Постанова № 43412415, 30.03.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" березня 2015 р. Справа№ 910/24847/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Жук Г.А.

суддів: Мальченко А.О.

Сухового В.Г.

при секретарі судового засідання Анісімовій М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу №05/2/3-18200-14 від 13.02.2015 року заступника прокурора міста Києва на рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2015 року

у справі № 910/24847/14 (суддя - Ярмак О.М.)

за позовом заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі:

1)Київської міської ради;

2)Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації);

до 1)виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації);

2)Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації);

3)Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Шевченківського району міста Києва»;

4)Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Дніпровського району міста Києва»;

5)Комунального підприємства по ремонту та утриманню мостів і шляхів м. Києва «Київавтошляхміст» комунальної корпорації «Київавтодор»

6)товариства з обмеженою відповідальністю «Макс-Торг 2011»

про визнання недійсними розпорядження та договору

за участю представників учасників судового процесу:

від Прокуратури міста Києва: Вакулюк Д.С., посвідчення №018332 від 16.07.2013 року,

від позивача 1: Дорошенко О.С., довіреність №225-КГ-661 від 11.03.2015 року,

від позивача 2: Круть В.О., довіреність №062/02/07-875 від 29.01.2015 року,

від відповідача 1: Кучерук К.В., довіреність №001-475 від 23.02.2015 року,

від відповідача 2: Кучерук К.В., довіреність №050/05-833 від 06.02.2015 року,

від відповідача 3: не з'явились,

від відповідача 4: Хмарук Н.І., довіреність №62/1-192 від 17.06.2014 року,

від відповідача 5: Бондарюк М.П., довіреність №38/01-11/04 від 05.01.2015 року,

від відповідача 6: Біжінар Р.В., довіреність б/н від 25.03.2015 року,

Чижевська З.Г., керівник

ВСТАНОВИВ:

10.11.2014 року заступник прокурора міста Києва звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради (позивач-1) та Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (позивач-2) з позовом до виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)(відповідач-1); Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (відповідач-2); Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Шевченківського району міста Києва» (відповідач-3); Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Дніпровського району міста Києва» (відповідач-4); Комунального підприємства по ремонту та утриманню мостів і шляхів м. Києва «Київавтошляхміст» комунальної корпорації «Київавтодор» (відповідач-5) та товариства з обмеженою відповідальністю «Макс-Торг 2011» (відповідач-6) про визнання недійсним розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №718 від 04.05.2012 року «Про затвердження переможця конкурсу по залученню інвестора до здійснення заходів з облаштування 47 пішохідних підземних переходів (Лот-2)» та визнання недійсним інвестиційного договору №049-13/і/117 від 09.06.2012 року (а.с. 12-17 том1).

В обґрунтування позовних вимог заступник прокурора посилається на те, що товариство з обмеженою відповідальністю «Макс-Торг 2011» на підставі оспорюваного розпорядження та спірного інвестиційного договору фактично отримав право користування комунальним майном, що відповідно до приписів ст. 283 ГК України та ст. 235 ЦК України свідчить про те, що інвестиційний договір №049-13/і/117 від 09.06.2012 року містить ознаки договору оренди, а відтак є удаваним правочином (прихованою угодою оренди комунального майна). Разом з цим, на думку заступника прокурора міста Києва, оспорюваний інвестиційний договір не відповідає вимогам Закону України «Про оренду державного та комунального» та Положенню «Про оренду майна територіальної громади міста Києва», оскільки його укладено не уповноваженими особами та з порушенням визначеного законодавством порядку, що є підставою згідно ст.ст. 203, 215 ЦК України для визнання недійсними інвестиційного договору №049-13/і/117 від 09.06.2012 року та оскаржуваного розпорядження №718 від 04.05.2012 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.01.2015 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Стягнуто з Київської міської ради в доход Державного бюджету України 1 218,00 грн судового збору. Стягнуто з Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в доход Державного бюджету України 1 218,00 грн судового збору (а.с.69-77 том 2).

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що спірний інвестиційний договір №049-13/і/117 від 09.06.2012 року не містить необхідних умов та характерних ознак договору оренди майна, а твердження заступника прокурора та позивачів у справі про те, що сторони вчинили даний правочин з метою приховання іншого правочину, а саме оренди комунального майна, не доводяться поданими доказами у справі; так само як і не підтверджуються належними доказами доводи про невідповідність вимогам чинного законодавства оскаржуваного розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №718 від 04.05.2012 року чи прийняття останнього поза межами визначеної законом компетенції даного органу.

Не погодившись із прийнятим рішенням, заступник прокурора міста Києва 14.02.2015 року подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2015 року у справі №910/24847/14 скасувати повністю та постановити нове рішення, про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги заступник прокурора міста Києва посилається на те, що при винесенні оскаржуваного рішення місцевим господарським судом порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи. Апелянт стверджує, що за умовами спірного інвестиційного договору №049-13/і/117 від 09.06.2012 року у відповідача-6 - ТОВ «Макс-Торг 2011», виникло право користування комунальним майном, а саме 47 підземними пішохідними переходами, для здійснення підприємницької діяльності і за таке користування встановлена плата у натуральній формі, що полягає у здійсненні відповідачем 6 обов'язків по утриманню та облаштуванню цього майна, а тому спірний договір містить ознаки договору оренди, який і мали на меті укласти сторони. Відтак, на думку заступника прокурора міста Києва, оскільки при укладенні спірного договору були порушені вимоги чинного законодавства, які встановлені для укладення договорів оренди, вказаний інвестиційний договір та розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №718 від 04.05.2012 року підлягають визнанню недійсними.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2015 року апеляційну скаргу №05/2/3-18200-14 від 13.02.2015 року заступника прокурора міста Києва на рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2015 року у справі №910/24847/14 прийнято до провадження та призначено розгляд справи на 30.03.2015 року (а.с. 90-92 том 2).

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 30.03.2015 року у зв'язку з виходом із лікарняного судді Сухового В.Г. розгляд справи призначено у складі колегії суддів: головуючого судді Жук Г.А., суддів - Мальченко А.О., Сухового В.Г.

11.03.2015 року через канцелярію Київського апеляційного господарського суду від відповідача 4 - Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Дніпровського району міста Києва», надійшов відзив №62/1-132 від 11.03.2015 року (вх. №09-11/4319/15) на апеляційну скаргу, в якому відповідач-4 зазначає, що спірний інвестиційний договір не містить умов, визначених Законом України «Про оренду державного та комунального майна», які є істотними для договорів оренди майна, не містить положень, які б наділяли ТОВ «Макс-Торг 2011» правом користування комунальним майном, а тому вважає, що висновок місцевого господарського суду відповідає дійсним обставинам справи, і підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення суду немає.

26.03.2015 року від товариства з обмеженою відповідальністю «Макс-Торг 2011» до Київського апеляційного господарського суду надійшов відзив №27 від 26.03.2015 року (вх. №09-11/5442/15) на апеляційну скаргу, в якому відповідач-6 стверджує про законність та правомірність висновків суду першої інстанції, вважає вимоги заступника прокурора недоведеними та необґрунтованими, а тому просить апеляційний господарський суд рішення Господарського суду міста Києва залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Комунальне підприємство «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Шевченківського району міста Києва» 27.03.2015 року подало до апеляційного господарського суду відзив №294 від 25.03.2015 року (вх. №09-11/5484/15) на апеляційну скаргу заступника прокурора міста Києва, в якому зазначає про відповідність розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №718 від 04.05.2012 року та укладеного інвестиційного договору положенням Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закону України «Про інвестиційну діяльність», а тому вважає, що відсутні підстави для визнання договору та розпорядження недійсними.

