Ухвала суду № 43409438, 05.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2015 року м. Київ К/800/63218/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Олендера І.Я.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області

на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 24 вересня 2013 року

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2013 року

у справі № 802/3549/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Приват-Петрол»

до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 24 вересня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2013 року, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Приват-Петрол» (далі - ТОВ «Приват-Петрол»; позивач) до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області (далі - Вінницька ОДПІ ГУ Міндоходів у Вінницькій області; відповідач) задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0002192202 від 20 травня 2013 року та № 0002202202 від 20 травня 2013 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Приват-Петрол» сплачений при зверненні до адміністративного суду судовий збір у розмірі 2 294,00 грн. шляхом його безспірного списання органами Державної казначейської служби України з рахунків Вінницької ОДПІ ГУ Міндоходів у Вінницькій області.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, Вінницька ОДПІ ГУ Міндоходів у Вінницькій області, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 24 вересня 2013 року, ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2013 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну планову перевірку ТОВ «Приват-Петрол» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2011 року по 30 вересня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2011 року по 30 вересня 2012 року, за результатами якої складено акт № 808/2201/36685430 від 11 березня 2013 року.

На підставі зазначеного акту перевірки Вінницькою ОДПІ ГУ Міндоходів у Вінницькій області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002192202 від 20 травня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 190 700,00 грн. (181 664,00 грн. - основний платіж, 9 036,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції), та податкове повідомлення-рішення № 0002202202 від 20 травня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 248 847,00 грн. (165 898,00 грн. - основний платіж, 82 949,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення товариством підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 135.4.1 пункту 135.4 статті 135, пункту 137.1 статті 137, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.1 пункту 139.1 статті 139, пункту 187.1 статті 187, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв'язку з неправомірним формуванням даних податкового обліку при придбанні: стисненого природного газу (метану) в Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоатом» з огляду на неперебування контрагента за вказаним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням, невизнання органом державної податкової служби за місцем реєстрації поданої ним декларації з податку на прибуток за 2011 рік та порушення слідчим відділом податкової міліції Державної податкової служби у Кіровоградській області кримінальної справи № 90-0052 стосовно посадових осіб ТОВ «Енергоатом» за ознаками злочину, передбаченого частиною 3 статті 212 Кримінального кодексу України; автомобільних шин у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, а також нафтопродуктів та газу-метану в Товариства з обмеженою відповідальністю «Приват-Продукт», Товариства з обмеженою відповідальністю «ТехноЛюкс», Приватного підприємства «Агроком», Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 з підстав непов'язаності проведених операцій з господарською діяльністю позивача.

Задовольняючи адміністративний позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Так, пунктом 138.2 статті 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

В розглядуваній ситуації судами з'ясовано, що реальний характер господарських операцій з придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «Енергоатом», ФОП ОСОБА_3, ТОВ «Приват-Продукт», ТОВ «ТехноЛюкс», ПП «Агроком», ФОП ОСОБА_4 підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином оформленими видатковими та податковими накладними, платіжними дорученнями, товарно-транспортними накладними, а також доказами подальшої реалізації придбаного у контрагентів товару третім особам.

При цьому слід зазначити, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податків від інших осіб, зокрема, від дотримання постачальниками податкової дисципліни. Тобто, платник не може відповідати за порушення, допущені контрагентами, якщо не буде доведено його безпосередню утягнутість у зловживання цих осіб. Проте, як встановлено судами попередніх інстанцій, таких доказів контролюючим органом не представлено.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 24 вересня 2013 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2013 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області відхилити, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 24 вересня 2013 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Олендер І.Я.