Рішення № 4342953, 10.10.2008, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 2-6772/2008р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2008 року місто Краматорськ

Краматорський міський суд Донецької області

 у складі: головуючого судді Карпенко О.М.

при секретарі Аксеніної В.М.

за участю представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Клименко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерко товариства «ДОПАС» про зміну формулювання причини звільнення, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди , -

ВСТАНОВИВ:

05.08.2008 року позивач звернувся до суду з позовом до відкритого акціонерко товариства «ДОПАС» про зміну причини звільнення, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги позивачки та суду пояснив, що: 19 жовтня 2004 року позивачку прийняли на роботу квитковим касиром на Краматорську автостанцію ВАТ ,,ДОПАС”.

5 березня 2008 року вона подала заяву про звільнення за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України, але її безпосередній начальник відмовився підписувати заяву й направив у м. Донецьк у ВАТ ,,ДОПАС” там їй було відмовлено в реєстрації заяви, посилаючись на відсутність підпису безпосереднього начальника. Так відбувалося 13 березня, 17 березня, 25 березня 2008 року.

При цьому вона постійно випробовувала моральні страждання, одна виховуючи 10 літню дитину. У результаті чого у важкому стані 27 березня 2008 року з робочого місця вона була відправлена в лікарню, де перебувала на лікуванні до 03 квітня 2008 р, а 03 квітня 2008 р. вона здала лікарняний аркуш і знов звернулася із заявою про звільнення за власним бажанням, але знову була спрямована в м. Донецьк. У той же день вона пішла на пошту й відправила заяву поштою, до вечора 03 квітня в неї погіршився стан здоров'я, і її направили в неврологічне відділення на стаціонарне лікування.

Перебуваючи на стаціонарному лікуванні, по телефону вона довідалася, що ВАТ ,,ДОПАС” нe забирає лист із пошти. Як тільки стан здоров'я стабілізувався, але ще перебуваючи на стаціонарному лікуванні, 15 квітня 2008 року вона направила телеграму завірену в телеграфі про звільнення її за власним бажанням.

17 квітня 2008 р. ВАТ ,,ДОПАС” направило їй лист №02/625 у якому вимагає пред'явити виправдувальний документ із приводу відсутності на роботі з 27.03.2008 р. У той же день факсом вона відправила довідку про її знаходження на стаціонарному лікуванні.

26 травня 2008 р. ВАТ ,,ДОПАС” направило їй лист, про те, що прохання звільнити її за власним бажанням не могло було задоволено тому що на той момент адміністрації ВАТ ,,ДОПАС” не було відомо причину її відсутності на роботі з 27.03.08 р., хоча при цьому вона постійно дзвонила по телефонах відповідачу. (копія дзвінків додається). Тобто 22 дня адміністрацію ВАТ ,,ДОПАС” не цікавила причина відсутність на роботі касира ОСОБА_1.

24 червня 2008 р. ВАТ ,,ДОПАС” направило позивачці лист №02/953 про те що, наказом № 94-до від 18.06.2008р. вона звільнена 30.04.2008 р. за прогули без поважних причин п. 4 ст. 40 КЗПП України.

Позивачка вважає формулювання причини звільнення її з роботи неправильним, оскільки

відповідно до ч. 1 ст. 38 КЗПП позивачка мала право розірвати трудовий договір, укладений з відповідачем, попередивши його при цьому письмово за два тижні, і він зобов'язаний був звільнити їй, за власним бажанням. А коли заява, обумовлена неможливістю продовжувати роботу, (догляд за дитиною по досягненню його 14-літнього віку), власник зобов'язаний розірвати договір у строк, про який просить працівник. У листі №02/ 854 від 26.05.08 відповідач підтвердив її попередження його, про звільнення за власним бажанням.

Відповідно до ч. Зі ст. 40 КЗПП не допускається звільнення працівника з ініціативи власника в період тимчасової непрацездатності. У листі №202/854 від 26.05.08 відповідач підтвердив її тимчасову непрацездатність у період 27.03.08. по 30.04.08 р.

Вважає, що неправильне формулювання причини звільнення в її трудовій книжці стали перешкодою її працевлаштування на іншу роботу у зв'язку із чим, вона має право на виплату заробітної плати за час змушеного прогулу.

На день пред'явлення позову вона перебувала в змушеному прогулі 5 місяців з 01 травня по 01 жовтня 2008 р. За цей час відповідач зобов'язаний виплатити їй заробітну плату в сумі 3200

(640 грн. фактична заробітна плата за останній місяць роботи.)

