Ухвала суду № 43412926, 24.03.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/6521/14 Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К.М. Суддя-доповідач: Собків Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

24 березня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді: Собківа Я.М.,

суддів: Борисюк Л.П., Петрика І.Й.,

при секретарі: Присяжній Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 серпня 2014 року у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства "Ф.Формула" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач в особі Дочірнього підприємства "Ф.Формула" звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 24.01.2014р. №0000542202, №0000532202.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 серпня 2014 року адміністративний позов задоволено.

Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заявлених позивачем вимог.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, посадовими особами відповідача, на підставі наказу ДПІ у Святошинському районі Міндоходів у місті Києві від 29.10.2013 № 696, направлень на перевірку від 08.11.2013 № 593, від 08.11.2013 № 592, від 08.11.2013 № 591, від 28.11.2013 № 710, від 28.11.2013 №709, була проведена планова виїзна перевірка ДП «Ф.Формула» (код ЄДРПОУ 32112642) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2012, за результатами якої складено акт від 26.12.2013 №393/26-57-22-09 (далі - Акт перевірки).

Згідно з висновками вказаного Акта перевірки відповідач в ході перевірки встановив факт порушення ДП «Ф.Формула» положень законодавства, зокрема пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 1 357 503,00 грн.

Не погоджуючись із висновками Акта перевірки позивач подав заперечення на цей акт. За результатом розгляду заперечень відповідач листом від 21.01.2014 №13/26-57-22-02-25 повідомив позивача про зміну висновків Акта перевірки та викладення їх в редакції, згідно з якої перевіркою встановлено порушення ДП «Ф.Формула» пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 776 702,00 грн. та пункту 44.1 статті 44, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.3 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1 390 956,00 грн.

На підставі Акта перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 24.01.2014:№0000532202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 2 086 434,00 грн., в т.ч. за основним платежем - 1 390 956,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 695 478,00 грн., та №0000542202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 165 053,00 грн., в т.ч. за основним платежем - 776 702,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 388 351,00 грн.

Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення від 24.01.2014р. протиправними позивач оскаржив їх в судовому порядку.

Як установлено податковим органом та вбачається з матеріалів даної справи, позивач сформував валові витрати та податковий кредит з ПДВ на спірну суму за результатами відображення у звітності господарських операцій з контрагентами ТОВ «ПродальянсЦентрум», ТОВ «Метакомп», ТОВ «Еталон Сервіс», ТОВ «ВКФ «Ай-Ті-Сервіс», ТОВ «ВКФ «Профі-Центр», ТОВ «Еккаунтіс Груп», ТОВ «ПП «Технополіграфсервіс», ТОВ «УМК-ЕЛЬ».

Зокрема, між ДП «Ф.Формула» (Покупець) та ТОВ «ПродальянсЦентрум» (Постачальник) укладено Договір поставки від 03.12.2012 №04/12/ФФ-УП, згідно з умовами якого Постачальник поставляє на адресу Покупця товар, асортимент, кількість та ціни якого визначаться у специфікаціях. Згідно з наданими позивачем копіями специфікацій, товаром, що постачався, були пакети, тарілки паперові, упаковки, етикетки, серветки тощо.

Позивач зазначив, що товар ТОВ «ПродальянсЦентрум» поставив у повному обсязі, на підтвердження чого надав копії податкових накладних на загальну суму 2 986 748,40 грн., на підставі яких позивач включив до податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 497 791,00 грн.

Також між ДП «Ф.Формула» (Замовник) і ТОВ «Метакомп» (Експедитор) було укладено Договір від 05.11.2012 №11 про експедиційне обслуговування. Відповідно до умов даного договору експедиційні послуги надаються на підставі транспортних заявок, у яких визначаються ціни, вантаж, маршрут та інші умови перевезення. За результатом наданих послуг замовнику видається товарно-транспортна накладна та акт приймання-передачі.

На підтвердження фактичного виконання сторонами умов Договору від 05.11.2012 №11 позивач надав суду копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), заявок-договорів, товарно-транспортних накладних з відмітками про отримання вантажоодержувачем, контрольних листів на перевезення. Тобто передбачені бухгалтерським законодавством первинні документи, які підтверджують реальне надання/отримання послуг у межах зазначеного договору.

ТОВ «Еталон Сервіс» у межах взаємовідносин по Договору від 05.11.2012 №11 видало позивачу податкові накладні, на підставі яких останній включив до податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 260 196,00 грн.

