Ухвала суду № 43413020, 30.03.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2015 р. Справа № 876/11596/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді: Сапіги В.П.,

суддів: Левицької Н.Г., Обрізка І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську на постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 25.11.2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську про визнання дій неправомірними, зобов'язання щодо проведення перерахунку розміру пенсії, -

В С Т А Н О В И В:

26.08.2014 року ОСОБА_1 звернулася в суд з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську про визнання дій неправомірними, зобов'язання провести перерахунок та виплачувати пенсію з урахуванням сум індексації, допомоги на оздоровлення та на соціально-побутові потреби з 15.11.2012 року, зобов'язання при подальших перерахунках пенсії включати до перерахунку суми індексації, матеріальну допомогу на оздоровлення та на соціально-побутові потреби, з врахуванням проведеного перерахунку.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що пенсійним органом не враховано при призначенні пенсії усіх складових заробітної плати державного службовця. Незважаючи на її звернення, відповідач відмовив їй у проведенні перерахунку призначеної пенсії, з врахуванням поданої нею довідки та вказаних у ній виплат, чим порушив її право на отримання належної пенсії.

Ухвалою Івано-Франківсього міського суду Івано-Франківської області від 25.11.2014 року залишено позовні вимоги без розгляду за період з 15.11.2012 року по 25.02.2014 року.

Постановою Івано-Франківсього міського суду Івано-Франківської області від 25.11.2014 року позов задоволено частково. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську здійснити з 26.02.2014 року перерахунок та виплату пенсії державного службовця з врахуванням виплаченої матеріальної допомоги на оздоровлення та на вирішення соціально-побутових питань, та враховувати вказану суму при чергових перерахунках пенсії. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із постановою суду, її оскаржив відповідач.

Управління Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську в апеляційній скарзі покликаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову. У поданій апеляційній скарзі вказує, що матеріальна допомога та індексація не належать до інших надбавок, які передбачені ст.33 Закону України «Про державну службу» та не включаються до структури заробітної плати державного службовця.

Сторони в судове засідання апеляційного суду не з'явились, що не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності. В силу вимог ч.1ст.41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційні скарги в межах наведених у них доводів, колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 являється пенсіонером та з 15.11.2012 року отримує пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу». Вказана обставина сторонами не оспорюється, тому з урахуванням положення ч. 3 ст. 72 КАС України не потребує доказування в судовому засіданні.

Проте, при обчисленні пенсії позивачу, Пенсійним органом не враховано до заробітку інших виплат (зокрема, матеріальні допомоги на оздоровлення та на вирішення соціально-побутових питань, індексації заробітної плати), які вказані у довідці про складові заробітної плати, та на які було нараховано страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Відповідно до ч. 2 ст. 33 Закону України «Про державну службу» заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.

Згідно ч. 6 ст. 33 Закону України «Про державну службу», Державним службовцям можуть установлюватися надбавки за високі досягнення у праці і виконання особливо важливої роботи, доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників та інші надбавки і доплати, а також надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань. Таким чином, Закон України «Про державну службу» передбачає, що до заробітку (доходу) державного службовця, крім заробітної плати в розумінні статті 33 Закону України «Про державну службу», входять матеріальні допомоги для вирішення соціально-побутових потреб та оздоровлення, а також інші види виплат, зокрема одноразові премії та індексація заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування згідно із статтею 2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» №400/97 від 26.06.1997 року.

Частиною 1 ст. 35 Закону України «Про державну службу» передбачено виплату державним службовцям допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу при наданні щорічної відпустки.

У ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про оплату праці», встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений орган виплачує працівникові за виконану роботу. Ст. 2 даного Закону визначено структуру заробітної плати, до якої входить - основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.

Згідно з пунктом 2.3.2 пункту 2.3 «Інструкції зі статистики заробітної плати», затвердженої Наказом Державного комітету статистики України №5 від 13.01.2014 р. та зареєстрованої Міністерством юстиції України 27.01.2004 р. за №114/8713, передбачено, що до складу інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать винагороди та заохочення, що здійснюються раз на рік або мають одноразовий характер.

Відповідно із пунктом 2.2.7 пункта 2.2. «Інструкції зі статистики заробітної плати», затвердженої Наказом Державного комітету статистики України №5 від 13.01.2014 р. та зареєстрованої Міністерством юстиції України 27.01.2004 р. за №114/8713, передбачено, що до складу фонду додаткової заробітної плати входять суми виплат, пов'язаних з індексацією заробітної плати працівників.

З довідок вбачається, що позивачці виплачувалась матеріальна допомога на оздоровлення, на вирішення соціально-побутових питань, та виплати пов'язані з індексацією заробітної плати. На суми проведено нарахування та утримання страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

За змістом наведених норм отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.

При цьому, матеріальна допомога на оздоровлення, а також індексація заробітної плати, на які нараховувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та сплачувалися страхові внески повинні бути включені до заробітку державного службовця для обчислення пенсії.

Вказана позиція апеляційного суду узгоджується з рішеннями Верховного Суду України, зокрема, з постановами від 04 березня 2014 року в справах №№21-14а14, 21-3а14, постановою від 06 листопада 2013 року в справі №21-350а13 та постановою від 28 травня 2013 року в справі №21-97а13.

Відповідно до ч.1 ст.244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

Щодо вимоги позивачки про зобов'язання відповідача надалі нараховувати пенсію, то в задоволенні такої суд підставно відмовив, звертаючи увагу на таке.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення, а тому ухвалення судового рішення щодо захисту прав та інтересів особи на майбутнє, передбачаючи, що вони можуть бути порушені, є безпідставним.

Враховуючи те, що пенсія позивачу призначається довічно, а Закон, яким керується суд при прийнятті рішення, також не обмежує права позивача на отримання пенсії у визначеному Законом розмірі певним періодом часу, то не визначення кінцевого строку для нарахування та виплати оспорюваної пенсії, само по собі не є вирішенням прав позивача на майбутнє.

Зважаючи на викладене, апеляційний суд приходить до переконання про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, оскаржувана ухвала суду першої інстанції відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

Керуючись ст. 160, ст.ст. 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 25.11.2014 року у справі №344/659/14-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В.П. Сапіга

Судді Н.Г. Левицька

І.М. Обрізко