Постанова № 43412451, 26.03.2015, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" березня 2015 р. Справа № 914/4044/14

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Матущака О.І.

суддів Скрипчук О.С.

Юрченка Я.О.

розглянув апеляційну скаргу приватного підприємства "МПК ТОРГ-МІТ", м. Львів

на рішення господарського суду Львівської області від 13.01.2015 р.

у справі № 914/4044/14

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Інус-ЛТД", Рівненська область, Гощанський район, с. Тучин

до відповідача: приватного підприємства "МПК ТОРГ-МІТ", м. Львів

про стягнення 40 300, 00 грн. заборгованості з передоплати товару, 2 650, 00 грн. пені, 318, 00 грн. трьох відсотків річних, 1 668, 00 грн. інфляційних втрат та стягнення судових витрат.

за участю представників сторін від:

позивача: Михалюк Ю.О. - представник за довіреністю б/н від 25.12.2014 р.

відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 13.01.2015р. (суддя І.Б.Козак) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з приватного підприємства «МПК ТОРГ-МІТ» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Інус-ЛТД» 40 300, 00 грн. заборгованості з передоплати товару та 1 638, 51 грн. судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду в частині задоволення стягнення передоплати за договором поставки мотивоване тим, що відповідач не поставив оплаченого товару. В частині відмови у стягненні 3% річних та інфляційних судове рішення обґрунтоване тим, що стягнення з постачальника суми попередньої оплати, перерахованої за договором поставки, не вважається грошовим зобов'язанням у розумінні статті 625 ЦК України.

Відповідачем подано апеляційну скаргу на зазначене рішення суду, в якій просить рішення місцевого суду скасувати, прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову. В своїй апеляційній скарзі апелянт загалом посилається на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального і процесуального права, зокрема, відповідачем не був поданий відзив, оскільки копію позовної заяви від позивача не отримував.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Свої заперечення обґрунтовує тим, що докази відправлення копії позовної заяви з додатками було надіслано на адресу господарського суду Львівської області з описом вкладення.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 12.03.2015 р. (у складі колегії суддів: головуючого судді Матущака О.І., суддів Дубник О.П. та Скрипчук О.С.) розгляд справи відкладено на 26.03.2015 р.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 25.03.2015р. у зв'язку з відпусткою судді Дубник О.П. у склад колегії для розгляду даної справи введено суддю Юрченка Я.О.

В судове засідання відповідач не з'явився, однак, подав клопотання - телеграму (вх.№ЛАГС 01-14/121/15 від 26.03.2015 р.) про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити явку представника в судове засідання.

Судова колегія розглянувши вказане клопотання, прийшла до висновку про відмову у його задоволенні, з огляду на таке.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може не брати до уваги доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - четвертою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК). Судом також враховується, що ухвалою Львівського апеляційного господарського суду про відкладення розгляду справи від 12.03.2015 р. явку уповноважених представників сторін визнано на власний розсуд.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам апеляційної скарги та відзиву на неї, заслухавши представника позивача у судовому засіданні (в режимі відеоконференції), колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено апеляційним господарським судом, 15.07.2014 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Інус-ЛТД» (продавець) та приватним підприємством «МПК ТОРГ-МІТ» (покупець) укладено договір поставки матеріалів №15/07, за умовами якого продавець в порядку та на умовах, визначених договором, зобов'язувався систематично передавати у власність покупця м'ясо яловичини, походження Україна, а покупець - приймати товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах договору.

Відповідно до п.п.2.1, 2.2., 2.3, 3.1, 4.1, 4.4, 8.1 вказаного договору, ціна товару за договором встановлюється на момент поставки на кожну партію товару, в тому числі ПДВ і вказується в накладних, які є невід'ємною частиною договору. Загальна сума договору визначається як наростаюча сума по всіх поставках, зроблених протягом усього терміну договору. Ціна визначається в національній валюті України.

Розрахунки за придбаний товар за договором здійснюються шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця по факту приймання товару покупцем. За взаємною згодою сторін можлива передоплата. Датою оплати вважається дата зарахування коштів на банківський рахунок продавця.

Поставка здійснюється партіями протягом терміну дії договору на основі заявок (в письмовій чи усній формі) покупця з необхідними документами: рахунок-фактура, видаткова накладна, податкова накладна, документи, що підтверджують якість товару.

