Рішення № 43429496, 30.03.2015, Липоводолинський районний суд Сумської області

Справа № 581/625/14-ц

Провадження № 2/581/5/15

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

30 березня 2015 року смт. Липова Долина

Липоводолинський районний суд Сумської області у складі: головуючого - судді Бутенка Д.В, при секретарі судового засідання Голодної М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи без права заявлення самостійних вимог на предмет спору: товариство з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо», моторне (транспортне) страхове бюро України, про відшкодування майнової шкоди та моральної (немайнової) шкоди, та за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, треті особи без права заявлення самостійних вимог на предмет спору: товариство з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо», моторне (транспортне) страхове бюро України, про відшкодування моральної (немайнової) шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2014 року позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_3 звернулися до суду із вказаним вище позовом, уточнивши який, мотивували його тим, що 04 листопада 2007 року відповідач по справі ОСОБА_2, керуючи автомобілем ВАЗ 21112, державний номерний знак НОМЕР_1 на 62 кілометрі автодороги Харків-Зміїв-Балаклея в Зміївському районі Харківської області допустив порушення вимог п.п. 10.1,14.1 «в», п. 14.6 «г» Правил дорожнього руху, а саме рухаючись в зустрічному напрямку та здійснюючи обгін, не врахував дорожню обстановку, внаслідок чого виїхав на смугу зустрічного руху, що призвело до зіткнення з автомобілем ВАЗ-2106, державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням позивача ОСОБА_1, в салоні якого перебувала пасажирка - його дружина ОСОБА_3 (позивачка по справі). Постановою Зміївського районного суду Харківської області від 25 лютого 2009 року кримінальну справу, порушену відносно ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, закрито внаслідок акту амністії. Унаслідок протиправних дій та вини відповідача позивачам завдано шкоду, яка полягала у завданні ОСОБА_3 тілесних ушкоджень середньої тяжкості, вона амбулаторно лікувалася в Зміївській центральній районній лікарні, Сумській клінічній лікарні № 1, Липоводолинській ЦРЛ. Також внаслідок отриманих ОСОБА_1 тілесних ушкоджень середньої тяжкості, він амбулаторно лікувався в Зміївській центральній районній лікарні, Липоводолинській ЦРЛ. Також внаслідок протиправних дій відповідача значні механічні пошкодження дістав автомобіль ВАЗ-2106, який належить позивачу ОСОБА_1 на праві власності, що потягло за собою сплату ним вартості експертизи в сумі 1015 грн. 20 коп., та визначено вартість відновлювального ремонту в сумі 9266 грн. 42 коп. Крім цього, протиправними діями відповідача позивачам завдано моральної шкоди, що полягала в фізичному болю, душевних стражданнях та переживаннях. ОСОБА_1 просив суд стягнути на його користь з відповідача майнову шкоду в сумі 10281 гривень 62 копійок та моральну шкоду в розмірі 275280 гривень, а ОСОБА_3 просила суд стягнути з відповідача лише грошове відшкодування моральної шкоди в сумі 275280 гривень.

У судовому засіданні позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_3 підтримали уточнений позов в повному обсязі. Позивач ОСОБА_1 в додаткове обґрунтування позову суду пояснив про те, що матеріальна шкода від ДТП дорівнює 9266 грн. 42 коп. вартості відновлювального ремонту, бо керований ним автомобіль марки «ВАЗ-2106» зазнав істотних механічних пошкоджень мотору, коробки передач, деформації передньої частини кузова, панелі салону. Відновлювальний ремонт автомобіля ним не проводився, частина запчастин була ним збута в якості металобрухту. 1015 грн. 20 коп., як інша складова майнової шкоди, дорівнює вартості за проведення експертизи, при цьому кошти за її проведення він особисто не сплачував, оригінал квитанції у нього відсутній. Унаслідок ДТП, яке трапилось з вини відповідача, йому спричинена моральна шкода, яка полягала у зазначених тілесних ушкоджень грудної клітини, тазу, ніг, сидалищного нерву, які кваліфікувалися як середньої тяжкості тілесні ушкодження, і потягли за собою тривале лікування в стаціонарних умовах, операційне встановлення металевих спиць до кісток з метою усунення їх деформації. Це все змінило його звичайний спосіб життя та призвело до певної ізоляції від суспільства, в тому числі від знайомих, а грошовий еквівалент такої шкоди обраховано на підставі науково обґрунтованої формули із застосуванням мінімальних за показниками коефіцієнтів. Щодо механізму ДТП уточнив наступне: відповідач виїхав із колони машин і на закругленні дороги почав здійснювати обгін з виїздом на зустрічну смугу, по якій рухався він зі швидкістю не більше 80 км/год., на узбіччі правової сторони дороги (по цій стороні рухався керований ним автомобіль) і трапилося ДТП. Уникнути його він не зміг, застосовуючи екстрене гальмування, поряд із ним праворуч на пасажирському сидінні в якості пасажира перебувала ОСОБА_3 (його дружина), яка також травмувалася одночасно із ним. Полісу обов'язкового загального страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів на момент ДТП він не мав, інвалідність після ДТП йому не встановлювалася.