У судовому засіданні 30.03.2015 року прокурор та представники позивачів підтримали вимоги апеляційної скарги, просили Київський апеляційний господарський суд рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2015 року у справі №910/24847/14 скасувати повністю та постановити нове рішення, про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Представники відповідачів у справі у судовому засіданні 30.03.2015 року заперечили проти вимог апеляційної скарги з підстав, викладених у поданих відзивах на апеляційну скаргу.

Представники відповідача-3 - Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Шевченківського району міста Києва» у судове засідання 30.03.2015 року не з'явились. До початку судового засідання від відповідача-3 разом із відзивом на апеляційну скаргу надійшло клопотання №298 від 26.03.2015 року (вх. №09-11/5485/15 від 27.03.2015) про розгляд справи за відсутності представника відповідача. Враховуючи подане відповідачем-3 клопотання, відсутність заперечень прокурора та сторін про можливість розгляду спору за відсутності представників КП «ШЕУ по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Шевченківського району міста Києва» та відсутність клопотань про відкладення розгляду справи від інших учасників судового процесу, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників відповідача-3.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення прокурора та присутніх представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

Рішенням Київської міської ради від 24.05.2007 року №528/1189 затверджено Положення про порядок проведення інвестиційних конкурсів для будівництва, реконструкції, реставрації тощо об'єктів житлового та нежитлового призначення, незавершеного будівництва, інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва (далі - Положення № 528/1189) (а.с. 25-62 том 2).

Згідно з пунктом 4 вказаного рішення, організатором Інвестиційних конкурсів визначено Головне управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), яке відповідно до п. 2.1. рішення Київської міської ради «Про діяльність виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)» від 15.03.2012 року №198/7535 перейменовано у Департамент управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Пункти 1.1, 1.2 Положення №528/1189 визначають порядок підготовки, проведення інвестиційного конкурсу, укладення інвестиційних договорів на залучення інвесторів до фінансування будівництва, реконструкції, реставрації тощо об'єктів житлового та нежитлового призначення, у тому числі соціальної інфраструктури міста, об'єктів незавершеного будівництва, станцій метрополітену, підземних переходів, автошляхів, площ, та інших об'єктів на умовах проведення інвестиційного конкурсу. Інвестиційний конкурс проводиться з метою створення сприятливих умов для провадження інвестиційної діяльності та забезпечення збалансованого економічного та соціального розвитку міста Києва та поповнення бюджету міста Києва.

За змістом п. 1.5. Положення №528/1189 рішення про проведення конкурсу та про затвердження переможця конкурсу приймає виконавчий орган Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) (відповідач-1) за поданням організатора конкурсу (відповідач 2) шляхом видання відповідного розпорядження.

Згідно з п.2.1.1. Положення, пропозиції до переліку об'єктів, які потребують залучення інвестицій, надаються щомісячно організатору конкурсу структурними підрозділами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), головними управліннями, управліннями, балансоутримувачами зазначених об'єктів.

Організатор конкурсу формує перелік об'єктів за формою (додаток 2, таблиці 1 - 3) та подає його на розгляд Комісії. Робоча група розглядає запропоновані переліки об'єктів та формує перелік інвестиційно привабливих об'єктів, у тому числі земельних ділянок. Після визначення робочою групою переліку інвестиційно привабливих об'єктів організатор конкурсу забезпечує їх оформлення за формою (додаток 2, таблиця 4) та подає на розгляд Комісії. Комісія щотижня (або в інші визначені Комісією терміни) розглядає пропозиції робочої групи, зазначений перелік та своїм протокольним рішенням визначає об'єкти, по яких пропонується проведення інвестиційних конкурсів (п.п. 2.1.4., 2.1.5. Положення).

31.10.2008 року відповідач-1 - виконавчий орган Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), відповідно до Положення №528/1189 від 24.05.2007 року прийняв Розпорядження «Про проведення інвестиційних конкурсів із залучення інвесторів до облаштування пішохідних підземних переходів в м. Києві» № 1496 (надалі - Розпорядження № 1496, а.с. 41-42 том 1).

