Ухвала суду № 43409420, 05.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.03.2015р. м. Київ К/800/20542/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Олендера І.Я.

за участю секретаря судового засідання: Міщенко Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Могилів-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби

на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 12 лютого 2013 року

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2013 року

у справі № 802/42/13-а

за позовом Могилів-Подільського споживчого товариства «Господар»

до Могилів-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 12 лютого 2013 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2013 року, адміністративний позов Могилів-Подільського споживчого товариства «Господар» (далі - Могилів-Подільське СТ «Господар»; позивач) до Могилів-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби (далі - Могилів-Подільська ОДПІ Вінницької області ДПС; відповідач) задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000011601 від 14 листопада 2012 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Могилів-Подільського СТ «Господар» судові витрати в розмірі 2 294,00 грн. шляхом їх безспірного списання органом Державної казначейської служби України з рахунку Могилів-Подільської ОДПІ Вінницької області ДПС.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі (з урахуванням заяви від 05 березня 2015 року), Могилів-Подільська ОДПІ Вінницької області ДПС, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 12 лютого 2013 року, ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2013 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну виїзну позапланову перевірку Могилів-Подільсього СТ «Господар» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2010 року по 30 червня 2012 року, за результатами якої складено акт № 48/16-02/32055181 від 26 жовтня 2012 року.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000011601 від 14 листопада 2012 року, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 3 460 818,00 грн. (2 839 050,00 грн. - основний платіж, 621 768,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 3.1 статті 3, підпункту 4.1.3 пункту 4.1 статті 4, підпунктів 7.4.1, 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР), підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1, підпункту 153.2.3 пункту 153.2 статті 153 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв'язку з реалізацією товарів (овочів, фруктів, іграшок, льодяників) кінцевим споживачам (неплатникам податку на прибуток) за цінами, нижчими за звичайні ціни, якими, на переконання контролюючого органу, є митна вартість таких товарів.

В подальшому (при апеляційному розгляді справи), Могилів-Подільською ОДПІ Вінницької області ДПС на обґрунтування своєї правової позиції долучено до матеріалів справи довідки Управління статистики у Могилів-Подільському районі Головного управління статистики у Вінницькій області Державної служби статистки України щодо рівня середніх цін на деякі фрукти та овочі (яблука, виноград, помідори, огірки, перець).

Задовольняючи адміністративний позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 334/94-ВР доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

Згідно з підпунктом 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону № 334/94-ВР положення підпунктів 7.4.1, 7.4.2 поширюються також на операції з особами, які не є платниками податку, встановленого статтею 10 цього Закону, або сплачують податок на прибуток за іншими, ніж платник податку, ставками.

За правилами підпункту 153.2.1 пункту 153.2 статті 153 ПК України дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) пов'язаним особам, визначається відповідно до договірних цін, але не менших від звичайних цін на такі товари, роботи, послуги, що діяли на дату такого продажу, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги).

Положення підпунктів 153.2.1 і 153.2.2 цього пункту поширюються також на операції з особами, які: не є платниками цього податку; сплачують податок за іншими ставками, ніж платник податку на прибуток (підпункт 153.2.3 пункту 153.2 статті 153 ПК України).

Аналіз наведених законодавчих норм дає підстави вважати, що дохід отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг), повинен бути не меншим за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), які діяли на дату продажу, у тому випадку, коли операції здійснюються між платником податку та особами, які не є платниками цього податку.

Підпунктом 14.1.71 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що звичайною ціною є ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

До 01 січня 2013 року (пункт 8 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України) порядок визначення звичайних цін регулювався за правилами пункту 1.20 статті 1 Закону № 334/94-ВР.

Так, підпунктом 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону № 334/94-ВР передбачено, що якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Згідно з цим підпунктом справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Для товарів (робіт, послуг), які продаються шляхом прилюдного оголошення умов їх продажу, підпунктом 1.20.3 пункту 1.20 статті 1 Закону № 334/94-ВР встановлено спеціальне правило, за яким звичайною визнається ціна, що міститься у такому оголошенні.

Публічне оголошення умов продажу - це оголошення, призначене для невизначеного кола осіб. Оскільки товари, що продаються за прилюдним оголошенням, пропонуються за однаковою для всіх ціною, таку ціну з метою оподаткування слід вважати звичайною.

В розглядуваному випадку судами з'ясовано, що товариством реалізаційна вартість товарів фіксувалась розпорядженням керівника та розповсюджувалась через оголошення, в яких зазначалась інформація про наявний товар (назва, кількість, ціна, умови вивезення, телефони тощо).

З огляду на викладене, судові інстанції дійшли цілком обґрунтованого висновку про те, що реалізаційну вартість товарів у спірній ситуації слід вважати їх звичайною ціною, позаяк вона зазначалась у публічних оголошеннях, а товари реалізувались позивачем шляхом публічного розповсюдження інформації.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 12 лютого 2013 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2013 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Могилів-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 12 лютого 2013 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Олендер І.Я.