Ухвала суду № 43427064, 02.04.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа № 333/4415/14-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/778/562/15

Єдиний унікальний № 333/4415/14-к Головуючий в 1-й інстанції - Боровікова А.І.

Категорія - ст. 212-1 ч. 2 КК України Доповідач в 2-й інстанції - Фомін В.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі суддів:

головуючого Фоміна В.А.,

суддів Гріпаса Ю.О., Мульченка В.В.,

при секретарі Штеменко І.В.,

за участю прокурора Сєвальнєва О.А.,

захисника ОСОБА_2.,

обвинуваченої ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в апеляційному порядку, кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 32014080020000004, за апеляційною скаргою прокурора, який брав участь у провадженні, на ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 23 січня 2015 року, якою

обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 212-1 КК України, повернуто прокурору для усунення недоліків.

Згідно ухвали, до суду надійшов обвинувальний акт відносно ОСОБА_3, за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 212 КК України.

Під час підготовчого судового засідання суд встановивши, що обвинувальний акт не відповідає вимогам кримінального процесуального закону, повернув його прокурору, як такий, що не відповідає вимогам КПК України.

В апеляційній скарзі прокурор, який брав участь у провадженні, посилаючись на незаконність та необґрунтованість судового рішення через порушення норм кримінального процесуального закону зазначає, що викладені судом підстави для повернення обвинувального акту не мають об'єктивного підтвердження, оскільки останній відповідає вимогам ст. 291 КПК України. При цьому вважає посилання суду щодо відсутності у формулюванні обвинувачення даних про вчинення ОСОБА_3 злочину за попередньою змовою групою осіб, при кваліфікацій її дій за цієї ознакою, такими, що не відповідають дійсності, оскільки обвинувальний акт таких посилань не містить, т.я. вказане обвинувачення останній не пред'являлося. Крім того, безпідставним вважає і посилання суду щодо відсутності у формулюванні обвинувачення даних про те, чи є ОСОБА_3 службовою особою, оскільки у обвинувальному акті зазначено, що остання згідно до своєї посадової інструкції та статуту підприємства, є службовою особою. Також вказує, що суд на стадії підготовчого судового засідання вийшов за межі свої повноважень, перейшовши до вирішень питань, зокрема кваліфікації дій обвинуваченої, які підлягають перевірки та доказуванню під час судового розгляду. Не може бути підставою для повернення обвинувального акту і недоліки реєстру матеріалів досудового розслідування, який до того ж, на думку прокурора, таких не містить, оскільки цей документ самостійного доказового значення не має.

Тому просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді про сутність судового рішення та аргументи скарги, прокурора, який не підтримав апеляційну скаргу, обвинувачену та її захисника, які заперечували проти задоволення скарги, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи скарги, колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга прокурора, який брав участь у провадженні, задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Згідно з вимогами ч. 2 п. 5 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, а також формулювання обвинувачення.

Відповідно до положень п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України.

Як зазначено в оскаржуваній ухвалі, до суду надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_3, виходячи з якого остання перебуваючи на посаді головного бухгалтера ЗДП "Радіоприлад" (код за ЄДРПОУ 14313317) на підставі наказу № 14к від 10.03.2010 р., маючи умисел на ухилення від сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у великих розмірах, та будучи відповідальною за повною та своєчасною сплатою обов'язкових платежів до державного бюджету, а при наявності заборгованості, її погашення, умисно ухилилась від сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з 01.02.2013 р. по 31.08.2013 р. на загальну суму 2 497 672, 96 грн.

Так, ЗДП "Радіоприлад" (код ЄДРПОУ 14313317) зареєстроване в якості суб'єкта господарської діяльності - юридичної особи рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради № 1 103 120 0000 001357 від 02.07.2003 р., взято на облік 25.03.1991 р. управлінням Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя за № 08/27-0065, за юридичною адресою: м. Запоріжжя пр. Леніна, 3.

