Ухвала суду № 43409437, 05.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2015 року м. Київ К/9991/81817/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Олендера І.Я.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 16 травня 2012 року

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2012 року

у справі № 2а/1770/954/2012

за позовом Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» в особі Львівської філії Акціонерного товариства «Брокбізнесбанк»

до Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 16 травня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2012 року, позов Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» в особі Львівської філії Акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» (далі - ПАТ «Брокбізнесбанк»; позивач) до Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у м. Рівному Рівненської області ДПС; відповідач) задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000162240 від 15 березня 2011 року в частині застосування суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 157 420,00 грн. Присуджено на користь позивача з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 572,20 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ДПІ у м. Рівному Рівненської області ДПС, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 16 травня 2012 року, ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2012 року та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну позапланову перевірку філії ПАТ «Брокбізнесбанк» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2009 року по 22 лютого 2011 року, за результатами якої складено акт № 227/22-509/34453686 від 28 лютого 2011 року.

Перевіркою встановлено порушення філією статті 5 Закону України від 25 червня 1991 року № 1251-XII «Про систему оподаткування» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 1251-XII), статті 11 Закону України від 04 грудня 1990 року № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 509-XII) у зв'язку з несвоєчасним повідомленням податкового органу (28 травня 2010 року) про закриття 25 травня 2010 року чотириста шістдесяти трьох рахунків клієнтів банку - суб'єктів господарювання та самозайнятих осіб, а також неповідомленням про закриття шести рахунків клієнтів банку - суб'єктів господарювання.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000162240 від 15 березня 2011 року, яким до позивача в особі філії згідно з пунктом 118.1 статті 118 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 159 460,00 грн.

Скасовуючи названий акт індивідуальної дії в частині застосування суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 157 420,00 грн., суди попередніх інстанцій цілком обґрунтовано виходили з того, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Зазначений принцип закріплено в частині 1 статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Так, відповідно до частини 7 статті 5 Закону № 1251-XII фінансові установи зобов'язані надіслати повідомлення про відкриття або закриття рахунку платника податків і зборів (обов'язкових платежів) - юридичної особи, у тому числі відкритого через його відокремлені підрозділи, чи самозайнятої фізичної особи до органу державної податкової служби, в якому обліковується платник податків, у триденний строк з дня відкриття/закриття рахунків (включаючи день відкриття/закриття).

Згідно з пунктом 12 частини 1 статті 11 Закону № 509-XII органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право застосовувати до установ банків, що не подали відповідним органам державної податкової служби в установлений законом строк повідомлень про закриття рахунків платників податків, фінансові (штрафні) санкції у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 340 гривень.

В той же час, пунктом 118.1 пункту 118 ПК України, який набрав чинності 01 січня 2011 року, передбачено, що неподання банками або іншими фінансовими установами відповідним контролюючим органам в установлений статтею 69 цього Кодексу строк повідомлення про відкриття або закриття рахунків платників податків тягне за собою накладення штрафу у розмірі 340 гривень за кожний випадок неподання або затримки.

Тобто, до 01 січня 2011 року фінансові санкції за порушення банками строків направлення повідомлень про закриття рахунків застосовувались у розмірі 340 гривень в цілому, а починаючи з 01 січня 2011 року - за кожний випадок неподання або затримки надання відповідного повідомлення.

Враховуючи те, що в наведеному випадку порушення філією позивача податкової дисципліни відбулось у 2010 році, застосування до товариства в особі філії суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 157 420,00 грн. є безпідставним, а відтак оспорюване податкове повідомлення-рішення обґрунтовано скасовано судами в цій частині.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 16 травня 2012 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2012 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби відхилити, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 16 травня 2012 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Олендер І.Я.