З матеріалів справи також вбачається, що між ДП «Ф.Формула» (Замовник) та ТОВ «Еккаунтіс Груп» (Виконавець) було укладено Договір про надання послуг з обліку та кодуванню товарних операцій від 31.05.2010№005-ОУ.

Про підтвердження виконання умов вказаного договору позивач надав суду копії листів обліку робочого часу, направлення на роботу, довідки про об'єм товарообороту, звіту операторських послуг з обліку та кодування товару, акту здачі-прийняття робіт. Також ТОВ «Еккаунтіс Груп» за результатами виконання умов Договору від 31.05.2010 №005-ОУ видало позивачу податкову накладну на загальну суму 106 323,09 грн., в т.ч. ПДВ 17 720,52 грн.

Крім того, між ДП «Ф.Формула» (Замовник) і ТОВ «Еккаунтіс Груп» (Виконавець) було укладено договір про надання послуг з ведення бухгалтерського обліку від 31.12.2009№010-БО. Про виконання зобов'язань за вказаним правочином свідчать надані позивачем копії завдання, звіту про надані послуги та акту здачі-прийняття робіт.

За результатами виконання умов Договору від 31.12.2009№010-БО ТОВ «Еккаунтіс Груп» видало позивачу податкову накладну на загальну суму 12 754,00 грн., в т.ч. ПДВ 2125,67 грн.

Разом з тим, між ДП «Ф.Формула» (Покупець) і ТОВ «УМК-Ель» (Постачальник) було укладено договір від 01.01.2011 №24/11 про поставку товару, а саме: соняшникової олії.

Позивач зазначив, що на виконання вказаного договору ТОВ «УМК-Ель» поставив товари в повному обсязі на склад позивача за адресою: с. Мартусовка, Бориспільського району вул. Мойсеева 70 та за адресою: Броварський р-н, пгт. Велика Димерка, вул. Броварська, 149, на підтвердження чого надав копії належним чином оформлених видаткових накладних.

ТОВ «УМК-Ель» за результатами виконання умов Договору №24/11 від 01.01.2011 видало позивачу податкові накладні на загальну суму 459 820,80 грн., в т.ч. ПДВ 76 636,80 грн., які позивач у справі також включив до складу податкового кредиту.

Водночас, як свідчать матеріали справи, між ДП «Ф.Формула» (Замовник) та ПП «Техполіграфсервіс» (Виконавець) було укладено Договір про забезпечення бланковою продукцією від 28.09.2011№0038. Предметом цієї угоди є забезпечення Виконавцем Замовника друкарською продукцією, а саме: бланками товарно-транспортних накладних на переміщення спирту етилового форми №1-ТН (спирт), товарно-транспортних накладних на переміщення алкогольних напоїв форми №1-ТН (алкогольні напої), товарно-транспортних накладних на переміщення високооктанових кисневмісних домішок форми №1-ТН (ВКД), відомостей про вантаж (Додатковий аркуш, додаток до товарно-транспортної накладної на переміщення алкогольних напоїв форми № 1-ТН (алкогольні напої)).

Позивач зазначив, що ПП «Техполіграфсервіс» поставив бланкову продукцію, згідно з умовами Договору від 28.09.2011 №0038 у повному обсязі, на підтвердження чого надав копії видаткових накладних.

ПП «Техполіграфсервіс» за результатами виконання умов зазначеного Договору видало позивачу податкові накладні на загальну суму 61 537,50 грн., в т.ч. ПДВ 10 256,25 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «ВКФ «Профі-Центр» (Виконавець) було також укладено Договори від 29.04.2011 №29/04/1та від 29.04.2011 №29/04/2 про надання послуг з розвантаження товарно-матеріальних цінностей, розукомплектування, комплектування, пакетування; Договір від 03.01.2012 №1/УС про виконання комплексу робіт з прибирання від снігу та/або льоду дахів будівель та прилеглих до них територій; Договір від 24.11.2010№26/ТО про щоденне прибирання офісного приміщення та прилеглої території. На підтвердження виконання сторонами умов зазначених договорів позивач надав до суду копії актів надання послуг.

ТОВ «ВКФ «Профі-Центр» за результатами виконання умов Договорів №29/04/1 від 29.04.2011, №29/04/2 від 29.04.2011, №1/УС від 03.01.2012 та №26/ТО від 24.11.2010 видало позивачу податкові накладні на загальну суму 965 499,49 грн., в т.ч. ПДВ 160 916,58 грн.

