Постанова № 43434046, 01.04.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" квітня 2015 р. Справа № 908/133/15-г

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пуль О.А., суддя Білоусова Я.О., суддя Лакіза В.В.

при секретарі Литвиновій К.О.

за участю представників сторін:

позивача - Старчика А.А. (довіреність №14-90 від 18.04.2015р.),

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №1294 З/2) на рішення господарського суду Запорізької області від 02.02.15р. у справі № 908/133/15-г

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ,

до Якимівського орендного підприємства "Виробниче об'єднання житлово-комунального господарства та побутового обслуговування", смт.Якимівка, Запорізька обл.,

про стягнення 638 404,45 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 02.02.2015р. (суддя Шевченко Т.М.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Якимівського орендного підприємства "Виробниче об'єднання житлово-комунального господарства та побутового обслуговування" (72503, Запорізька область, смт. Якимівка, вул. 50 років Жовтня, 2-А, ідентифікаційний код юридичної особи - 03345455) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, ідентифікаційний код юридичної особи - 20077720) 404529 (чотириста чотири тисячі п'ятсот двадцять дев'ять) грн. 48 коп. основного боргу, 57154 (п'ятдесят сім тисяч сто п'ятдесят чотири) грн. 82 коп. інфляційних втрат, 24741 (двадцять чотири тисячі сімсот сорок одну) грн. 80 коп. трьох процентів річних та 9728 (дев'ять тисяч двадцять вісім) грн. 52 коп. судового збору. Відмовлено в позові в решті вимог про стягнення 50516,87 грн. пені та 101461,48 грн. штрафу.

Позивач з рішенням місцевого господарського суду не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 02.02.2015 року у справі №908/133/15-г в частині відмови в стягненні 50516,87 грн. пені та 101461,48 грн. 7% штрафу та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з Якимівського орендного підприємства "Виробниче об'єднання житлово - комунального господарства та побутового обслуговування" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 50516,87 грн. пені та 101461,48 грн. 7% штрафу, в стягненні яких було відмовлено господарським судом Запорізької області. В іншій частині рішення господарського суду Запорізької області від 02.02.2015 року у справі №908/133/15-г залишити без змін. Судові витрати покласти на відповідача.

Скарга обґрунтована тим, що позивач, у розумінні абзацу шостого статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», є поточним кредитором в банкрутстві, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем виникла у 2012 році, тобто вже після порушення справи про банкрутство відповідача згідно ухвали господарського суду Запорізької області від 28.01.2011р. №23/5009/326/11. Що стосується зобов'язань поточних кредиторів, то за цими зобов'язаннями, згідно із загальними правилами, нараховуються неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Враховуючи зазначене, на думку апелянта, дія мораторію на стягнення пені та 7% штрафу з відповідача на користь позивача, який є поточним кредитором, не поширюється.

Як зазначає позивач, викладені обставини свідчать про те, що господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення було невірно застосовано положення частини четвертої статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнаний його банкрутом», оскільки в даному випадку суд не повинен був застосувати положення вказаної норми матеріального права, враховуючи, що зобов'язання відповідача перед позивачем по оплаті поставлених в 2012 році обсягів природного газу мають поточний характер.

17.03.2015р. до суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. №4350), в якому відповідач проти задоволення апеляційної скарги заперечував та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 02.02.2015 року в частині відмови в стягненні 50516,87 грн. пені та 101461,48 грн. 7% штрафу та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача 50516,87 грн. пені та 101461,48 грн. 7% штрафу.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про причини не з'явлення суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час і місце слухання справи ухвалою суду від 24.02.2015р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні докази по справі, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила.

В січні 2015р. Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до Якимівського орендного підприємства "Виробниче об'єднання житлово-комунального господарства та побутового обслуговування" про стягнення 638404,45 грн., з яких: 404529,48 грн. основного боргу, 57154,82 грн. інфляційних втрат, 24741,80 грн. трьох процентів річних, 50516,87 грн. пені та 101461,48 грн. штрафу.

Позов обґрунтовано тим, що 28.08.2012р. між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», продавцем, та Якимівським орендним підприємством "Виробниче об'єднання житлово-комунального господарства та побутового обслуговування", покупцем, укладено договір купівлі-продажу природного газу №12/426-БО-13, згідно з яким продавець зобов'язався передати у власність покупцю у період з 01 серпня 2012р. по 31 грудня 2012р. природний газ обсягом до 460,0 тис. куб. м, а покупець - прийняти і оплатити природний газ на умовах цього договору.

Відповідно до п. 5.2 договору ціна за 1000 куб. м природного газу становить 3884,78 грн., крім того 20 % ПДВ - 776,96 грн., разом із ПДВ - 4661,74 грн.

Відповідно до п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п.11.1 договору термін дії договору в частині поставки газу - до 31.12.2012р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

На виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу протягом жовтня-грудня 2012 року природний газ на загальну суму 1552041,10 грн., що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу, доданими до матеріалів справи.

Так, за актом приймання-передачі від 27.11.2012р. у жовтні 2012 року відповідачу було передано 13,491 тис. куб. м природного газу на суму 62891,48 грн.; у листопаді 2012 року - 114,451 тис. куб. м природного газу на суму 533540,36 грн. (акт від 30.11.2012); у грудні 2012 року - 204,990 тис. куб. м на суму 955609,26 грн. (акт від 31.12.2012).

Однак, відповідач, в порушення умов договору, несвоєчасно та не в повному обсязі розраховувався за переданий у жовтні-грудні 2012 році природний газ та розрахувався за поставлений природний газ лише у розмірі 1147511,62 грн. Таким чином, заборгованість відповідача за договором складає 404529,48 грн.

Крім цього, позивачем нараховано 57154,82 грн. інфляційних втрат, 24741,80 грн. трьох процентів річних, 50516,87 грн. пені та 101461,48 грн. штрафу.

Відповідач у відзиві на позовну заяву (вх.№09-06/3426 від 30.01.2015р.) проти позову заперечував в частині нарахування штрафу та пені, посилаючись на те, що стосовно підприємства-відповідача порушено провадження у справі про банкрутство, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, протягом дії якого боржнику не нараховується неустойка (штраф, пеня). В задоволенні позову в цій частині просив відмовити.

02.02.2015р. господарським судом Запорізької області прийнято оскаржуване рішення.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги виходячи з наступного.

Як вже зазначалось, 28.08.2012р. між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», продавцем, та Якимівським орендним підприємством "Виробниче об'єднання житлово-комунального господарства та побутового обслуговування", покупцем, укладено договір купівлі-продажу природного газу №12/426-БО-13. На виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу протягом жовтня-грудня 2012 року природний газ на загальну суму 1552041,10 грн., однак відповідач розрахувався за поставлений природний газ лише у розмірі 1147511,62 грн. Таким чином, заборгованість відповідача за договором складає 404529,48 грн. основного боргу.

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати.

Відповідно до п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як свідчать матеріали справи та не заперечується сторонами, відповідач своє зобов'язання щодо оплати за поставлений природний газ, всупереч вимог закону та умов договору, належним чином не виконав. Отже, внаслідок неналежного виконання своїх договірних зобов'язань у відповідача утворилась заборгованість в сумі 404529,48 грн. основного боргу.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, зазначені обставини справи з урахуванням приписів чинного законодавства дають суду правові підстави дійти висновку про те, що відповідачем неналежно виконані зобов'язання покупця по зазначеному вище договору, в зв'язку з чим вимога позивача про стягнення 404529,48 грн. основного боргу за поставлений природний газ є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлений факт несвоєчасного виконання грошових зобов'язань за договором, вимоги про стягнення з відповідача 57154,82 грн. інфляційних втрат, 24741,80 грн. трьох процентів річних є нормативно обґрунтованими, доведеними та правомірно задоволені судом першої інстанції.

Щодо вимог позивача про стягнення 50516,87 грн. пені та 101461,48 грн. 7% штрафу, колегія суддів зазначає наступне.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України, зокрема, щодо сплати неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 7.2 договору у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору продавець зобов'язався сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.

Позивачем нараховано відповідачу пеню в розмірі 50516,87 грн. та штраф в розмірі 101461,48 грн.

Однак, як вбачається з матеріалів справи ухвалою господарського суду Запорізької області від 28.01.2011р. порушено провадження у справі №23/5009/326/11 про банкрутство Якимівського орендного підприємства "Виробниче об'єднання житлово-комунального господарства та побутового обслуговування" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Якимівське орендне підприємство "Виробниче об'єднання житлово-комунального господарства та побутового обслуговування", наказом Міністерства палива та енергетики України від 10.11.2005 №568 було включено до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" від 23.06.2005 №2711-ІV.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 26.08.2014р. у справі №23/5009/326/11 продовжено термін проведення засідання суду, на якому буде вирішено питання щодо подальших судових процедур стосовно боржника, до закінчення процедури погашення заборгованості підприємствами паливно-енергетичного комплексу - 01.01.2016р., передбаченої Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" від 23.06.2005 № 2711-IV (в редакції з 03.07.2014).

На даний час зазначена процедура не припинена у відповідності до приписів Закону.

Відповідно до положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, що діяла на час порушення провадження у справі про банкрутство) НАК "Нафтогаз України" має статус поточного кредитора по відношенню до боржника (відповідача у даній справі), виходячи з того, що суми пені та штрафу нараховані позивачем за невиконання зобов'язань, які виникли після порушення справи про банкрутство Якимівського орендного підприємства "Виробниче об'єднання житлово-комунального господарства та побутового обслуговування".

Статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Згідно із абзацом другим частини четвертої статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Тобто наведена норма встановлює загальну заборону на нарахування штрафу і пені упродовж часу дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Зміст цієї заборони не пов'язаний із визначенням поняття мораторію і не обмежений ним. Заборона чинна протягом дії мораторію, тому неустойка за невиконання грошових зобов'язань не нараховується в силу прямої заборони законом, безвідносно до часу їх виникнення. Крім того, не може розглядатися питання про поширення чи не поширення мораторію на ненараховану неустойку, оскільки законом виключена можливість виникнення та існування відносин нарахування неустойки боржникові, стосовно якого діє мораторій, введений при провадженні справи про його банкрутство.

Виходячи зі змісту Закону, боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховуються, за винятком випадків, які можуть бути встановлені спеціальними нормами законодавства

За таких обставин, враховуючи, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань пеня та штраф не нараховуються, вони і не підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позов в частині стягнення 50516,87 грн. пені та 101461,48 грн. штрафу задоволенню не підлягає.

Така правова позиція викладена і в постановах Верховного Суду України від 18.12.2012 у справі №3-67гс12 та від 01.10.2013 у справі №3-27гс13.

Колегія суддів вважає помилковим твердження апелянта стосовно того, що господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення було невірно застосовано положення ч.4 ст.12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», оскільки в даному випадку суд не повинен був застосовувати положення вказаної норми права, з огляду на те, що відповідно до п. 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції від 22.12.2011р. №4212-ІV). положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури".

З урахуванням того, що провадження у справі №23/5009/326/11 про банкрутство відповідача було порушено 28.01.2011р., тобто до набрання чинності Закону про банкрутство в редакції від 22.12.2011р. №4212-ІV, враховуючи те, що ухвалою господарського суду Запорізької області від 26.08.2014р. у справі №23/5009/326/11 продовжено термін проведення засідання суду, на якому буде вирішено питання щодо подальших судових процедур стосовно боржника до 01.01.2016р., тому місцевим господарським судом правомірно застосовано норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, що діяла на час порушення провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення по даній справі, тому рішення господарського суду Запорізької області від 02.02.15р. у справі № 908/133/15-г слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 91, 99, 101, 102, п.1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 02.02.15р. у справі № 908/133/15-г залишити без змін.

Повний текст постанови складено 03.04.2015р.

Головуючий суддя Пуль О.А.

Суддя Білоусова Я.О.

Суддя Лакіза В.В.