Ухвала суду № 43416116, 02.04.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 362/388/15ц Головуючий у І інстанції Ковбель М.М.Провадження № 22-ц/780/1605/15 Доповідач у 2 інстанції ПоліщукКатегорія 58 02.04.2015

УХВАЛА

Іменем України

02 квітня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді: Поліщука М.А.

суддів: Кулішенка Ю.М., Сушко Л.П.,

при секретарі: Лопатюк В.Ю.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 27 січня 2015 року у справі за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: відділ державної виконавчої служби Васильківського міськрайонного управління юстиції Київської області, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Тверська Інесса Володимирівна, реєстраційна служба Васильківського міськрайонного управління юстиції про визнання правочину недійсним та скасування державної реєстрації, -

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2015 року ОСОБА_1 звернувся в суд з вказаним позовом та просив визнати недійсним договір дарування 1/4 частини квартири АДРЕСА_1, укладений 19 грудня 2013 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та скасувати його державну реєстрацію, посилаючись на його фіктивність

Одночасно із позовною заявою позивач подав до суду заяву про забезпечення позову, шляхом накладання арешту на 1\4 частини квартири АДРЕСА_1 та заборонити ОСОБА_3 вчиняти будь-які дії щодо передачі третім особам права на 1\4 частину спірної квартири.

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 27 січня 2015 року в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання про забезпечення позову, посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального права.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не надано суду належних доказів того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Крім того, забезпечення позову у спосіб, вказаний у заяві є неспівмірним із заявленими позовними вимогами.

Проте з такими висновками повністю погодитись не можна.

Відповідно до ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову.

Згідно із ч.3 ст. 151 забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Статтею 152 ЦПК України визначено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом про визнання недійсним договору дарування 1/4 частини квартири.

В заяві про забезпечення позову позивач зазначав, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення про задоволення позову та просив у відповідності до п.1,2 ч.1 ст.152 ЦПК України, накласти арешт на 1/4 частини спірної квартири та заборонити вчиняти будь-які дії стосовно вказаної квартири.

Таким чином, позивач зазначив у вказаній заяві як підставу так і вид забезпечення позову.

Крім цього, обґрунтовуючи забезпечення позову в такий спосіб, позивач посилається на те, що на примусовому виконанні у відділі державної виконавчої служби знаходиться виконавчий лист від 24.12.2013 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості в сумі 259 500грн. та судовий збір в сумі 3 885грн.

За таких обставин висновок суду про неспівмірність позовних вимог із заявленими позивачем позовними вимогами є неправильним.

Також при вирішення вказаного питання про забезпечення позову судом не враховано роз»яснення, надані в п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільно-процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» №9 від 22.12.2006 року, згідно яких, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

З врахуванням доводів апеляційної скарги , положень ст..ст.152,153 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала підлягає скасуванню із передачею питання на новий розгляд до того-ж суду першої інстанції. відповідно до ст..312 ЦПК України.

Відповідно до п. 3 ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Керуючись ст..ст.312, 315 ЦПК України колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 27 січня 2015 року скасувати.

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: