Постанова № 43411654, 23.03.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 березня 2015 року № 826/20042/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М. розглянувши у письмовому провадження адміністративну справуза позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДИЗАЙН ІНЖІНІРІНГ ІНТЕРПРАЙС ІНТРА»до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києвіпро визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24 листопада 2014 року № 0017011504, -ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

18 грудня 2014 року до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ДИЗАЙН ІНЖІНІРІНГ ІНТЕРПРАЙС ІНТРА» (далі - ТОВ «ДИЗАЙН ІНЖІНІРІНГ ІНТЕРПРАЙС ІНТРА», позивач) з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, відповідач) від 24 листопада 2014 року № 0017011504.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що ним 03.03.2014 р. була подана звітна Податкова декларація з податку на прибуток підприємства, яка була прийнята відповідно до квитанції № 2.

15 квітня 2014 року платником податків була подана уточнююча Податкова декларація з податку на прибуток підприємства, яка була прийнята відповідно до квитанції № 2.

Разом з уточнюючою Податковою декларацією з податку на прибуток підприємства, контролюючим органом й було зараховано самостійно визначене платником податків грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємства.

Разом з тим, контролюючий орган зробив висновок, що суб'єктом господарювання були порушені граничні строки сплати зобов'язання з податку на прибуток підприємства, який, станом на 15.04.2014 р., становив 35 днів.

Позивач з таким висновком відповідача не погоджується та вказує на те, що ним протягом року сплачувались авансові платежі з податку на прибуток.

Позивач зазначає, що в зв'язку з неправомірним зарахуванням контролюючим органом сплаченого ним податку на прибуток, без урахування щомісячних авансових платежів, у платника податків виникла заборгованість з податку на прибуток, що відповідно до Податкового кодексу України призвело до застосування до останнього додаткових штрафних (фінансових) санкцій, що негативно плинуло на діяльність товариства.

За вказаних обставин, позивач вважає, що податкове повідомлення-рішення, яким платника податків зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% від суми грошового зобов'язання в розмірі 895 795,90 грн., що складає суму 179 159,18 грн., має бути визнано протиправним та скасовано.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги повністю підтримав та просив їх задовольнити.

ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві подала заперечення на позовну заяву та додаткові пояснення по справі, в яких зазначає, що під час перевірки своєчасності сплати податків до бюджету було встановлено порушення термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток протягом строків, визначених п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.

Після проведення камеральної перевірки позивача, результати якої було оформлено Актом № 1501/2655-15-04 від 24.11.2014 р., контролюючий орган дійшов висновку про складення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

В наданих запереченнях представник відповідача просив в задоволенні позовних вимог позивача відмовити, в судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову заперечував.

У зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, призначене на 18.02.2015 р., суд, відповідно до вимог частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив подальший розгляд справи проводити в письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено камеральну перевірку своєчасності сплати податку на прибуток Товариством з обмеженою відповідальністю «ДИЗАЙН ІНЖІНІРІНГ ІНТЕРПРАЙС ІНТРА» за 2013 рік, за результатами якої 24 листопада 2014 року складений Акт «Про результати камеральної перевірки своєчасності сплати податків до бюджету» № 1501/2655-15-04 (далі - Акт № 1501/2655-15-04).

Під час перевірки своєчасності сплати податків до бюджету в частині своєчасності сплати податку на прибуток за 2013 рік встановлено порушення термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток протягом строків, визначених п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI у розмірі 895 795,90 грн.

За результатами проведеної камеральної перевірки своєчасності сплати податку на прибуток за 2013 рік встановлено, що самостійно визначене платником податків грошове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 895 795,90 грн., граничний термін сплати якого - 11.03.2014 р., сплачено 15.04.2014 р., що складає 35 днів затримки сплати такого зобов'язання, що є порушенням граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств, визначеного п. 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI, за що у відповідності до ст. 126 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI передбачена відповідальність у вигляді штрафних санкцій.

24 листопада 2014 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Ш» № 0017011504, яким на підставі акта перевірки № 1501/2655-15-04 від 24.11.2014 р. встановлено порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств, визначеного п. 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (з змінами та доповненнями), та на підставі статті 126 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI за затримку на 35 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 895 795,90 грн. ТОВ «ДИЗАЙН ІНЖІНІРІНГ ІНТЕРПРАЙС ІНТРА» зобов'язане сплатити штраф у розмірі 20%, що складає 179 159,18 грн. за платежем: податок на прибуток приватних підприємств.

Незгода з зазначеним вище податковим повідомленням-рішенням відповідача обумовила позивача звернутись до суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд не погоджується з доводами Товариства з обмеженою відповідальністю «ДИЗАЙН ІНЖІНІРІНГ ІНТЕРПРАЙС ІНТРА», виходячи з наступного.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Податкового кодексу України (далі - ПК України) та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами п. 1.1 ст. 1 ПК України (в редакції, чинній в момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п. 31.1 ст. 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Стаття 36 названого кодексу закріплює, що податковим обов'язком платника податку визнається його обов'язок обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Такий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором, він є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Виконання податкового обов'язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента.

Проте, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе сам платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно з п. 54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктом 57.1 статті 57 названого Кодексу закріплено обов'язок платника податків самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У той же час, згідно з пунктом 50.1 статті 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Порядок нарахування та сплати податку на прибуток підприємств врегульовані розділом III ПК України.

Так, відповідно до положень пунктів 203.1 та 203.2 статті 203 ПК України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця, а платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

На виконання наведених вище положень, позивачем 03.03.2014 р. до контролюючого органу було подано податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за звітний (податковий) період 2013 року, в якій платником податку визначено суму податку на прибуток підприємства.

Разом з тим, 15 квітня 2014 року позивачем до контролюючого органу було подано уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за звітний (податковий) період 2013 року.

У той же час, як закріплено наведеним вище положеннями податкового законодавства, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Перевіряючи виконання позивачем обов'язку по сплаті визначених сум грошових зобов'язань по податку на прибуток підприємства, суд звертає увагу на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та зазначає відповідач в обґрунтування правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, позивачем 03.03.2014 р. подана податкова декларація з податку на прибуток підприємства за 2013 рік № 9091156800, згідно якої задекларовано суму до сплати у розмірі 896 507,00 грн. Граничний термін сплати 11.03.2014 р.

Згідно КОР платника код платежу 11021000 станом на 11.03.2014 р. існувала переплата в сумі 711,12 грн., частина нарахованих до сплати податкових зобов'язань з податку на прибуток за 2013 р. погашено даною переплатою. На суму 895 795,88 грн. виникла недоїмка.

Таким чином, оскільки в картці обліковувалась переплата у розмірі 711,12 грн., остання і була погашена після настання встановленого законодавством строку, адже зазначена сума являється зобов'язанням з податку на прибуток звітного періоду 2014 р.

15 квітня 2014 року ТОВ «ДИЗАЙН ІНЖІНІРІНГ ІНТЕРПРАЙС ІНТРА» була подана уточнююча податкова декларація з податку на прибуток підприємства за 2013 рік № 9091313276, згідно якої задекларовано податок на прибуток на зменшення в сумі 115 173 грн. за рахунок суми нарахованого авансового внеску з податку на прибуток відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України протягом 2013 року в сумі 1 011 680 грн.

Разом з тим, суд зазначає, що граничний строк сплати відповідно до чинного законодавства настав 11.03.2014 р., так як 03.03.2014 р. платником податків була подана податкова декларація з податку на прибуток підприємства.

Крім того, сума в розмірі 895 795,88 грн. є самостійно задекларованою сумою, а отже є узгодженим податковим зобов'язанням.

Таким чином в КОР платника код платежу 11021000 станом на 15.04.2014 р. за результатами подання уточнюючого розрахунку сторнована недоїмка в сумі 895 795,88 грн., але відповідно до п. 126.1 ст. 126 ПК України, в автоматичному режимі в КОР платника розрахована штрафна санкція в розмірі 20% від суми податкового боргу в сумі 179 159,18 грн. за затримку сплати по узгодженому податковому зобов'язанню на 35 днів.

Все вище викладене підтверджується даними, наведеними в обліковій картці ТОВ «ДИЗАЙН ІНЖІНІРІНГ ІНТЕРПРАЙС ІНТРА», яка міститься у матеріалах справи.

У зв'язку з викладеним, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 109 ПК України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

Штраф, згідно статті 111 вказаного Кодексу, є одним із видів відповідальності, яка застосовується до платника податків за невиконання або неналежне виконання ним вимог, установлених цим Кодексом.

Статтею 126 ПК України встановлено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Аналіз наведеної правової норми, з урахуванням інших положень Податкового кодексу України, дає підстави для висновку, що відповідальність у вигляді штрафу, застосовується до платника податку у разі невнесення платником податків (податковим агентом, представником платника податку, банком на підставі податкової поруки) у встановлений цим кодексом строк, податку (збору), визначеного таким платником податків у податковому розрахунку.

За вказаних обставин, суд приходить до переконання, що оскільки позивач порушив строки сплати узгодженої суми грошового зобов'язання з податку на прибуток із затримкою на 35 днів, до останнього правомірно було застосовану штрафну санкцію у розмірі 20% від суми податкового боргу, який обліковувався згідно даних зворотного боку облікової картки платника податку.

Зважаючи на викладене вище, суд приходить висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 24 листопада 2014 року № 0017011504 ґрунтується на нормах чинного законодавства, а тому є правомірним.

Згідно з частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи доводи позивача були спростовані.

Натомість, відповідачем доведено правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, в зв'язку із чим, в задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити повністю.

Враховуючи положення статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України та ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суд вирішив стягнути з позивача 3 224,86 грн. судового збору.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. 128, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ДИЗАЙН ІНЖІНІРІНГ ІНТЕРПРАЙС ІНТРА» відмовити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДИЗАЙН ІНЖІНІРІНГ ІНТЕРПРАЙС ІНТРА» судовий збір у розмірі 3 224,86 грн. на р/р: 31218206784007, отримувач коштів УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача (МФО) 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко