Рішення № 43417583, 16.03.2015, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 552/4834/13-ц Номер провадження 22-ц/786/107/15Головуючий у 1-й інстанції Кузіна Ж. В. Доповідач ап. інст. Одринська Т. В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2015 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді: Одринської Т.В.

Суддів: Лобова О.А., Акопян В.І.

При секретарі: Гнатюк О.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Полтави від 19 листопада 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про виділ частки із спільної часткової власності, -

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача Одринської Т.В., -

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про виділ частки із спільної часткової власності. Вказала, що вона є власником 19/50 частини домоволодіння з господарськими спорудами по АДРЕСА_1, інші відповідачі є співвласниками вказаного домоволодіння. Просила виділити їй в натурі у власність частину житлового будинку Б-1, який знаходиться за вищевказаною адресою, що складається з коридору 1 площею 2,7 кв.м., 2 кладова площею 1,8 кв.м., 3 кімната площею 5 кв.м., 4 кладова площею 0,7 кв.м., 5 кімната площею 19 кв.м., 6 кімната площею 10,5 кв.м., 7 кладова площею 0,9 кв.м., 8 кладова площею 1,1 кв.м., 9 кімната площею 9,4 кв.м., 10 кладова площею 0,3 кв.м., 11 вбиральня площею 1,1 кв.м., 12 ванна площею 2,8 кв.м., 13 коридор площею 1,0 кв.м., 15 кухня площею 8,9 кв.м., 16 кладова площею 1,5 кв.м., гараж «Г» площею 24,5 кв.м. та 2/5 частини сараю «В» площею 70,5 кв.м., що складає 19/50 частини домоволодіння.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 19 листопада 2014 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 витрати на правову допомогу у розмірі 4263 грн.

В апеляційному порядку вказане рішення суду оскаржила ОСОБА_2, посилаючись на порушенням судом норм матеріального та процесуального права, просила рішення скасувати, ухвалити нове, яким задовольнити її вимоги в повному обсязі, а також просила скасувати ухвалу районного суду від 19.11.2014 року про відмову в задоволенні клопотання про призначення експертизи.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З матералів справи вбачається, що згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 19 жовтня 2012 року ОСОБА_2 є власником 1/5 частини будинковолодіння, що знаходиться за адресою: м. Полтава, АДРЕСА_1.

Згідно рішення виконавчого комітету Київської районної ради у м. Полтаві № 163 від 13.04.2004 року «Про зміну ідеальних часток між співвласниками по АДРЕСА_1» оформлено право особистої власності на домоволодіння по АДРЕСА_1 на співвласників у таких розмірах: ОСОБА_7 - 7/25 частини, ОСОБА_8 - 1/5 частину, ОСОБА_4 - 3/40 частини, ОСОБА_9 - 1/10 частки, ОСОБА_5 - 9/50 частки, ОСОБА_2 - 9/ 50 частки.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про виділ частки із спільної часткової власності, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено, що відповідачі порушують, оспорюють чи не визнають її права відносно поділу належного їй нерухомого майна.

Колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. ст. 21, 24, 41 Конституції України, ст. ст. 319, 358 ЦК України всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, в тому числі щодо захисту права спільної часткової власності.

Виходячи із положень вказаних статтей, правовий режим спільної часткової власності визначається главою 26 ЦК України з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування і розпорядження частковою власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди - спір вирішується судом. Співвласники, незалежно від розміру часток, при здійсненні зазначених правомочностей мають рівні права.

Відповідно до положень ст. 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечується рівні умови здійснення своїх прав.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

ОСОБА_2, як власник частки будинковолодіння, що знаходиться за адресою: м. Полтава, АДРЕСА_1, має право в судовому порядку виділити належну їй частку із спільної часткової власності.

Посилання ОСОБА_3. на те, що між сторонами відсутній спір, тому питання щодо виділу частки із спільної часткової власності необхідно вирішувати шляхом укладення відповідного договору посвідченого нотаріально, є помилковим, оскільки, відповідно до ст. 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту своїх прав.