У відповідності до пунктів 3 та 4 Розпорядження №1496, постійно діючій комісії доручено сформувати перелік інвестиційних об'єктів для реалізації їх на конкурсних засад; провести конкурси із залучення інвесторів до облаштування пішохідних підземних переходів, передбачивши можливість здійснення підприємницької діяльності, а Головному управлінню комунальної власності м. Києва доручено зупинити розгляд всіх питань, пов'язаних з використанням пішохідних підземних переходів.

В 2012 році відповідачем 2 - організатором конкурсу було проведено конкурс по виявленню найкращої економічної інвестиційної пропозиції на залучення інвесторів до здійснення заходів з облаштування 47 пішохідних підземних переходів.

За результатами проведеного конкурсу, постійно діючою конкурсною комісією по залученню інвесторів, до складу якої входили і депутати Київської міської ради, товариство з обмеженою відповідальністю «Макс-Торг 2011» було визначено переможцем інвестиційного конкурсу на здійснення заходів з облаштування 47 підземних переходів (Лот-2), що оформлено Розпорядженням відповідача-1 №718 від 04.05.2012 року. Вказане розпорядження заступник прокурора міста Києва просить суд визнати недійсним не зазначаючи будь яких правових підстав такої вимоги.

Колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про необґрунтованість даної вимоги з огляду на наступне.

Частиною 1 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, зокрема на нерухоме майно визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності.

Зміст положень ч. 1 ст. 60, п. 5 ст. 16, ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вказує на те, що органи місцевого самоврядування можуть володіти, користуватися та розпоряджатися об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконувати усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Згідно п. б) ст. 28 Закону 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження, зокрема сприяння здійсненню інвестиційної діяльності на відповідній території.

Державне регулювання інвестиційної діяльності здійснюється з метою реалізації економічної, науково-технічної і соціальної політики. Воно визначається показниками економічного і соціального розвитку України, республіканськими і регіональними програмами розвитку народного господарства, республіканським і місцевими бюджетами, передбачуваними в них обсягами державного фінансування інвестиційної діяльності (ч. 1 ст. 11 Закону України «Про інвестиційну діяльність»).

Як вбачається з матеріалів справи оскаржуване розпорядження №718 від 04.05.2012 року було прийнято виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на підставі та у відповідності до Положення про порядок проведення інвестиційних конкурсів для будівництва, реконструкції, реставрації тощо об'єктів житлового та нежитлового призначення, незавершеного будівництва, інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 24.05.2007 року №528/1189, а також згідно процедури, яка визначалась розпорядженням №1496 від 31.10.2008 року, згідно вимог Закону України «Про інвестиційну діяльність» та в межах компетенції органу, який його видав.

Згідно п. 2 роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 року N02-5/35 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що прокурором та позивачами у справі всупереч вимог ст. ст. 33, 34 ГПК України не доведено належними та допустимими доказами невідповідності вимогам чинного законодавства оскаржуваного розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №718 від 04.05.2012 року, прийняття останнього поза визначеної законом компетенції даного органу та не доведено факту порушення у зв'язку з прийняттям вказаного розпорядження інтересів позивачів у справі, відтак відсутні передбачені чинним законодавством підстави для визнання розпорядження №718 від 04.05.2012 року недійсним.

09.06.2012 року на підставі Закону України «Про інвестиційну діяльність», рішення Київської міської ради №528/1189 від 24.05.2007 року, розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №1496 від 31.10.2008 року, розпорядження №718 від 04.05.2012 року між Головним управлінням економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (організатор конкурсу за договором, відповідач 2 у справі), КП «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Шевченківського району» м. Києва (балансоутримувач - 1 за договором, відповідач 3 у справі), КП «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Дніпровського району» м. Києва (балансоутримувач - 2 за договором, відповідач 4 у справі), КП по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва «Київавтошляхміст» комунальної корпорації «Київавтодор» (балансоутримувач - 3 за договором, відповідач 5 у справі) та ТОВ «Макс-Торг 2011» (інвестор за договором, відповідач 6 у справі), укладений інвестиційний договір №049-13/і/117 на здійснення заходів з облаштування пішохідних підземних переходів у Шевченківському та Дніпровському районах міста Києва (Лот 2) (а.с. 18-40 том 1).

