Постанова № 43412752, 04.03.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

04 березня 2014 року

справа № 808/1307/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сафронової С.В.

суддів: Чепурнова Д.В. Нагорної Л.М.

за участю секретаря судового засідання: Смолки М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Державної податкової служби на постанову Запорізьского окружного адміністративного суду від 27 березня 2013 року

у адміністративній справі № 808/1307/13-а за позовом приватного підприємства "Сіата" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Державної податкової служби про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення, -

в с т а н о в и л а :

Постановою Запорізьского окружного адміністративного суду від 27 березня 2013 року частково задоволено адміністративний позов приватного підприємства "Сіата" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Державної податкової служби про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення – рішення, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Державної податкової служби №0002852212 від 16 листопада 2012 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 101008,00 грн. та застосовано штрафні санкції з податку на додану вартість в розмірі 25252,00 грн. В задоволенні решти вимог позивача судом відмовлено, з Державного бюджету України на користь приватного підприємства "Сіата" стягнуто судовий збір в розмірі 1262,60 грн..

Зазначена постанова суду першої інстанції оскаржена відповідачем по справі в частині задоволення вимог позивача з підстав порушення норм матеріального права та неврахування фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення спору у цій справі, у зв’язку з чим просить її скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволені вимог позивача в повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги податкового органу, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскільки суд першої інстанції без дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку, помилково узяв до уваги лише наявні у позивача податкові накладні, акти виконаних робіт та оплату послуг контрагента, не оцінив їх достовірності в розумінні фактичного здійснення господарської операції з ТОВ "Поліграфф", який не мав технічної та реальної можливості виконання своїх зобов’язань за укладеними з позивачем договором і додатковими угодами, та яким не було відображено господарські відносини з позивачем і не сплачено податки за цими відносинами.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що оскаржуване у цій справі податкове повідомлення-рішення №0002852212, було винесено ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя на підставі акту №142/22-12/32469799 від 07.11.2012 р., оформленого за результатом проведеної за наказом №1103 про проведення виїзної позапланової перевірки ПП "Сіата" та на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.75.1 ст.75, п.78.4 ст.78 Податкового кодексу України позапланової виїзної перевірки ПП "Сіата" з питань достовірності вчинених правочинів та дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Поліграфф" з питань оподаткування податком на додану вартість за лютий 2011 р. та квітень 2012 р., під час якої було встановлено порушення ПП "Сіата" пп.200.1, пп.200.3, пп.200.4 ст.200 Податкового кодексу України та завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів по декларації за квітень 2012 р. в сумі 101008,00 грн., а саме підприємством до розрахунку бюджетного відшкодування безпідставно включено суму податку на додану вартість в розмірі 101008,00 грн. (частина залишку від'ємного значення по декларації за лютий 2011 р.).

Висновки податкового органу мотивовані неправомірністю віднесення позивачем суми ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ "Поліграфф" у розмірі 101008,00 грн. до розрахунку бюджетного відшкодування по декларації за квітень 2012 року, яку сформовано з урахуванням залишку від’ємного значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту, нарахованої за попередній звітний (податковий) період, а саме за лютий 2011 року (з урахуванням уточнюючих розрахунків), що підтверджено актом перевірки №228/22-6/36728332 від 31.07.2012 року контрагента позивача - ТОВ "Поліграфф", який рішенням Господарського суду Дніпропетровської області визнаний банкрутом та ліквідовано 10 лютого 2011 року (справа №Б34/352-10)

Задовольняючи вимоги позивача в частині, що стосується скасування податкового повідомлення - рішення, суд першої інстанції спираючись на положення пп.14.1.18 п.14.1 ст.14, п.200.1 п.200.2 пп."а" пп."б" п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, виходив з того, що право платника податку на додану вартість на бюджетне відшкодування залежить лише від оплати останнім сум такого податку контрагентам у попередніх податкових періодах, що позивачем було здійснено і вказане не заперечується відповідачем.