Згідно з наказом № 44к від 10.03.2010 р. ОСОБА_4 призначено на посаду головного бухгалтера ЗДП "Радіоприлад", та відповідно до п. 3.9 положення про головного бухгалтера від 14.06.2013 р. та п. 2 посадової інструкції головного бухгалтера затвердженої директором ЗДП "Радіоприлад" ОСОБА_5 на ОСОБА_4, як на головного бухгалтера підприємства, покладені обов'язки, а саме: ведення податкового та бухгалтерського обліку підприємства, правильне нарахування платежів в державний і місцеві бюджети, відрахування коштів до різних фондів, складання бухгалтерської і податкової звітності, надання її до відповідних органів. Крім того, згідно з п. 7.6 статуту ЗДП "Радіоприлад" від 25.09.2012 р. - "... головний бухгалтер несе персональну відповідальність за додержання порядку ведення і достовірність обліку та статистичної звітності...".

За період з 01.02.2013 р. по 31.08.2013 р. ЗДП "Радіоприлад" мало заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України (далі ПФУ) у розмірі 2 497 672, 96 грн., яку службові особи ЗДП "Радіоприлад" були зобов'язані та мали можливість сплатити у повному обсязі за рахунок коштів, отриманих на банківські рахунки підприємства.

Головний бухгалтер ЗДП "Радіоприлад" ОСОБА_3, будучи обізнаною про те, що на банківський рахунок № 26001301000754, відкритий у Запорізькій обласній філії ВАТ "Ощадбанк" у м. Запоріжжя, який належить ЗДП "Радіоприлад", за період з 01.02.2013 р. по 31.08.2013 р. надійшли грошові кошти на загальну суму 6 019 501, 00 грн., витратила грошові кошти на інші потреби вказаного підприємства (в тому числі: закупівля матеріалів, комплектуючих, енергоносії, оплата послуг, відрядження, утримання соціальної сфери та ін.), а не на сплату заборгованості по страховим внескам на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України.

ОСОБА_3 реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на ухилення від сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до ПФУ, займаючи посаду головного бухгалтера ЗДП "Радіоприлад", діючи умисно, в період часу з 01.02.2013 р. по 31.08.2013 р., в порушення вимог п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VІ від 08.07.2010 р. (далі - Закон) "платниками єдиного внеску є роботодавці - підприємства, установи, організації, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання...", в порушення вимог п. 1 ч. 2 ст. 6 вказаного Закону "... платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати єдиний внесок...", та в порушення вимог ч. 12 ст. 9 цього ж Закону "єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника" та "...зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань щодо виплати заробітної плати (доходу)...", будучі обізнаною про фактичний фінансовий стан підприємства і маючи реальну можливість сплатити заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, ухилилась від їх сплати, що призвело до фактичного ненадходження грошових коштів до Пенсійного фонду України на загальну суму 2 497 672, 96 грн.

Таким чином, в результаті злочинних діянь ОСОБА_3 до Пенсійного фонду України фактично не надійшли кошти в великих розмірах на загальну суму 2 497 672, 96 грн., що більш ніж в 3 000 разів перевищує встановлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Своїми протиправними умисними діями ОСОБА_3 вчинила злочин, передбачений ч. 2 ст. 212-1 КК України, який кваліфікується як умисне ухилення від сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, вчинене службовою особою підприємства, за попередньою змовою групою осіб, що призвело до фактичного ненадходження до Пенсійного фонду України коштів у великих розмірах.

Мотивуючи своє рішення про повернення прокурору обвинувального акту суд зазначив, що обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні злочину за ч. 2 ст. 212-1 КК України є неконкретизованим, а ознаки правової кваліфікації дій обвинуваченої не відповідають формулюванню обвинувачення, викладеному в обвинувальному акті.

Так, судом зазначено, що формулювання обвинувачення не містить вказівку на те, що ОСОБА_3 є службовою особою, оскільки не зазначено, що матеріальна шкода заподіяна її протиправними діями підприємству в процесі виконання останньою саме організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків або обов'язків за спеціальними повноваженнями, тобто не зазначено, правом виконання саме яких обов'язків була наділена ОСОБА_3 на посаді головного бухгалтера підприємства, що є підставою для визнання її службовою особою.

