Рішення № 43419579, 01.04.2015, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/124/15-ц (2/201/1005/2015)

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2015 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого - судді Черновського Г.В.,

при секретарі - Пісчанській Т.М.,

за участю: позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - Луценко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської міської ради, треті особи: Перша дніпропетровська державна нотаріальна контора, комунальне підприємство "Борю обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" Департаменту прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради - про визнання права власності в порядку спадкування за законом, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 12 січня 2014 року звернулась до Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська з позовом до Дніпропетровської міської ради, третя особа: Перша дніпропетровська державна нотаріальна контора про визнання права власності в порядку спадкування за законом (а. с. 4-9).

Позивач у позовній заяві та у судовому засіданні в обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що за життя батьками ОСОБА_1 - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 був побудований житловий будинок з гаражем, сараєм, господарськими спорудами та будівлями по АДРЕСА_1. Після смерті батька позивачки останній було відмолено у видачі свідоцтва про прийняття спадщини за законом зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на майно, з якого складається спадкове майно, а саме: домоволодіння АДРЕСА_1. Оскільки мати позивача на час смерті свого чоловіка була зареєстрована та фактично мешкала за зазначеною вище адресою - до нотаріальних органів із заявою про прийняття спадщини не зверталась, оскільки на підставі ч. 3 ст. 1268 ЦК вона вважається такою, що прийняла спадщину. ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла мати позивача ОСОБА_5 У видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті матері ОСОБА_1 було відмолено зв'язку із з відсутністю правовстановлюючих документів на майно, з якого складається спадкове майно. Тому позивач просила суд визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок АДРЕСА_1 разом із господарськими спорудами; зобов'язати Першу дніпропетровську державну нотаріальну контору видати ОСОБА_1 свідоцтво про право власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом на вказаний житловий будинок.

У судовому засіданні до участі у справі в якості третьої особи було залучено КП "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" Департаменту прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради (а. с. 58-59).

Позивач та її представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та наполягали на їх задоволенні.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову, посилаючись на його безпідставність.

Представник третьої особи - КП "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином (а. с. 63), про причини неявки у судове засідання - не повідомив.

Від Першої дніпропетровської державної нотаріальної контори надійшла заява про розгляд даної цивільної справи без її представника (а. с. 56).

Вислухавши пояснення осіб, що приймали участь в розгляді даної цивільної справи, дослідивши матеріали даної цивільної справи, суд приходить до висновку щодо необхідності відмови у задоволенні позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ст.ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом було встановлено, що батьками ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є ОСОБА_4 та ОСОБА_5.

Також встановлено, що внаслідок реєстрації шлюбу 09 серпня 1986 року з ОСОБА_7 прізвище ОСОБА_1 було змінено на "ОСОБА_1".

Викладені обставини підтверджуються відповідними свідоцтвами, копії яких наявні в матеріалах справи (а. с. 12, 15).

Судом встановлено, що відповідно домової книги для прописки громадян, що мешкають в будинку АДРЕСА_1 власником даного будинку є ОСОБА_4 Даний будинок складається з житлового будинку, сараю, вбиральні та гаражу (а. с. 16-23).

31 жовтня 2014 року була проведена технічна інвентаризація домоволодіння АДРЕСА_1 та виготовлений технічний паспорт на (а. с. 30-35).

Позивач у судовому засіданні пояснила суду, що спірне домоволодіння збудували її батьки за життя, в даному будинку позивач прожила все життя, проте оформленням належним чином прав власності на збудований будинок батьки позивачки не займались, що також підтверджується поясненнями свідка ОСОБА_8, наданими у судовому засіданні.

Судом було встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 року помер батько позивачки ОСОБА_4 (а. с. 10), у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті якого ОСОБА_1 було відмолено зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на майно, з якого складається спадкове майно, а саме: домоволодіння АДРЕСА_1 (а. с. 25).

Після смерті матері позивачки ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 року (а. с. 11) ОСОБА_1 було відмолено у видачі свідоцтва про право спадщину після смерті матері зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на майно, з якого складається спадкове майно, а саме: домоволодіння АДРЕСА_1 (а. с. 27).

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 18 Закону України "Про основи містобудування" закону передбачено, що закінчені будівництвом об'єкти підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів. Експлуатація не прийнятих у встановленому законодавством порядку об'єктів забороняється.

Згідно до положень ст. 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" до порядку проектування та будівництво об'єктів власниками або користувачами земельних ділянок входить прийняття в експлуатацію закінчених, будівництвом об'єктів.

У відповідності до положень ст. 39 того ж закону прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів здійснюється на підставі готовності об'єкта до експлуатації шляхом видачі інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката в порядку, визначеному КМУ.

Частиною 2 ст. 331 ЦК України передбачено, що право власності на новостворене нерухоме майно ( житлові будинки , будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Відповідно до ч. ч. 1,2 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Відповідно до рекомендацій Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладених в листі № 24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 року - якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно, зокрема на житловий будинок, іншу споруду.

Згідно з п. 3.2 вказаного листа: відповідно до ч. 2 ст. 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

За змістом ч. 1 ст. 376 ЦК об'єкт нерухомості належить до самочинного будівництва за наявності однієї з наведених умов:

- земельна ділянка не відведена для цієї мети;

- відсутній належний дозвіл на будівництво;

- відсутній належним чином затверджений проект;

- при будівництві допущені істотні порушення будівельних норм і правил.

Якщо відсутні документи про відведення земельних ділянок під забудову, таке будівництво слід визнавати самочинним та відмовляти у визнанні права власності на нього в порядку спадкування.

Право власності на об'єкти самочинного будівництва може бути визнано за спадкоємцем, що має право вимагати визнання такого права, виключно за умови наявності документів про право власності на землю або про право користування земельною ділянкою, що видані на ім'я спадкодавця або спадкоємця, та актів введення будівлі в експлуатацію, якщо їх наявність необхідна відповідно до вимог законодавства, чинного на час завершення будівництва.

Порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, на які відсутні акти прийняття їх в експлуатацію, наведено в ДБН А.3.1-3-94 "Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів" та в листі Державного комітету України з будівництва та архітектури від 23 березня 1999 року № 12/5-126, в якому, зокрема, роз'яснюється:

- оформлення свідоцтва на право власності на об'єкти, які були закінчені будівництвом після 5 серпня 1992 року і на цей час не прийняті в експлуатацію, проводиться тільки за наявності актів прийняття їх в експлуатацію відповідними комісіями - державними приймальними або державними технічними;

- по об'єктах, що збудовані до 5 серпня 1992 року, тобто до прийняття постанови КМУ від 5 серпня 1992 року № 449, якою встановлено порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, при їх реєстрації для оформлення права власності одним із документів є висновок про технічний стан будинку (будівлі), що складається БТІ.

Виходячи зі змісту наведених нормативних актів, громадяни, які збудували житлові будинки до 5 серпня 1992 року, могли за умови прийняття їх в експлуатацію відповідними комісіями отримати правовстановлюючі документи на будинок, навіть якщо його споруджено самовільно (самочинно) на земельній ділянці, яка перебуває в їх законному користуванні або у приватній власності. За наявності відповідних доказів судами може визнаватися право власності в порядку спадкування на спірні будинки, збудовані до 5 серпня 1992 року, на які спадкодавцем не було отримано правовстановлюючі документи.

За умови наявності акта відведення земельної ділянки під забудову, дозволів на забудову, якщо будинок не було введено в експлуатацію, таке будівництво не може визнаватись самочинним, а є незавершеним.

Пунктом 8 постанови Пленуму Верховного суду України від 30 травня 2008 року № 7 встановлено, якщо будівництво здійснювалося згідно із законом, то у разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обов'язки входять до складу спадщини. Законодавством передбачено порядок прийняття в експлуатацію будівель інспекцією архітектурно-будівельного контролю за місцем їх розташування, який не може підмінятися судовим рішенням.

Визнання права власності в порядку спадкування на недобудований будинок відповідно до чинного законодавства України неможливе.

Потрібно визнати правильною практику судів щодо визнання за спадкоємцем майнових прав забудовника, як таких, що входять до складу спадщини.

Положеннями ст. 1218 ЦК України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Частиною 3 ст. 1296 ЦК України встановлено, що відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у судовому засіданні у їх сукупності, приймаючи до уваги, що нерухоме майно, з якого складається спадщина після смерті батьків позивачки, є об'єктом незавершеного будівництвом з огляду на відсутність акту відведення земельної ділянки під забудову, дозволу на забудову, та документів на підтвердження введення будинку в експлуатацію, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, враховуючи результат вирішення справи, судові витрати, понесені позивачем при звернення до суду з даним позовом не підлягають відшкодуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 328, 332, 376 Цивільного кодексу України, ст. 18 ЗУ Про основи містобудування", ст.ст. 26, 39 ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності", ст.ст. 10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Дніпропетровської міської ради, треті особи: Перша дніпропетровська державна нотаріальна контора, комунальне підприємство "Борю обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" Департаменту прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради - про визнання права власності в порядку спадкування за законом - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.

Головуючий-суддя Г.В. Черновськой