За вказаних обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що невиконання контрагентом позивача свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, і не є підставою для позбавлення позивача, платника податку права на відшкодування податку на додану вартість, оскільки останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

На підтвердження своєї позиції, суд першої інстанції послався на практику Верховного Суду України, викладену у постановах від 09 вересня 2008 року у справі № 21-500во08 та від 01 червня 2010 року у справі № 21-573во10, а також на ст.1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції" ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року, і на Рішення Європейського суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі "Булвес" АД проти Болгарії (заява № 3991/03) в якому визначено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню, що на думку Європейського суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Судова колегія не може погодитися з висновками суду першої інстанції в наведеній вище частині, виходячи з нижченаведеного

Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків встановлено ст.200 ПК України.

Пунктом 200.1 ст.200 Податкового кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.2 ст.200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Перелік обставин при яких розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди, або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду – наведені в пп. «а», «б», «в» п.200.4 ст.200 ПК України

Частинами 2 та 3 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, які брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, на підтвердження включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зокрема: документи, що підтверджують факт отримання послуг від іншої особи та документи, що підтверджують зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю платника податку.

З наведених законодавчих положень випливає, що окрім формальних вимог щодо наявності у платника належним чином оформлених податкових накладних, визначальною умовою реалізації права платника на податковий кредит (який в подальшому бере участь в розрахунку суми бюджетного відшкодування), є реальність її здійснення в рамках провадження господарської діяльності платника.

Перевіркою податкового органу встановлено, що віднесену позивачем до розрахунку бюджетного відшкодування по декларації за квітень 2012 року суму ПДВ у розмірі 101008,00 грн. було сформовано з урахуванням залишку від’ємного значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту, нарахованої за лютий 2011 року (за попередній звітний (податковий) період) по взаємовідносинам з ТОВ "Поліграфф", основним видом діяльності якого було визначено за кодом 51.15.0 «посередництво в торгівлі меблями, побутовими товарами, залізними та іншими металевими виробами», іншими видами діяльності вказаного контрагента позивача, які ним були визначені в Статуті і якими він мав би займатися при умові отримання відповідних дозволів, ліцензій, патентів були: 22.22.0 «інша поліграфічна діяльність», 74.11.1 «адвокатська діяльність», 74.11.2 «нотаріальна та інша юридична діяльність», 74.14.0 «консультування з питань комерційної діяльності та управління», 74.70.0 «прибирання виробничих та житлових приміщень, устаткування та транспортних засобів» (а.с.35).

Ремонт і технічне обслуговування суден і човнів в Україні у КВЕД визначено за класом 33.15, який включає ремонт і технічне обслуговування суден і човнів; ремонт двигунів для суден і човнів у КВЕД визначено за класом - 33.12; демонтаж (розбирання) суден у КВЕД визначено за класом - 38.31.

Ні в Статуті ні в ЄДР контрагентом позивача до переліку видів діяльності не внесено вид діяльності, за яким би ТОВ "Поліграфф" мав би право і можливість виконувати комплекс ремонтних робіт на судах на виконання п.1.1 Договору № 04-03/10 від 01.03.2010 р. (а.с.36), та додаткової угоди № 1 від 01.03.2010 р. щодо ремонтних робіт на т/х «Волгонефть-256» (а.с.39), і додаткової угоди № 3 від 26.03.2010 р. щодо виконання ремонтних робіт на т/х «Дольче-Вита» (а.с.54).

Відповідно до п. 2 ст. 57 ГКУ в установчих документах має бути зазначено, у тому числі, предмет господарської діяльності, а відомості щодо видів діяльності юридичної особи повинні міститися в Єдиному державному реєстрі (п.2 ст.17 Закону України від 15.05.2003 р. №755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців»).