Місцевий суд прийшов до помилкового висновку про відмову в задоволенні позову з підстав відсутності спору між сторонами, тому рішення підлягає скасуванню, з ухваленням нового по суті спору.

Відповідно до роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 04.10.1991р. «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» (п.6, 7), виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, є можливим, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом. Виділ також може мати місце за наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири. В спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності. У тих випадках, коли для поділу необхідне переобладнання та перепланування будинку, він проводиться при наявності дозволу на це виконкому місцевої Ради.

Якщо виділ технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників з урахуванням конкретних обставин, то він може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась.

Відповідно до п. 2.4, п. 3.11 Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства № 55 від 18.06.2007 р. порядок поділу об'єктів нерухомого майна повинен відповідати умовам, що передбачені чинними будівельними нормами. За наявності самочинно збудованих (реконструкцій) об'єктів нерухомого майна документи щодо виділу готуються тільки після визнання права власності на них відповідно до закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 214 ЦПК України, при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 цього Кодексу.

Верховний Суд України в своїй Постанові від 03.04.2013 року у справі № 6- 12цс13 прийнятій за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст. 355 ЦПК України вказав таке: «Аналіз положень статей 183, 358, 364, 379, 380, 382 ЦК України дає підстави для висновку, що виділ часток (поділ) жилого будинку, що перебуває у спільній частковій власності, можливий, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або у разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності.

Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників з урахуванням конкретних обставин, то він може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась.

Отже, визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників і технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалами суду першої інстанції від 28 серпня 2013 року, 18 грудня 2013 року призначались судові будівельно-технічні експертизи, щодо визначення варіантів розподілу домоволодіння за адресою м. Полтава, АДРЕСА_1. Відповідно до повідомлення експерта від 21.02.2014р. (а.с. 114 т.1) проведення експертизи є неможливим через відсутність розрахунку ідеальних часток співвласників та довідки Полтавського МБТІ про наявність самочинних будівель в спірному домоволодінні.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 19.11.2014 року у задоволенні повторного клопотання представника позивача судової будівельно-технічні експертизи відмовлено, оскільки неодноразово призначені судом будівельно-технічні експертизи не проведені в зв'язку з неналежним здійсненням позивачем своїх процесуальних прав.

Згідно ч. 3 ст. 27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.

Враховуючи, що місцевим судом на протязі тривалого розгляду справи вживались відповідні заходи, спрямовані на реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, колегія суддів вважає, що ухвала Київського районного суду м. Полтави від 19.11.2014 року є обґрунтованою та вмотивованою.

В суді апеляційної інстанції представнику позивача в клопотанні про призначення судової будівельно-технічної експертизи, також було відмовлено, з наступних підстав.

Рішенням виконавчого комітету Київської районної ради у м. Полтаві № 163 від 13.04.2004 року «Про зміну ідеальних часток між співвласниками по АДРЕСА_1» визначено частки співвласників у таких розмірах: ОСОБА_7 - 7/25, ОСОБА_8 - 1/5, ОСОБА_4 - 3/40, ОСОБА_9 - 1/10, ОСОБА_5 - 9/50, ОСОБА_2 - 9/ 50.

Вбачається, що при складанні даних часток, їх розмір в сумі не становить одиницю.

Відповідно до листа ПП ПБТІ «Інвентаризатор» № 1749 від 06.03.2014р., згідно проведеного розрахунку ідеальних часток між співвласниками по АДРЕСА_1 у м. Полтаві у зв'язку з добудовами, а саме: сарай «С», сіни «Q2», сарай «К», літня кухня «Д», погріб «д», гараж «г», ідеальна частка ОСОБА_4 складає 3/50 частини домоволодіння.

При складанні висновку ПП ПБТІ «Інвентаризатор» про зміну ідеальних часток та при прийнятті рішення виконавчим комітетом Київської районної ради у м. Полтаві № 163 від 13.04.2004 року «Про зміну ідеальних часток між співвласниками по АДРЕСА_1», була допущена помилка у розмірі частки ОСОБА_4, а саме помилково зазначено 3/40, замість 3/50 частини.