Крім того, з формулювання обвинувачення також не вбачається жодних даних про те, що ОСОБА_3 вчинила злочин за попередньою змовою групою осіб, оскільки не зазначено конкретні дані про особу, за попередньою змовою з якою вчинила злочин ОСОБА_3 При цьому, формулювання обвинувачення не містить посилання на конкретні злочинні дії вказаної особи, також не зазначено, ані в обвинувальному акті, ані в реєстрі матеріалів досудового розслідування, щодо виділення в окреме провадження матеріалів щодо цієї особи або осіб, за попередньої змовою з якою (якими) вчинила злочин ОСОБА_3

На думку колегії суддів, судом першої інстанції правильно встановлені порушення вимог п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, оскільки з аналізу змісту обвинувального акту, який є в матеріалах кримінального провадження, вбачається, що слідчим дійсно викладені фактичні обставини кримінального правопорушення, які в подальшому кваліфіковано за ч. 2 ст. 212-1 КК України в цілому, без посилання на зазначення притаманних службовій особі функціональних повноважень, як то виконання такою особою організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або обов'язків за спеціальними повноваженнями, що є обов'язковим для деталізації визначення суб'єкта злочину передбаченого ч. 2 ст. 212-1 КК України, що є обов'язковим елементом, який утворює склад злочину, і оскільки відсутність конкретних даних конструкції обвинувачення, та відсутність обов'язкових елементів складу інкримінованих ОСОБА_3 кримінальних правопорушень носять правову невизначеність щодо захисту, такий акт містить неконкретність обвинувачення, а тому не відповідає вимогам закону, що порушує право обвинуваченої на захист.

Крім того судом правильно зазначено, що з формулювання обвинувачення також не вбачається жодних даних про те, що ОСОБА_3 вчинила злочин за попередньою змовою групою осіб, оскільки не зазначено конкретні дані про особу, за попередньою змовою з якою вчинила злочин ОСОБА_3 При цьому, формулювання обвинувачення не містить посилання на конкретні злочинні дії вказаної особи, також не зазначено, ані в обвинувальному акті, ані в реєстрі матеріалів досудового розслідування, щодо виділення в окреме провадження матеріалів щодо цієї особи або осіб, за попередньої змовою з якою (якими) вчинила злочин ОСОБА_3

Судом також правильно зазначено, що з огляду на реєстр матеріалів досудового розслідування він не містить даних про проведення такої процесуальної дії, як відкриття матеріалів досудового розслідування сторонам кримінального провадження та даних про ознайомлення ОСОБА_3 з матеріалами кримінального провадження.

Висновки суду першої інстанції щодо невідповідності обвинувального акту вимогам ст. 291 КПК України та про необхідність повернення обвинувального акту прокурору ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження, є очевидними і не викликають будь-яких сумнівів.

За таких обставин, суд дійшов обґрунтованого висновку, що обвинувальний акт та додатки до нього не відповідають вимогам ст. ст. 91, 109, 291 КПК України, а тому повернув його прокурору.

Колегія суддів вважає, що невідповідність обвинувального акту та додатків до нього, вимогам закону, позбавляє обвинувачену можливості визначитися у тактиці захисту від обвинувачення, внаслідок чого ухвала суду першої інстанції є законною, а апеляційна скарга прокурора по доводах зазначених у ній, задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 404, 407 КПК України колегія суддів,

у х в а л и л а:

апеляційну скаргу прокурора, який брав участь у провадженні - залишити без задоволення.

Ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 23 січня 2015 року відносно обвинуваченої ОСОБА_3 - залишити без змін.

Ухвала Апеляційного суду Запорізької області набирає законної сили з моменту її оголошення є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

Фомін В.А. Гріпас Ю.О. Мульченко В.В.