В позовній заяві заступник прокурора міста Києва вказує, що ТОВ «Макс-Торг 2011», відповідач -6, на підставі оспорюваного розпорядження та вказаного договору фактично отримало право користування комунальним майном шляхом встановлення збірно-розбірних конструкцій у переходах та використання їх для своїх цілей, а також шляхом можливості фактичної передачі комунального майна в суборенду, тому вважає, що договір є прихованою угодою оренди комунального майна, який укладено всупереч вимогам Закону України «Про оренду державного та комунального майна», істотні умови договору оренди державного та комунального майна не визначались, оцінка вартості комунальних підземних переходів не проводилась, орендна плата за користування майном не визначена, договір укладений неуповноваженими особами.

Згідно з ст.235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Відповідно до вимог ст.ст. 283,284 ГК України - за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Однією із істотних умов договору оренди є орендна плата з урахуванням її індексації. Відтак, характерними ознаками оренди, які відрізняють її з поміж інших договорів, є надання майна у тимчасове користування, за яке орендодавцю (власнику майна чи іншому законному володільцеві) обов'язково сплачується орендна плата, тобто мета укладення договорів оренди полягає саме в отриманні прибутку орендодавцем від передання, належного йому майна у користування третій особі.

Разом з цим, відповідно до ст. 1 Закону України «Про інвестиційну діяльність» інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект. Такими цінностями можуть бути: кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери (крім векселів); рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності); майнові права інтелектуальної власності; сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навиків та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованих ("ноу-хау"); права користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права; інші цінності.

Згідно з ст. 9 Закону України «Про інвестиційну діяльність» основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода).

Укладення договорів, вибір партнерів, визначення зобов'язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, є виключною компетенцією суб'єктів інвестиційної діяльності.

Як визначено п. 2.1. інвестиційного договору, відповідно до умов інвестиційного конкурсу та поданої конкурсної пропозиції інвестор, ТОВ «Макс-Торг 2011» зобов'язався здійснити заходи з облаштування об'єкту інвестування: а саме пішохідні підземні переходи у Шевченківському та Дніпровському районах міста Києва, та отримав право встановити і протягом дії цього договору (який згідно п. 11.1 становить 5 років) користуватися легкими збірно-розбірними конструкціями, встановленими у відповідному пішохідному переході відповідно до вимог чинного законодавства України, для своїх комерційних цілей, в тому числі вільно розпоряджатися такими конструкціями та надавати їх в користування третім особам на свій власний розсуд.

В спірному договорі закріплена загальна орієнтовна вартість здійснення заходів з облаштування об'єкту інвестування (розмір інвестицій - 20 150 000,00 грн), розмір та строки внесення запланованих інвестицій; визначено перелік регламентних робіт.

Таким чином, здійснення заходів з облаштування об'єкту інвестування - пішохідних підземних переходів та отримання права встановлення та користування легкими збірно-розбірними конструкціями, встановленими у відповідних пішохідних підземних переходах для своїх комерційних цілей, в тому числі право вільно розпоряджатись такими конструкціями та надавати їх в користування третім особам на свій власний розсуд є формою інвестування, яка передбачає комерційну заінтересованість інвестора, тобто вкладення інвестицій в облаштування та утримання підземних пішохідних переходів та отримання прибутку, досягнення соціального ефекту від такого інвестування, що відповідає природі інвестиційної діяльності, та не може розцінюватись як передання цих підземних пішохідних переходів в орендне користування, оскільки не справляється плата на користь власника/іншого законного володільця за користування майном тобто не досягається мета, характерна для договору оренди.