Вказаний лист є підставою для зміни розміру ідеальних часток співвласників, оскільки у встановленому заноном порядку вони не змінені. Таким чином, проведення експертизи без врахування дійсного розміру ідеальних часток співвласників є неможливим.

Відповідно до технічного паспорту від 15 червня 2012 року на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1, виготовлений ПП Полтавським БТІ «Інвентаризатор», розмір частки власності ОСОБА_2 становить - 9/50 +1/5, ОСОБА_5 - 9/50, ОСОБА_3 - 1/10, ОСОБА_7 - 7/25, ОСОБА_4 - 3/40, ОСОБА_8 - 1/50 (з вказівкою виправленому вірити). Зазначений технічний паспорт містить відмітку про самочинні побудови.

Технічний паспорт від 18 листопада 2014 року на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 складений інженером з інвентаризації нерухомого майна ОСОБА_10 не може бути належним доказом, оскільки містить розбіжності з технічним паспортом від 15 червня 2012 року та не узгоджується з матеріалами справи. Дана обставина підтверджується повідомленням ПП Полтавського БТІ «Інвентаризатор», де зазначено, що остання технічна інвентаризація спірного нерухомого майна проводилась 15.06.2012р. при обстеженні було встановлено та відображено в технічному паспорті самовільно збудовано: сарай літ. «Л» та сарай літ «Н».

Відомості, щодо наявності чи відсутності об'єктів самочинного будівництва, станом на 27.06.2013р та станом на 19.11.2014р. в матеріалах справи ПБТІ «Інвентаризатор» відсутні. Зміни до матеріалів інвентаризаційної справи ПБТІ «Інвентаризатор» з 2012 року не вносилися.

Враховуючи, що ОСОБА_2 не надано належних доказів на підтвердження заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 не має.

Відповідачем ОСОБА_3 в суді першої інстанції заявлені вимоги щодо відшкодування позивачем понесених ним судових витрат по оплаті правової допомоги у розмірі 4 500 грн.

При визначенні розміру витрат на оплату правової допомоги, що підлягають стягненню з позивача на користь відповідача, суд виходить з норм Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», де 1 година обраховується з 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, що в грошовому еквіваленті складає 487 грн. 20 коп. ( 30 хв. 243 грн. 60 коп., 15 хв. 121 грн. 80 коп.).

Розрахунок складає: участь представника відповідача ОСОБА_11 у судових засіданнях в ході розгляду даної цивільної справи :

21 березня 2014 року з 13 год. 38 хв. по 13 год. 56 хв. 243 грн. 60 коп.;

07 серпня 2014 року з 10 год. 57 хв. по 11 год. 23 хв. 243 грн. 60 коп.;

16 вересня 2014 року з 14год. 01 хв. по 15 год. 12 хв. 121 грн. 80 коп.;

11 листопада 2014 року з 10 год. 09 хв. по 10 год. 22 хв.;

19 листопада 2014 року з 13 год. 08 хв. по 15 год. 30 хв. ( 2 год. 30 хв.) 1 218 грн.;

надання консультації 3 години 1 461 грн. 60 коп. ( згідно квитанції від 19 листопада 2014 року);

05 серпня 2014 року з 13 год. 50 хв. по 14 год. 25 хв. ознайомлення з матеріалами справи 243 грн. 60 коп.;

підготовка та написання заперечень на апеляційну скаргу 487 грн. 20 коп., а всього 4 263 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення Київського районного суду м. Полтави від 19 листопада 2014 року скасувати, ухвалити нове, в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про виділ частки із спільної часткової власності - відмовити. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 витрати на правову допомогу у розмірі 4263 грн.

Керуючись ст. ст. 303, ч.1 п.2 ст. 307, ч.1 п.4 ст. 309, ч.2 ст. 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Полтави від 19 листопада 2014 року - скасуавти.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про виділ частки із спільної часткової власності - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 витрати на правову допомогу у розмірі 4263 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий у справі: Т.В.Одринська

підписи

Судді : В.І. Акопян

О.А. Лобов

копія вірно: