільки рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 26.01.2015 №255/к/26-15-10-08 не породжує для позивачки настання будь-яких юридичних наслідків та не впливає на права та обов'язки позивачки, то не виникає і передумови для здійснення захисту права або законного інтересу, шляхом скасування зазначеного рішення, а отже, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.05.2013 року за номером К-54177/09-С, ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 21.10.14 р. по справі №826/7365/14.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку

З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

У позові ОСОБА_1 відмовити.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Іщук