Колегія суддів зазначає, що визначений сторонами предмет інвестиційного договору повністю відповідає положенням розпорядження «Про проведення інвестиційних конкурсів із залучення інвесторів до облаштування пішохідних підземних переходів в м. Києві» № 1496 від 31.10.2008 року, яке є дійсним на момент розгляду спору у суді, і згідно якого конкурс із залучення інвесторів до облаштування пішохідних підземних переходів проводився саме із передбачуваною можливістю здійснення підприємницької діяльності.

Разом з цим, апеляційним господарським судом досліджено, що вказаний договір реально виконується сторонами, що підтверджується наданими товариством з обмеженою відповідальністю «Макс-Торг 2011» доказами, а саме Актами фіксації виконаних робіт, Актами фіксації суми та обсягу інвестицій, договорами підряду, укладеними між ТОВ «Макс-Торг 2011» та іншими юридичними особами, фізичними-особами підприємцями, на виконання ремонтних та інших видів підрядних робіт; договорами про надання послуг по обслуговуванню підземних переходів (Додаток №1 та №2 до матеріалів справи). Надані документи підтверджують виконання товариством з обмеженою відповідальністю «Макс-Торг 2011» шляхом залучення інших осіб (право на що закріплено п. 5.2.7. інвестиційного договору) зобов'язань з облаштування та утримання в належному стані 47 підземних пішохідних переходів. Одночасно апеляційний господарський суд зазначає, що проведення робіт з облаштування пішохідних переходів, будівельно-монтажних, оздоблювальних, ремонтних робіт, реконструкції будівель, електромонтажних, санітарно-технічних, каналізаційних, протипожежних робіт тощо серед іншого є предметом діяльності товариства з обмеженою відповідальністю «Макс-Торг 2011», що закріплено в п.3.2 Статуту товариства та зареєстровано в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України (а.с.204-230 том 1).

Таким чином, як вбачається з умов спірного інвестиційного договору, метою його укладення є комерційна заінтересованість інвестора та досягнення соціального ефекту, що є суттєво відмінним від правовідносин оренди, які є виключно комерційними, задоволення майнових інтересів орендодавця тобто отримання прибутку від передання майна в оренду.

З огляду на викладене, суд відзначає, що між сторонами було укладено саме інвестиційний договір, зміст якого відповідає вимогам законодавства та умовам конкурсу, він містить умови та терміни реалізації інвестиційного проекту, і не містить розбіжностей між волею сторін та зовнішнім виявом вказаного договору.

Даним спростовуються твердження прокурора в частині невідповідності укладеного між сторонами інвестиційного договору нормам чинного законодавства, не доведено, що спірний інвестиційний договір є удаваним правочином - прихованим договором оренди, відтак місцевий господарський суд правомірно не застосував до даного договору правила регулювання передбачені для договорів оренди державного та комунального майна, оскільки такий договір між сторонами не укладався.

Зважаючи на встановлення господарським судом відповідності змісту оспорюваного договору вимогам чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав визнавати недійсним інвестиційний договір №049-13/і/117 від 09.06.2012 року.

За таких обставин, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2015 року у справі №910/24847/14 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а відтак передбачених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення немає.

Враховуючи вимоги ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, п.4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 року «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» судові витрати за перегляд рішення в апеляційній інстанції покладається на позивачів у справі.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п.1 ч. 1 ст. 103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну №05/2/3-18200-14 від 13.02.2015 року заступника прокурора міста Києва на рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2015 року у справі №910/24847/14 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2015 року у справі №910/24847/14 залишити без змін.

3. Стягнути з Київської міської ради (вул. Хрещатик, 36, м. Київ, 01044, код ЄДРПОУ 22883141) в доход Державного бюджету України 609 (шістсот дев'ять) грн 00 коп судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Стягнути з Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (вул. Хрещатик, 10, м. Київ, 01044, код ЄДРПОУ 19020407) в доход Державного бюджету України 609 (шістсот дев'ять) грн 00 коп судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Господарському суду міста Києва видати відповідні накази.

6. Справу №910/24847/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.

Головуючий суддя Г.А. Жук

Судді А.О. Мальченко

В.Г. Суховий