Крім того, внаслідок неправомірних дій відповідачем позивачці був нанесений моральний збиток.

Даний моральний збиток полягає в тому, що це її перше працевлаштування неправомірні дії ганьблять її ділову репутацію. Крім того, неправомірні дії привели до порушення звичайного життєвого укладу. Вона була змушена неодноразово їздити в м. Донецьк вислухувати грубі образи від працівників ВАТ ,,ДОПАС” у свою сторону. Те ж вона вислухувала й у телефонних розмовах. І це тривало протягом більше 4-х місяців. Сформована ситуація значно похитнула її здоров'я й здоров'я її дитини, що підтверджено лікарняними аркушами.

Виходячи із цього моральний збиток, що позивачці нанесений, позивачка оцінює в 1700 грн.

Представник позивача просить суд винести рішення, яким замінити позивачці формулювання причини звільнення з роботи з ВАТ ,,ДОПАС” зі звільнення за прогул без поважних причин, п. 4 ст. 40 КЗПП України на звільнення за власним бажанням, ст. 38 КЗПП України, і дату звільнення з 30 квітня 2008 р. на день розгляду справи в суді. Стягнути з відповідача на користь позивачки заробітну плату в розмірі 3200 грн., а також моральну шкоду в розмірі 1700 грн.

Представник відповідача у судовому засіданні пояснив, що з позонною заявою позивача не згоднi у повному обсязi.

Так 19 жонтня 2004р. ОСОБА_1 була прийнята на роботу бiлетним касиром на Краматорську антостанцiю ВАТ «ДОПАС». За час працi на антостанцiї позивачка зарекомендувала себе як не дисциплiнована та безвiдповiдальна людина, про що свiдчать не одноразовi зауваження, а також догана за порушення касової дисциплiни, яка виразилася у нестачi коштiнв у касi у сумi 1168,63 грн.

У позовнiй заявi позивачка стверджує, що 5 березня 2008р. вона надала заяву про звiльнення за власним бажанням своєму керiвнику який вiдмовився пiдписувати i направив заяву до м. Донецька, але твердження позивачки є неправдивими так як керiвник нiякої заяви не отримував.

З 27.03.2008 року позивачка не з'явилася на роботi по невiдомим причинам. На адресу ОСОБА_1. було надiслано письмове нагадування про те, що їй необхiдно пояснити причину вiдсутностi на роботi або представити виправдовуючий документ. Позивач з 27.03.2008. по 30.04.2008р. включно знаходилася на лiкарняному не сповiстила своечасно керiвника автостанцiї. Знаходячись на лiкарняному i не надавши його до сплати, позивачка у телеграмi до ВАТ «ДОПАС» просить звiльнити її за власним бажанням з 15.04.2008р. Лiкарняний лист №196038 з 27.ОЗ.2008р. по О3.04.2008р. наданий на ВАТ «ДОПАС» лише 18.04.2008р. На адресу позивачки було надiслано письмове пояснення, яке нона знову проiгнорунала. Лiкарнянi листи №195807 та 113645 з 04.04.2008р. по 30.04.2008р. включно надiйшли на ВАТ «ДОПАС» 06.05.2008р.

Вiдповiдно до ст. 43 КЗпП України 04.06.2008р. на профспiлковий комiтет ВАТ «ДОПАС» було надано подання №02/895 про звiльнення бiлетного касиру Краматорської АС ОСОБА_1. за скоєнi прогули без поважних причин. Пiсля розгляду подання профспiлковий комiтет вирiшив звiльнити позивача за п. 4 ст. 40 КЗПП України (протокол №32 вiд 18.06.2008р.), про що було повiдомлено позивача письмово i запропоновано отримати у вiддiлi кадрiв свою трудову книгу та кiнцевий розрахунок.

Позивачка стверджує, що неодноразово телефонувала на ВАТ «ДОПАС», але yci дзвiнки були адресованi до прийомної та вiддiлу перевезень, якi не займаються питаниями кадрiв.

Також необхідно зазначити, що телефонувала не сама позивачка, а її матiр, яка не є учасником цих вiдносин.

Вiдповiдно до ч. 1 ст. 38 КЗПП працiнник має право розiрвати трудовий договiр, попередив про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні, але позивачка не попередила керiвника про звiльнення у встановленi законодавством України строки.

Вищевикладене свiдчить про безпiдставнiсть та необгрунтованiсть вимог позивачки.

Таким чином ВАТ «ДОПАС» по вiдношенню до позивача - ОСОБА_1. не було вчинено незаконних дiй чи бездiяльностi i вимоги щодо виплати моральної шкоди є безпiдставними, тому представник позивача просив у задоволенні моральної шкоди теж відмовити.

Заслухавши сторін проаналізувавши в сукупності зібрані по справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково.

Згідно ст. 235 ч. 4 КЗПП України у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним, або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган який розглядає трудовий спір зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю(пункт) закону.

 Суд вважає, що позовні вимоги в частині зміни формулювання причини звільнення в трудовій книжці підлягає задоволенню з тих підстав, що згідно телеграми позивака попередила письмово керівництво ВАТ «ДОПАС» про звільнення за власним бажанням, у зв'язку з доглядом за дитиною (а.с. 34).

Також відповідно до листка непрацездатності № 196038, відповідачка перебувала по 30.04.2008 року на лікарняному (а.с. 55), в якому вказується, що з 01.05.2008 року позивачка повинна стати до роботи, у зв'язку з цим вона не може бути звільнена за прогул. Окрім цього позивачка неодноразово додатково письмово повідомляла керівництво ВАТ «ДОПАС» про її звільнення за власним бажанням (а.с. 49-50).

У судовому засіданні встановлено, що позивачку було звільнено незаконно - з зазначенням відповідно незаконного формулювання звільнення.

Згідно ст. 235 ч. 4 КЗПП України якщо неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплати йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку і на умовах, передбачених частиною другою цієї статті.

Стосовно позовних вимог щодо стягнення на її користь заробітної плати за час вимушеного прогулу за період п'ять місяців з 1-го травня по 01 жовтня 2008 року у розмірі 3200 грн. суд вважає що у їх задоволенні слід відмовити з тих причин, що позивачка не довела що неправильне формулювання причини її звільнення в трудовій книжці перешкоджало позивачці працевлаштуванню на іншу роботу тобто.

З таких обставин, суд вважає, позивачці діями відповідача було спричинено моральну шкоду тому що це її перше працевлаштування неправомірні дії ганьблять її ділову репутацію. Крім того, неправомірні дії привели до порушення звичайного життєвого укладу. Позивачка була змушена неодноразово їздити в м. Донецьк вислухувати грубі образи від працівників ВАТ ,,ДОПАС” у свою сторону. Те ж вона вислухувала й у телефонних розмовах. І це тривало протягом більше 4-х місяців. Сформована ситуація значно похитнула її здоров'я й здоров'я її дитини, що підтверджено лікарняними аркушами.

Однак суд вважає, що позивачкою суму моральної шкоди завищено й вона не відповідає дійсної спричиненої шкоди і підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України - моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ст. 2371 КЗПП України - відшкодування власником або уповноваженим ним органом провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Крім того, відповідно до ст. 81, 88 ЦПК України, з відповідача на користь держави необхідно стягнути: судовій збір за позовні вимоги - 17 грн., за позовні вимоги стосовно стягнення моральної шкоди у розмірі 8,50 грн., та витрати на інформаційне - технічне забезпечення розгляду цивільної справи на користь держави у розмірі 30 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3,8,10,38,60,130,213,215 ЦПК України ст. ст. 236,2371,КЗПП України, ст. 1167 ЦК України, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до відкритого акціонерко товариства «ДОПАС» про зміну формулювання причини звільнення, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

Зобов'язати відкрите акціонерне товариство «Донецьке обласне підприємство автобусних станцій» змінити позивачці ОСОБА_1 формулювання причини звільнення на підставі ст. 40 ч. 1 п. 4 КЗПП України на підставу формулювання звільнення що відповідає ст. 38 КЗПП України «Розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника».

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Донецьке обласне підприємство автобусних станцій» (р/р26001301610114 у Калінінській філії АКБ «Національний кредит» м. Донецька, МФО 335720, код ЗКПО 03113785) на користь ОСОБА_1 заподіяну моральну шкоду в розмірі 600 (шістсот) грн. 00 копійок.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Донецьке обласне підприємство автобусних станцій» (р/р26001301610114 у Калінінській філії АКБ «Національний кредит» м. Донецька, МФО 335720, код ЗКПО 03113785) на користь держави судовий сбір у розмірі 25,50 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи на користь позивача у розмірі 30 грн. на рахунок № 31216259700004 Отримувач: Державний бюджет Ворошиловського району м. Донецька МФО 834016 ЭДРПОУ 34686537 Банк: ГУ ДКУ у Донецької області.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Донецької області через суд м. Краматорська шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів від дня його проголошення; апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя

Рішення ухвалене в дорадчій кімнаті й видрукувано в одному екземплярі.

Суддя