Датою поставки вважається дата передачі товару і відповідних супроводжуючих документів. Перехід права власності на товар відбувається в момент передачі товару покупцю по видатковій накладній.

Договір вступає в дію в день його підписання продавцем і покупцем і діє до 31.12.2014р. У випадку, якщо жодна із сторін не заявить про свій намір розірвати договір протягом 30 днів до його закінчення, договір вважається пролонгованим на термін один рік.

Наявними матеріалами справи підтверджується, що позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, на підставі рахунку-фактури від 16.07.2014 р. №ТМ-0000036 в порядку п.2.3 договору платіжним дорученням від 17.07.2014 р. №633 здійснив передоплату поставки товару за договором на суму 40 300,00 грн. Натомість, відповідач своїх зобов'язання за договором не виконав: поставки оплаченого товару не здійснив.

У зв'язку з цим, позивач звернувся до відповідача з претензією №17 від 08.09.2014 р. про повернення сплачених за товар коштів в сумі 40 300,00 грн., однак, така залишена без задоволення, що і стало підставою звернення до суду з позовом.

При прийнятті постанови судова колегія виходила з наступного.

Відповідно до ст. 193, 265 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. А за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір поставки є двосторонньозобов'язуючим правовідношенням, оскільки права та обов'язки виникають у обох сторін: продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, але має право вимагати за це сплати встановленої ціни, тоді як покупець, у свою чергу, зобов'язаний сплатити ціну, але має право вимагати передачі товару, що продається.

Згідно ст. 693 ЦК України, у випадку, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Необхідно також зазначити, що ст.693 ЦК України встановлює обов'язок покупця вимагати повернення оплаченого товару або суми попередньої оплати, якщо товар не поставлено у встановлений строк.

Як вбачається з п.2.3 укладеного між сторонами договору, розрахунки за придбаний товар здійснюються шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця по факту приймання товару. Тобто, виходячи з вказаного пункту договору, факт поставки та оплати товару співпадають, однак, строк поставки товару в порядку ст.631 ЦК України не встановлений.

Разом з тим, необхідно зазначити, що ст.693 ЦК України не встановлює правових наслідків у випадку здійснення попередньої оплати за поставку товару, якщо договором строк такої поставки не встановлений.

А тому, судова колегія констатує, так як зазначеним договором строк виконання зобов'язання не встановлений, за аналогією закону до правовідносин між сторонами необхідно застосовувати ч.2 ст.530 ЦК України.

Одночасно, варто наголосити, оскільки ч.2 ст.530 ЦК України не визначена форма пред'явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунку тощо.

Як вбачається з умов договору, поставка товару здійснюється партіями протягом терміну дії договору на основі заявок в письмовій чи усній формі. Як зазначає позивач, він звернувся до відповідача в усній формі щодо поставки товару, відповідач, в свою чергу, надав позивачу рахунок-фактуру, який позивач оплатив у повному обсязі. Однак, відповідач свої зобов'язання не виконав, товар згідно договору поставки на усну вимогу не поставив. Необхідно зазначити, що відповідач не заперечив та не подав доказів неотримання вимоги від позивача.

Щодо посилань апелянта про те, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, оскільки він копію позовної заяви від позивача не отримував, суд апеляційної інстанції зазначає, що в матеріалах справи наявна квитанція з описом вкладення про направлення приватному підприємству «МПК ТОРГ-МІТ», м. Львів копії позовної заяви з додатками. Окрім цього, відповідач мав право в порядку ст.22 ГПК України ознайомитися з матеріалами справи, зокрема, з позовною заявою та надати відповідні пояснення, однак, таким правом не скористався. А відтак, вищенаведені твердження скаржника є безпідставними та не можуть слугувати підставою для задоволення апеляційної скарги.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з позицією суду першої інстанції щодо підставності та обґрунтованості позовних вимог.

Згідно ст. 33, абзацу 2 ст. 34, ст. 43 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Скаржником не подано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували обґрунтованість вимог, заявлених у апеляційній скарзі.

За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що рішення прийняте із дотриманням норм чинного законодавства та у відповідності до обставин справи, тому підстав для його зміни чи скасування, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Львівської області від 13.01.2015 р. у справі

№ 914/4044/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Матеріали справи скерувати в господарський суд Львівської області.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 31.03.2015 р.

Головуючий-суддя О.І. Матущак

Судді О.С. Скрипчук

Я.О. Юрченко