Наведені вище обставини свідчать, що ТОВ "Поліграфф" не має технічної та реальної можливості виконати взяті на себе договором № 04-03/10 від 01.03.2010 р. (а.с.36), та додатковими угодами № 1 від 01.03.2010 р. (а.с.39), і № 3 від 26.03.2010 р. (а.с.54) зобов’язання по проведенню комплексу ремонтних робіт на теплоходах «Волгонефть-256» і «Дольче-Вита», які зазначені в специфікаціях (а.с.40-41, 55), у виконавчих відомостях (а.с.52-53,56), до переліку яких входять також роботи, які потре бувають ліцензування та отримання відповідних дозволів, які в свою чергу у контрагента позивача відсутні.

Зазначення в п.1.5 Договору № 04-03/10 від 01.03.2010 р. (а.с.36) про можливість виконавця, тобто, ТОВ "Поліграфф", привлекати до виконання робіт по даному договору Субпожрядчиків, судова колегія не бере до уваги як доказ реальності виконання ТОВ "Поліграфф" послуг за казаним договором, оскільки жодним із долучених до матеріалів справи документів не підтверджено участь третіх осіб (субпідрядників) при здійсненні ремонтних робіт на теплоходах «Волгонефть-256» і «Дольче-Вита». В тому числі, відсутні рахунки субпідрядників, які згідно того ж п.1.5 Договору № 04-03/10 від 01.03.2010 р. повинен був би отримувати позивач.

Не підтверджують реальність надання послуг позивачу з боку ТОВ "Поліграфф" також акти прийому виконаних робіт (а.с.57-60, 61), оскільки із їх змісту конкретн неможливо встановити об'єм та характер наданих контрагентом послуг, а оформлені ці акти без участі Регістра сухоходства України і інших надзорних органів, присутність яких була визначена обов’язковою п.7.1 Договору № 04-03/10 від 01.03.2010 р. (а.с.37). Не надано позивачем під час перевірки податкового органу, та суду під час розгляду даної справи технічну документацію, технічні умови ремонту, та докази про оплату позивачем робіт піднадзорних Регістру судоходства України і іншим інспектуючим органам, як це було визначено у п.7.1 Договору № 04-03/10 від 01.03.2010 р.

Підсумовуючи вищенаведені обставини у сукупності та дослідивши наявні у справі документи, подані платником на підтвердження його взаємовідносин з ТОВ "Поліграфф", судова колегія дійшла висновку, що надані позивачем первинні документи не підтверджують реальність його господарських операцій ТОВ "Поліграфф", та не є достатнім свідченням дійсного виконання послуг вказаним контрагентом, тому судова колегія вважає, що позивачем по справі не доведено належними доказами реальність господарських операцій ТОВ "Поліграфф", і відповідно віднесення позивачем суми ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ "Поліграфф" у розмірі 101008,00 грн. до розрахунку бюджетного відшкодування по декларації за квітень 2012 року, яку сформовано з урахуванням залишку від’ємного значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту, нарахованої за попередній звітний (податковий) період, а саме за лютий 2011 року (з урахуванням уточнюючих розрахунків) – є безпідставним, тому висновки податкового органу в цій частині є обґрунтованими, а оскаржуване у цій справі податкове повідомлення-рішення є правомірним.

З огляду на вищевикладене, судова колегія вважає, що апеляційна скарга податкового органу підлягає задоволенню а постанова суду першої інстанції скасуванню, з прийняттям у справі іншої постанови про відмову у задоволені вимог позивача в повному обсязі.

Керуючись п.3 ч.1 ст.198, п.1-4 ст.202, ст.205, ст.207 КАС України, судова колегія –

П о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Державної податкової служби – задовольнити.

Постанова Запорізьского окружного адміністративного суду від 27 березня 2013 року – скасувати, та прийняти нову постанову про відмову у задоволення адміністративного позову приватного підприємства "Сіата" в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення – рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Державної податкової служби №0002852212 від 16 листопада 2012 року.

В частині відмови ПП «Сіата» у задоволені іншої частини вимог, постанову Запорізьского окружного адміністративного суду від 27 березня 2013 року – залишити без змін.

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, що передбачені ст.212 КАСУ.

Головуючий: С.В. Сафронова

Суддя: Д.В. Чепурнов

Суддя: Л.М. Нагорна