Також, між ДП «Ф.Формула» та ТОВ «ВКФ «Ай-Ті-Сервіс» було укладено Договір від 31.12.2010 №8/01/ТО про технічне обслуговування офісної техніки; Договір від 01.07.2011 №15/07/АБ про надання послуг з питань організації автоматизованого бухгалтерського обліку на підприємстві; Договір №24/01/ПО про надання послуг/виконання робіт в сфері інформатизації з абонентського обслуговування комп'ютерної техніки; Договір поставки від 01.02.2007№20.

На підтвердження виконання сторонами умов вищезазначених договорів позивач надав суду копії актів надання послуг, специфікацій та видаткових накладних.

ТОВ «ВКФ «Ай-Ті-Сервіс» за результатами виконання умов вищезазначених Договорів видало позивачу податкові накладні, на підставі яких останній включив до податкового кредиту 26 377,00 грн.

Здійснення розрахунків за вищезазначеними договорами, укладеними з ТОВ «ПродальянсЦентрум», ТОВ «Метакомп», ТОВ «Еталон Сервіс», ТОВ «ВКФ «Ай-Ті-Сервіс», ТОВ «ВКФ «Профі-Центр», ТОВ «Еккаунтіс Груп», ТОВ «ПП «Технополіграфсервіс», ТОВ «УМК-ЕЛЬ», позивач провів у безготівковій формі, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями та виписками з особового рахунку.

Позивач також надав до матеріалів справи штатний розпис ДП «Ф.Формула» на 2012 рік та витяг з журналу реєстрації довіреностей за 2012 рік, згідно з якими кількість штатних одиниць підприємства становила 97 одиниць. Працювало фактично 91 особа, що встановлено під час перевірки.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру основними видами діяльності ДП «Ф.Формула» за КВЕД є неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, транспортне оброблення вантажів, складське господарство тощо

Водночас, за результатами перевірки відповідач дійшов висновку про відсутність реального характеру господарських операцій, здійснених між позивачем та його контрагентами: ТОВ «ПродальянсЦентрум», ТОВ «Метакомп», ТОВ «Еталон Сервіс», ТОВ «ВКФ «Ай-Ті-Сервіс», ТОВ «ВКФ «Профі-Центр», ТОВ «Еккаунтіс Груп», ТОВ «ПП «Технополіграфсервіс», ТОВ «УМК-ЕЛЬ».

У своїх доводах податковий орган посилається на матеріали актів органів доходів і зборів щодо контрагентів позивача, які на думку відповідача, свідчать про відсутність факту придбання товарів та/або надання послуг.

Зокрема, до матеріалів справи відповідач надав копію акта ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів від 08.08.2012 №86/26-53-22-01-15/37936180, згідно з яким ТОВ «ПродальянсЦентрум» відсутнє за місцезнаходженням, не декларує наявність матеріальних та трудових ресурсів для ведення господарської діяльності, балансова вартість основних фондів ТОВ «ПродальянсЦентрум» складає 0 грн.

Проте, як правильно установлено судом першої інстанції, ТОВ «ПродальянсЦентрум» оскаржило дії ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у місті Києві щодо оформлення акта перевірки від 08.08.2012 №86/26-53-22-01-15/37936180 в судовому порядку. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.12.2013 у справі №826/19414/13-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2014, визнано протиправними дії ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у місті Києві щодо проведення зустрічної звірки ТОВ «ПродальянсЦентрум», за результатами якої складено акт від 08.08.2013 №86/26-53-22-01-15/37936180. Вищий адміністративний суд України відмовив у відкритті касаційного провадження ухвалою від 10.04.2014 у справі №К/800/19526/14.

Крім того, відповідач посилався на матеріали акту ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у місті Києві від 25.12.2012 №2273/2290832798893 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Еталон сервіс», акту ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у місті Києві від 01.06.2013 №285/22-517/36516449 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Еккаунтіс Груп».

Також, як вбачається, зі змісту апеляційної скарги, доводи податкового органу ґрунтуються переважно на тому, що на момент здійснення перевірки ДП «Ф.Формула» зазначені вище контрагенти позивача відсутні за місцезнаходженням або така інформація міститься в інформаційних базах органу доходів та зборів.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що господарські відносини ДП «Ф.Формула» з контрагентами ТОВ «ПродальянсЦентрум», ТОВ «Метакомп», ТОВ «Еталон Сервіс», ТОВ «ВКФ «Ай-Ті-Сервіс», ТОВ «ВКФ «Профі-Центр», ТОВ «Еккаунтіс Груп», ТОВ «ПП «Технополіграфсервіс» та ТОВ «УМК-ЕЛЬ» документально підтверджені та мали реальний характер.

Надаючи правову оцінку установленим обставинам цієї справи, колегія суддів погоджується з обґрунтованим висновком суду першої інстанції та виходить з наступного.

Відповідно до вимог частини першої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Згідно із частиною четвертою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору

Таким чином, матеріали акта ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів від 08.08.2012 №86/26-53-22-01-15/37936180 не є належним та допустимим доказом відсутності реального характеру господарських операцій між ДП «Ф.Формула» та ТОВ «ПродальянсЦентрум».

Так само матеріали акту ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у місті Києві від 25.12.2012 №2273/2290832798893 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Еталон сервіс», акту ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у місті Києві від 01.06.2013 №285/22-517/36516449 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Еккаунтіс Груп» та відсутність інших контрагентів позивача за місцезнаходженням на час проведення перевірки діяльності ДП «Ф.Формула» не можуть бути беззаперечними доказами відсутності реального змісту господарських відносин позивача з контрагентами, оскільки існує значна розбіжність у часі і ДП «Ф.Формула» не може нести відповідальність за порушення вимог чинного законодавства його контрагентами, зокрема після відносин з ними.

Відповідно до статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши у сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що реальність здійснення господарських відносин ДП «Ф.Формула» з контрагентами ТОВ «ПродальянсЦентрум», ТОВ «Метакомп», ТОВ «Еталон Сервіс», ТОВ «ВКФ «Ай-Ті-Сервіс», ТОВ «ВКФ «Профі-Центр», ТОВ «Еккаунтіс Груп», ТОВ «ПП «Технополіграфсервіс» та ТОВ «УМК-ЕЛЬ» підтверджено належним чином оформленими бухгалтерськими документами, зокрема, податковими накладними, а позивач правомірно на їх підставі сформував податковий кредит з ПДВ та валові витрати у зв'язку з наступним.

Згідно з підпунктом14.1.181 пункту14.1 статті14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України установлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 131 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2 статті 138 Податкового кодексу України).

Згідно положень пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із пунктом 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК Україниустановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із пунктом 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 201.1статті 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено п. 201.10 цієї ж статті, є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 № 1379, податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у цьому пункті.

Пунктом 6.2 вказаного Порядку передбачено, що податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Обставина фактичної поставки товару підтверджується окрім податкової накладної, також первинними документами, що свідчать про придбання послуг з поставки товару позивачем у комерційному відношенні в межах власної господарської діяльності.

Як установлено в ході розгляду цієї справи, надані ТОВ «ПродальянсЦентрум», ТОВ «Метакомп», ТОВ «Еталон Сервіс», ТОВ «ВКФ «Ай-Ті-Сервіс», ТОВ «ВКФ «Профі-Центр», ТОВ «Еккаунтіс Груп», ТОВ «ПП «Технополіграфсервіс» та ТОВ «УМК-ЕЛЬ» первинні бухгалтерські документи, зокрема, податкові накладні, оформленні в межах виконання договорів, укладених позивачем з цими контрагентами, відповідають вимогам податкового та бухгалтерського законодавства. Водночас, окремі недоліки при їх складанні (відсутність в окремих з них розшифровки підпису за наявності відтиску печатки юридичної особи) не можуть свідчити про відсутність надання послуг чи постачання товару позивачу.

Відповідно до змісту інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11 з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевіряти фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть також свідчити і результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, які фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту, а тому право платника ПДВ на податковий кредит може визнаватися лише у разі, якщо відповідні товари ним реально придбавалися, або ж у разі реального понесення ним витрат на таке придбання.

Як установлено під час розгляду справи, результати спірних правовідносин між позивачем і ТОВ «ПродальянсЦентрум», ТОВ «Метакомп», ТОВ «Еталон Сервіс», ТОВ «ВКФ «Ай-Ті-Сервіс», ТОВ «ВКФ «Профі-Центр», ТОВ «Еккаунтіс Груп», ТОВ «ПП «Технополіграфсервіс» та ТОВ «УМК-ЕЛЬ» належним чином відображені у податковій звітності, відповідають зареєстрованому економічному змісту діяльності як позивача, так і його контрагентів. Реальність отримання за договорами послуг також підтверджена відповідними дослідженими вході розгляду справи первинними документами.

Водночас, реальне понесення витрат ДП «Ф.Формула» на отримання послуг/товаріввід ТОВ «ПродальянсЦентрум», ТОВ «Метакомп», ТОВ «Еталон Сервіс», ТОВ «ВКФ «Ай-Ті-Сервіс», ТОВ «ВКФ «Профі-Центр», ТОВ «Еккаунтіс Груп», ТОВ «ПП «Технополіграфсервіс» та ТОВ «УМК-ЕЛЬ» підтверджено дослідженими під час розгляду справи банківськими документами, платіжними дорученнями.

Крім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду України у разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних. Разом з тим, не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Також не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу самого собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу. У такому разі достатньо встановити необізнаність платника податку, що заявляє право на податковий кредит чи бюджетне відшкодування з податку на додану вартість про факт припинення або недобросовісний характер діяльності контрагента (зокрема про несплату податків чи неподання податкової звітності).

У разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Згідно зі статтею 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, прийнятим у випадках, передбачених законом.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Так, на момент укладення та виконання спірних правочинів позивачем з ТОВ «ПродальянсЦентрум», ТОВ «Метакомп», ТОВ «Еталон Сервіс», ТОВ «ВКФ «Ай-Ті-Сервіс», ТОВ «ВКФ «Профі-Центр», ТОВ «Еккаунтіс Груп», ТОВ «ПП «Технополіграфсервіс» та ТОВ «УМК-ЕЛЬ» вказані юридичні особи-контрагентів не були припинені у визначеному законом порядку та на час вчинення господарських взаємовідносин були наділені адміністративною процесуальною дієздатністю.

Відповідно до змісту рішень Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які на підставі частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Крім того, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Як свідчать матеріали цієї справи, на момент здійснення господарських операцій у Єдиному державному реєстрі були відсутні відомості, які б ставили під сумнів цивільну правоздатність контрагентів позивача ТОВ «ПродальянсЦентрум», ТОВ «Метакомп», ТОВ «Еталон Сервіс», ТОВ «ВКФ «Ай-Ті-Сервіс», ТОВ «ВКФ «Профі-Центр», ТОВ «Еккаунтіс Груп», ТОВ «ПП «Технополіграфсервіс» та ТОВ «УМК-ЕЛЬ».

При цьому, на думку колегії суддів, відсутність платника податків за місцем реєстрації не може свідчити про нереальність здійснення правочинів, оскільки платник податку, який включив суми сплаченого податку на додану вартість, та здійснив витрати на отримання товарів/послуг не може нести відповідальність за дії третіх осіб (контрагентів) щодо дотримання ними порядку звітування та сплати ними своїх зобов'язань перед бюджетом.

Крім того, суд апеляційної інстанції бере до уваги доведеність позивачем доцільність та подальше використання у власній господарській діяльності отриманих від контрагентів послуг/товарів.

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зважаючи на викладене, відповідач не надав суду жодних належних доказів, які б свідчили про можливу недобросовісність ДП «Ф.Формула» під час здійснення господарських операцій з придбання товарів/послуг у ТОВ «ПродальянсЦентрум», ТОВ «Метакомп», ТОВ «Еталон Сервіс», ТОВ «ВКФ «Ай-Ті-Сервіс», ТОВ «ВКФ «Профі-Центр», ТОВ «Еккаунтіс Груп», ТОВ «ПП «Технополіграфсервіс» та ТОВ «УМК-ЕЛЬ», а також про відсутність правових підстав для формування позивачем податкового кредиту з ПДВ і валових витрат за результатами правовідносин з цими контрагентами.

Таким чином, аналізуючи обставини цієї справи та оцінюючи зібрані у справі докази, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності всіх обов'язкових підстав для формування позивачем валових витрат та податкового кредиту з ПДВ за результатами господарських відносин із ТОВ «ПродальянсЦентрум», ТОВ «Метакомп», ТОВ «Еталон Сервіс», ТОВ «ВКФ «Ай-Ті-Сервіс», ТОВ «ВКФ «Профі-Центр», ТОВ «Еккаунтіс Груп», ТОВ «ПП «Технополіграфсервіс» та ТОВ «УМК-ЕЛЬ» за спірні періоди та про відсутність у відповідача підстав для донарахування позивачу зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 1 165 053,00 грн., в т.ч. за основним платежем - 776 702,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 388 351,00 грн., та з податку на прибуток підприємств у розмірі 2 086 434,00 грн., в т.ч. за основним платежем - 1 390 956,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 695 478,00 грн.,оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями.

Таким чином, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 серпня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Я.М. Собків Л.П. Борисюк І.Й. Петрик

Повний текст ухвали виготовлено - 30.03.15 р.

.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Судді: Борисюк Л.П.

Петрик І.Й.