Позивач ОСОБА_4 суду пояснила про те, що отримані нею від ДТП за участі ОСОБА_2 ушкодження ноги, кваліфікувалися як тілесні ушкодження середньої тяжкості, і потягли тривалий розлад її здоров'я, проведено дві операції на кістках ноги, частина металоконструкцій була видалена з ноги, а інша їх частина залишилася встановленою, до ліжка вона була прикута тривалістю біля півроку, після цього у неї з'явилися вади руху (шкутильгання на одну ногу). Після тривалого лікування вона не змогла продовжувати працювати на основній роботі як раніше і не могла підтримувати звичайних соціальних зв'язків, які мала до ДТП. Травму ноги вона отримала, так як перед зіткненням вона намагалася випрямити ногу і зробити упор, щоб не вдаритися об лобове скло автомобіля під керуванням її чоловіка ОСОБА_1 На даний час інвалідності їй висновком МСЕК також не встановлено і відповідно відсоток втрати працездатності не визначено.

Відповідач позов визнав лише в частині відшкодування моральної шкоди двом позивачам в розмірі 10000 грн. кожному, в іншій частині позов не визнав.

Представник відповідача, підтримавши позицію відповідача, в обґрунтування заперечень по позову, суду пояснив про те, що матеріальна шкода у виді механічних пошкоджень автомобіля позивача не підтверджена ні рішеннями апеляційного суду, ні місцевого суду, і мала місце обопільна форма вини двох водіїв ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по настанню ДТП 04 листопада 2007 року. Щодо моральної шкоди, то зазначив, що тілесні ушкодження у позивачів дійсно мали місце і для їх відшкодування грошова сума в розмірі 10000 грн. є достатньою з урахуванням обопільної форми вини двох учасників ДТП (ОСОБА_1 та ОСОБА_2).

Страхова компанія «Кредо» суду повідомила про те, що дія договору добровільного страхування від 04 серпня 2005 року № НАТОАК0719, укладеного між нею та відповідачем, на випадки відшкодування завданої шкоди автомобілем марки ВАЗ-21112, держ. номер НОМЕР_3, перед третіми особами у випадку ДТП, не поширюється.

Представник МТСБУ за довіреністю ОСОБА_5 суду повідомив про те, що ДТП за участі сторін по справі не є страховим випадком в розумінні ст.6 Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», так як жоден із транспортних засобів не був внесений до полісу обов'язкового загального страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів перед третіми особами на випадок ДТП; потерпілий ОСОБА_1 до МТСБУ із заявами про відшкодування страхового відшкодування не звертався.

Суд, заслухавши сторони, з'ясувавши думку третіх осіб, дослідивши письмові докази в ній, вважає позов ОСОБА_3, ОСОБА_1 частково обґрунтованим і відповідно таким, що підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 04 липня 2013 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості про те, що 04 листопада 2007 року на автодорозі Зміїв-Балаклея сталося зіткнення автомобіля ВАЗ-21112 під керуванням ОСОБА_2 та ВАЗ-2106 під керуванням ОСОБА_1 внаслідок чого постраждали ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_6, за попередньою кваліфікацією за ст.286 ч.1 КК України. До цього, 28 червня 2008 року постановою слідчого СВ Зміївського РВ УМВС України в Харківській області від 14 листопада 2007 року ОСОБА_7 порушена кримінальна справа по відношенню до ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ст.286 ч.1 КК України (арк. крим. справи 2-А, 60 том № 4).

Як вбачається з протоколів огляду місця події від 04 листопада 2007 року, від 19 червня 2009 року та від 11 жовтня 2011 року та схеми до них, на 62-кілометрі ділянки дороги Харків-Балаклея поблизу сел. Комсомольський Зміївського району Харківської області на лівому узбіччі дороги на відстані 2,7 метри від лівого краю дороги і на 70,30 м. від початку суцільної лінії дорожньої розмітки в напрямку м. Змійова о 14 год. 20 хв. 04 листопада 2007 року сталося зустрічне зіткнення автомобіля ВАЗ-21112, держаний номер НОМЕР_4, під керуванням водія ОСОБА_2, з автомобілем ВАЗ-2106, державний номер НОМЕР_5, під керуванням водія ОСОБА_1 На лівій стороні проїзної частини виявлено одинарний слід гальмування, загальною довжиною 14,6 м по траєкторії руху автомобіля ВАЗ-21112, і лівій стороні руху (по ходу оглядів) виявлено слід гальмівного юзу, загальною довжиною 24,0 м. по траєкторії руху автомобіля марки «ВАЗ-2106»; місцем зіткнення є зона осипу ґрунту, уламків скла та лакофарбового покриття в межах узбіччя в напрямку с. Андріївка на відстані 0,2 м. від правого краю проїзної частини в напрямку с. Андріївка та на відстані 75 м. від умовної лінії розташування електроопори (аркуш крим. справи 4-7 том № 1 крим. пров. 12013220300000990, арк. пров.100-103, 219-221 том № 2 крим. пров. 12013220300000990).

Оглянутий при складанні матеріалів ДТП автомобіль ВАЗ-2106 мав наступні механічні пошкодження: деформація капоту та переднього лівого і правого крила, даху, передньої правої двері, передній бампер, задні праві двері; розбите лобове скло, передні фари, правий передній покажчик повороту, решітка радіатора, щиток пристроїв, рульове колесо, зірване переднє сидіння, радіатор (арк. крим. провадження 7 том 1). У автомобіля марки ВАЗ-21011, держ. номер НОМЕР_6 також при огляді місця події 04 листопада 2007 року виявлені нижченаведені механічні пошкодження: деформація капоту, переднього та лівого крила, передньої правої двері; розбиті переднє вітрове та лобове скло, фари та радіатор (арк.пров. 4-6 том № 1 крим. пров. 12013220300000990).

Сторони визнали та це підтверджено матеріалами кримінального провадження № 1213220300000990, а саме те, що ОСОБА_1 на момент ДТП був власником автомобіля марки ВАЗ-2106, державний номер НОМЕР_5, а ОСОБА_2 був власником автомобіля марки ВАЗ 21112, державний номер НОМЕР_4. Сторони також визнали, що на момент ДТП їх цивільно-правова відповідальність перед третіми особами на випадок ДТП не була застрахована і вони не мали при собі страхових полісів про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів перед третіми особами. Такі відомості також відсутні в централізованій базі даних МТСБУ відносно вказаних вище двох автомобілів станом на день ДТП 04 листопада 2007 року (https://cbd.mtibu.kiev.ua/MTSBU_Pages/Parameters/SearchParams.aspx?ParamsName=SearchInsurerByVehicle). Як вбачається з фотокопії договору страхування наземного транспорту № НАТОАК0719 від 04 квітня 2005 року ОСОБА_2 і страхова компанія «Кредо» уклали двосторонній правочин, за умовами якого страховик зобов'язувався у разі настання страхового випадку здійснити страхове відшкодування страхувальнику або вигодонабувачу в особі ЗАТ КБ «ПриватБанк». Згідно з п. 5.1, 7.1 зазначеного договору об'єктом страхування є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом ВАЗ 21112, 2005 року випуску, легковий універсал, державний номер НОМЕР_1, а страховими випадками визнається втрата, знищення або пошкодження транспортного засобу, його частин, деталей, приладів, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за участю застрахованого транспортного засобу та його дія не поширюється на випадки відшкодування шкоди, завданої застрахованим транспортним засобом перед третіми особами внаслідок ДТП (арк.справи 104-108, 132-133, 211).

У резолютивній частині комісійної судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи від 29 листопада 2012 року № 4990/4991/12-52, проведеної Київським НДІ судових експертиз, констатувалися наступні висновки:

1. механізм зіткнення автомобілів ВАЗ-21112 та ВАЗ-2106 був наступним: перед ДТП автомобіль ВАЗ-21112, рухаючись по стороні зустрічного напрямку автодороги Харків-Балаклея в напрямку сел.Комсомольське, виїхав на узбіччя зустрічного напрямку і в межах цього узбіччя контактував своєю передньою частиною із передньою частиною автомобіля ВАЗ-2106, який на той момент, переміщувався в напрямку узбіччя - праворуч, що було обумовлене його екстреним гальмуванням на заокруглені дороги вліво. У подальшому, автомобіль ВАЗ-21112 перемішувався з обертанням по ходу годинникової стрілки вліво, що обумовлене кутом спуску кювету. У той же момент автомобіль ВАЗ-2106 переміщувався з обертанням також по ходу годинникової стрілки вправо та незначно вперед по напрямку свого руху;

2. автомобіль ВАЗ-21112 не міг виїхати на зустрічне узбіччя лише внаслідок застосування його водієм ОСОБА_2 гальмування на зустрічній смузі.

При наявності по напрямку руху автомобіля ВАЗ-2106 заокруглення дороги вліво, даний транспортний засіб виїхав на узбіччя внаслідок застосування його водієм ОСОБА_1 гальмування на своїй смузі руху, тобто переміщення автомобіля ВАЗ-2106 в напрямку узбіччя -праворуч, обумовлене його екстреним гальмуванням на заокруглені дороги вліво, застосованим внаслідок руху зустрічного автомобіля ВАЗ-21112 в межах смуги руху автомобіля ВАЗ-2106;

3. у даній дорожній обстановці водію автомобіля ВАЗ-21112 ОСОБА_2 з технічної точки зору належало діяти у відповідності з вимогами п.п.10.1, 14.2.в), 14.6.г) Правил дорожнього руху і дорожньої розмітки 1.1, а водію автомобіля ВАЗ-2106 ОСОБА_1 - у відповідності з вимогами п.12.3 Правил дорожнього руху;

4. у даній дорожній обстановці з технічної точки зору водій автомобіля ВАЗ-1112 ОСОБА_2 мав технічну можливість уникнути дане зіткнення шляхом виконання вимог п.п.10.1, 14.2.в), 14.6.г) Правил дорожнього руху і дорожньої розмітки 1.1;

5. у даній дорожній обстановці небезпека для руху водія автомобіля ВАЗ-2106 ОСОБА_1 з технічної точки зору виникала на момент початку взаємного зближення автомобілів ВАЗ-21112 і ВАЗ- 2106, коли автомобіль ВАЗ-21112, що рухався по стороні зустрічного руху, попав в поле зору водія ОСОБА_1

У даній дорожній обстановці з технічної точки зору водій автомобіля ВАЗ-2106 ОСОБА_1 не мав технічної можливості уникнути дане зіткнення своїми односторонніми діями, передбаченими у вимогах п.12.3 Правил дорожнього руху;

6. дії водія автомобіля ВАЗ-21112 ОСОБА_2 з технічної точки зору не відповідали вимогам п.п.10.1, 14.2.в), 14.6.г) Правил дорожнього руху і дорожньої розмітки 1.1.

У діях водія ОСОБА_1 не вбачається невідповідностей вимогам Правил дорожнього руху, які могли б спричинити виникнення даної ДТП (арк. крим. провадження том 2 ст. 284-293).

Постановою Зміївського районного суду Харківської області від 25 лютого 2009 року ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ст. 286 ч.1 КК України, на підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію» від 12 грудня 2008 року, а кримінальну справу, порушену відносно нього за цим фактом, закрито. Тобто закриття кримінальної справи відносно відповідача відбулося не з реабілітуючої підстави і дана постанова місцевого суду на день розгляду справи набрала законної сили (арк.справи 10-11). Постановою Зміївського РВ ГУ МВС України в Харківській області від 05 липня 2013 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1213220300000990 від 02 липня 2013 року, закрито в зв'язку з відсутністю в діянні водія ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, складу кримінального правопорушення по ст.286 ч.1 КК України. Дана постанова посадової особи органу досудового розслідування на день розгляду даної справи є чинною та нескасованою в порядку КПК України, а закриття кримінального провадження відбулося з реабілітуючої підстави (арк.крим. пров. 64-66 том № 4).

Пасажиру автомобіля ВАЗ-2106 ОСОБА_3 при ДТП від 04 листопада 2007 року завдані наступні тілесні ушкодження: закритий чрезвертельний перелом лівої стегнової кістки з розбіжністю кісткових відламків, закритий поперечний перелом середньої третини діафізу лівої стегнової кістки, із заходженням кісткових відламків; зазначені тілесні ушкодження утворилися від дії тупих предметів, індивідуальні особливості яких у своїй травмуючій поверхні не відображувалися, і могли бути отримані в умовах дорожньо-транспортної пригоди, в термін і при обставинах, вказаних в постанові; по мірі тяжкості ці пошкодження кваліфікуються як середнього ступеня тяжкості тілесні ушкодження, по тривалості розладу здоров'я, характерні для даного виду травми і її складності. Об'єктивних судово-медичних даних в представленій медичній документації, указуючі на загрозливі для життя явища - немає, які могли бути завдані в умовах ДТП, в строк і при обставинах, зазначених у постанові слідчого, і по ступеню тяжкості кваліфікуються як середнього ступеня тяжкості тілесні ушкодження по тривалості розладу здоров'я (арк. крим. провадження том 1 ст. 79-80).

Водію автомобіля ВАЗ-2106 ОСОБА_1 при зіткненні з автомобілем ВАЗ 21112 під керуванням ОСОБА_2 були завдані наступні тілесні ушкодження: закритий осколковий перелом тіла грудини без зміщення фрагментів, закритий перелом обох сідничних кісток без зміщення уламків, закритий перелом вертлюжної западини без зміщення відламків правого тазостегнового суглоба; зазначені тілесні ушкодження утворилися від дії тупих предметів, індивідуальні особливості яких своїй травмуючій поверхні не відображувалися, і могли бути отримані в умовах дорожньо-транспортної пригоди, в термін і при обставинах, вказаних в постанові; по мірі тяжкості ці пошкодження кваліфікуються як середнього ступеня тяжкості тілесні ушкодження, по тривалості розладу здоров'я, характерні для даного виду травми і її складності, які могли бути завдані в умовах ДТП, в строк і при обставинах, зазначених у постанові слідчого, і по ступеню тяжкості кваліфікуються як середнього ступеня тяжкості тілесні ушкодження по тривалості розладу здоров'я (арк. крим. справи том 1 ст. 73-74).

Як вбачається з виписок із історії хвороб і медичної документації ОСОБА_1 стаціонарно лікувався в Липоводолинській ЦРЛ протягом періоду часу з 17 по 29 березня 2009 року з приводу болей в ділянці серця та голови, ішемічної хвороби серця (а.с.18,19), а ОСОБА_3 проходила стаціонарне лікування в Липодолинській ЦРЛ з 18 серпня 2008 року по 10 вересня 2008 року з приводу тілесних пошкоджень після ДТП (травма лівої ноги з її вкороченням до 3 см.), станом на 23 липня 2010 року вона проходила постійне амбулаторне лікування у лікаря ортопеда-травматолога Липоводолинської ЦРЛ з приводу пошкодження лівої ноги (аркуш справи 24,32). До цього, станом на 06 листопада 2007 року ОСОБА_1 перебував на лікуванні у КЗ «Зміївська центральна районна лікарня» з діагнозом перелом грудини, а ОСОБА_3 з діагнозом - перелом лівого стегна, рвана рана лівого колінного суглоба, забій грудної клітини (арк.крим.пров.17,18 том № 1).

Як вбачається з висновку автотоварознавчої експертизи № 36 від 24 березня 2008 року, призначеної постановою слідчого СВ Зміївського РВ УМВС України в Харківській області від 14 листопада 2007 року ОСОБА_7, матеріальний збиток від пошкодження автомобіля марки ВАЗ 2106, державний номер НОМЕР_7, з урахуванням ремонтно-відновлювальних робіт складає 9266 грн. 42 коп. При цьому, при визначенні майнового збитку від пошкодження автомобіля рахувалась вартість нових запчастин та робіт по їх встановленню станом на день проведення експертизи (арк. крим. провадження 55, 59-67 том № 1).

З огляду на вищевикладені обставини, суд вважає, що даний спір виник між сторонами внаслідок настання ДТП та її цивільно - правових наслідків, і є врегульованим нормами ЦК України. При цьому, суд вважає те, що для даного спору не підлягає застосуванню Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції чинній на момент ДТП), оскільки обидва транспортні засоби, які потрапили в ДТП 04 листопада 2007 року під керуванням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не були забезпеченими транспортними засобами (тобто вони не були зазначені у чинних на день ДТП полісах обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів перед третіми особами на випадок ДТП).

При вирішенні даного спору виходить з нижченаведеного:

1.щодо відшкодування майнової шкоди, завданої майну ОСОБА_1:

У відповідності до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частинами 2 та 5 ст.1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно зі ст.1188 п.1 ч.2 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, тобто шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. Отже, у випадку заподіяння шкоди внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки питання про її відшкодування вирішується за принципом вини.

З висновку комісійної судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи, яку суд приймає в якості належного і допустимого доказу, вбачається порушення п. 10.1, 14.2 в), 14.6 п. г) Правил дорожнього руху гр. ОСОБА_2 і дорожньої розмітки 1.1., тоді як водій ОСОБА_1 в описаній обстановці не мав технічної можливості уникнути ДТП у спосіб одностороннього вчинення дій, передбачених п.12.3. Правил дорожнього руху (арк.крим. пров.274-293 том № 2). На думку суду, дана експертиза ґрунтується на трьох протоколах основного та додаткового оглядів місця події (ДТП) та схем до них з відповідними відправними даними, частково зазначеними у постанові про призначення експертизи; для використання в оцінці обставин ДТП узяті первинні дані щодо загального напрямку руху двох автомобілів перед ДТП, слідової інформації гальмівного руху автомобіля ВАЗ-21112 та ВАЗ 2106 перед зіткненням, з послідуючим аналізом розташування зазначених автомобілів після зіткнення та співставленням залишків осипу скла, лакофарбового покриття і фактично виявлених механічних пошкоджень двох транспортних засобів. У мотивувальній частині висновку оцінена технічна спроможність показань двох водіїв щодо механізму зіткнення з урахуванням первинних даних, відображених у протоколах огляду місця події, огляду транспортних засобів, і вимог правил дорожнього руху. До цього, момент виникнення небезпеки для руху водія автомобіля ВАЗ 2106 ОСОБА_1 визначено, спираючись на норми чинних Правил дорожнього руху, без цілком вірного неприйняття до уваги суб'єктивних тверджень водіїв щодо їх відстані та швидкості перед зіткненням. У даній експертизі усунуто різнобічне викладення моменту виникнення небезпеки, які мали місце у попередньо проведених автотехнічних та трасологічних експертизах, з огляду на показання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 Отже, у вищевказаній експертизі втілено комплексний та послідовний аналітичний підхід, при її проведенні цілком обґрунтовано використані систематизовані дані, відображені у первинних матеріалах кримінального провадження, складених за наслідками ДТП, які в наступному співставлялися з поясненнями водіїв ОСОБА_1 та ОСОБА_8 та з нормами чинних правил дорожнього руху, а також вона проведена комісією експертів, які мають значний стаж експертної роботи в сфері транспортно-трасологічних досліджень, в порівнянні з експертами НДЕКЦ при УМВС України в Харківській області. Експертизи, які проведенні в НДЕКЦ при УМВС України в Харківській області, та наявні в матеріалах дослідженого кримінального провадження, спирались на неповні первинні дані ДТП, а також ґрунтувались переважно на, вказаних у протоколах відтворення обстановки та обставин події, поясненнях водіїв щодо моменту виникнення небезпеки з огляду на швидкість руху автомобілів без аналізу слідової інформації перед ДТП, наслідків зіткнення, через що містили в їх тексті односторонні висновки, а тому суд їх не приймає до уваги при визначенні ознаки протиправності в діях водія ОСОБА_2 та її відсутності в діях водія ОСОБА_1

При визначенні розміру майнової шкоди, завданої пошкодженням транспортного засобу, належного ОСОБА_1, ОСОБА_2, суд приймає в якості належного доказу висновок судово-товарознавчої експертизи від 24 березня 2008 року № 36 з фототаблицями до нього, який складено в межах досудового розслідування кримінального провадження відносно ОСОБА_2, в якому визначено сукупний розмір вартості відновлення механічних пошкоджень автомобіля марки ВАЗ-2106, належного ОСОБА_1, в сумі 9266 грн. 42 коп. Також, на думку суду, вищевказані механічні пошкодження виникли саме внаслідок одностороннього і необережного (у виді недбалості) порушення ОСОБА_2 вищевказаних норм Правил дорожнього руху, а тому його протиправні дії перебувають у прямому причинному зв'язку з наслідками ДТП, а з досліджених судом доказів не вбачається наявності в діях водія ОСОБА_1 невідповідностей вимогам Правил дорожнього руху, які б могли спричинити виникнення вищеописаної ДТП. При цьому, відповідачем не доведено, що шкода автомобілю позивача завдана внаслідок умислу самого потерпілого чи внаслідок непереборної сили.

Разом із цим, до майнової шкоди, завданої внаслідок пошкодження автомобіля ОСОБА_1, суд не відносить збитки в розмірі 1015 грн. 20 коп., що пов'язувалися із проведенням судово-товарознавчої експертизи, оскільки такі витрати в розумінні ст.22 ч.2 п.1 ЦК України не є майновою шкодою (збитками) і за своїм змістом є процесуальними витратами, які понесені на стадії досудового розслідування кримінального провадження, та їх відшкодування має вирішуватися за нормами КПК України (вказану експертизу постановою від 14 листопада 2007 року призначив слідчий Поліваний В.М. (арк.крим.пров.55,58 том № 1). Тому у задоволенні позову в цій частині слід відмовити через його безпідставність.

2. з приводу відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу ОСОБА_1:

Як визначено ч.1, ч.2 п.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. Частинами 2 та 5 ст.1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Відповідно до п.1 ч.1 ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Суд вважає, що саме внаслідок одностороннього і необережного у виді недбалості порушення ОСОБА_2 п.п. 10.1,14.2 в), 14.6 г) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 (з наступними змінами) , 04 листопада 2007 року сталося дорожнього транспортна пригода, в результаті якої, водію ОСОБА_1 завдано тілесні ушкодження у виді закритого уламкового перелому кісток грудної клітини без зміщення фрагментів, закритий перелом обох сідалищних кісток, закритий перелом вертлюжної впадини тазостегнового суглобу, які кваліфікувалися як середньої тяжкості тілесні ушкодження по тривалому розладу здоров'я (а.с.10-11,18,19,20,21,22-28,29,32,33,34-35,36-38).

З урахуванням характеру завданих ОСОБА_1 внаслідок протиправних та винних дій ОСОБА_2 ДТП тілесних ушкоджень, глибини та тривалості моральних страждань від ушкодження здоров'я, положення ст. 23 ЦК України та вимоги розумності й справедливості, суд вважає, що факт спричинення моральної шкоди потерпілому, визначеної п.1 ч.2 ст.23 ЦК України (у виді перенесених фізичного болю і страждань у зв'язку з ушкодженням здоров'я від ДТП), є встановленим і доведеним в ході розгляду даної справи по суті, а тому необхідно визначити її грошовий еквівалент відшкодування в розмірі 7000 грн. При цьому, суд враховує те, що інвалідність внаслідок тілесних ушкоджень, завданих від ДТП, ОСОБА_1 не встановлена, проте він пережив достатньо сильні душевні та фізичні страждання через отриманні тілесні ушкодження.

Разом з цим, суд вважає, що позивач не довів суду тієї обставини, що внаслідок ДТП, яка мала місце 04 листопада 2007 року, він отримав такі тілесні ушкодження, які призвели до значного стійкого погіршення стану його здоров'я в наступному, так як такі обставини не підтверджені висновком судово-медичної експертизи.

3. з приводу відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу ОСОБА_3:

Як визначено ч.1, ч.2 п.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. Частинами 2 та 5 ст.1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч.2 ст. 1188 ЦК України якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов'язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини. У відносинах же між володільцями кількох джерел підвищеної небезпеки, якими завдано шкоди, та третіми особами, яким володільці джерел підвищеної небезпеки спільно завдали шкоди, діє принцип відповідальності володільців цих джерел незалежно від їх вини (ч.2 ст.1188 ЦК України).

Як встановлено судом, гр. ОСОБА_3 на момент ДТП 04 листопада 2007 року перебувала в салоні автомобіля марки ВАЗ-2106 під керуванням водія ОСОБА_1 в якості пасажира і розміщувалася праворуч від цього водія (перебувала на першому пасажирському сидінні цього автомобіля) (арк.крим.пров.41 том №1, арк.крим.пров.319 том № 2).

Суд вважає, що саме внаслідок взаємодії двох вищевказаних джерел підвищеної небезпеки під керуванням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої, гр. ОСОБА_3 завдано тілесні ушкодження у виді закритого черезвертального перелому лівої стегнової кістки з розходженням кісток, закритого поперечного чрезвертального перелому середньої третини диафізи лівої стегнової кістки із заходженням відломків, що призвело до посттравматичного лівостороннього коксоартрозу ІІІ ст. зі стійким больовим синдромом, та до вкорочення лівої нижньої кінцівки до 3 см. зі значним порушенням функції опору та ходи (а.с.29 том № 1).

З урахуванням характеру завданих гр. ОСОБА_3 тілесних ушкоджень, глибини та тривалості її моральних страждань від ушкодження здоров'я, фізичні обмеження, які відчуваються і на даний час, та пов'язується із частковим порушенням функції опору та ходи позивачки, положення ст.23 ЦК України та вимоги розумності й справедливості, а також те, що позов про відшкодування моральної шкоди, завданої ДТП цій особі, пред'явлений позивачкою лише до відповідача ОСОБА_2, як власника ВАЗ-21112 і одного з учасників вищевказаної ДТП, суд вважає, що факт спричинення моральної шкоди потерпілій, визначений п.1 ч.2 ст.23 ЦК України (у виді перенесених фізичного болю і страждань у зв'язку з ушкодженням здоров'я від ДТП), є встановленим і доведеним в ході розгляду даної справи по суті, а тому необхідно визначити її грошовий еквівалент відшкодування в розмірі 10000 грн. При цьому, суд також приймає до уваги те, що інвалідності внаслідок отриманих тілесних ушкоджень, завданих внаслідок ДТП, ОСОБА_3 не встановлено, проте вона пережила і зараз переживає достатньо сильні душевні та фізичні страждання через отриманні тілесні ушкодження та часткове порушення функції опору та ходи.

Разом із цим, суд вважає, що стягнутий з відповідача на користь позивачів грошовий еквівалент моральної шкоди не повинен бути засобом до збагачення і отримання додаткового доходу, а також вирішенням питань відшкодування інших майнових втрат, не заявлених ними у розмір майнових збитків.

Наведені позивачами розрахунки моральної школи з посиланнями на формулу професора О.Ерделевського судом не були покладені в основу рішення суду в цій часині, оскільки вони не відповідають вимогам розумності та справедливості (абз. 2 ч.3 ст.23 ЦК України) і є необґрунтовано завищеними.

Доводи відповідача про те, що його дії не перебувають у причинному зв'язку із завданими ОСОБА_1 майновими збитками, пов'язаними із пошкодженням автомобіля марки ВАЗ-2106 і відповідно відсутності підстав для відшкодування вартості відновлювального ремонту вказаного автомобіля, на думку суду, а також наявність обопільної форми вини двох водіїв в ДТП, не заслуговують на увагу, оскільки вони повністю спростовуються положеннями висновку комісійної судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи, згідно з яким у вищеописаній дорожній обстановці з технічної точки зору в причинному зв'язку з виникненням ДТП став саме виїзд та рух автомобіля ВАЗ-21112 під керуванням ОСОБА_2 по смузі зустрічного руху (по смузі руху автомобіля марки МАЗ-2106) для виконання обгону перед заокругленням дороги праворуч, що не відповідало вимогам п.п.10.1, 14.2 в), 14.6 п. г) Правил дорожнього руху і дорожньої розмітки 1.1., а порушення вимог Правил дорожнього руху в діях водія ОСОБА_1 відсутні (арк.крим.пров.274-293 том №2).

У даній справі слід також провести розподіл судових витрат наступним чином з урахуванням часткового задоволення позову:

- з урахуванням того, що позов ОСОБА_1 в частині відшкодування майнової шкоди до ОСОБА_10 задоволено на 90 % від заявленого, то відповідно розмір судового збору який підлягає стягненню на користь держави з відповідача дорівнює 219 грн. 24 коп. (90% від 243 грн. 60 коп. розміру судового збору за вимогою майнового характеру);

- цивільний позов в частині немайнової вимоги про стягнення моральної шкоди з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_3 задоволено судом на 2% і 3% від заявленого із урахуванням розміру судового збору за вимогою немайнового характеру в сумі 243 грн. 60 коп., то розмір судового збору, що підлягає стягненню з відповідача по цим двом вимогам дорівнює сукупно 12 грн. 11 коп. (7 грн. 31 коп. за вимогою ОСОБА_3 (3% від 243 грн. 60 коп. розміру судового збору за вимогою майнового характеру), і 4 грн. 87 коп. за вимогою ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди (2% від 243 грн. 60 коп. судового збору), а всього судового збору на користь держави в розмірі 231 грн. 42 коп.

Керуючись ст.ст.10,11,57-60,88,197,212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 7000 (сім тисяч) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди та 9266 грн. 42 коп. в рахунок відшкодування майнової шкоди.

В іншій частині у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 10000 (десять тисяч) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 231 грн. 42 коп. судового збору.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Сумської області через Липоводолинський районний суд Сумської області протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Д. В. Бутенко