Ухвала суду № 43409401, 05.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" березня 2015 р. м. Київ К/800/56855/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Олендера І.Я.

за участю секретаря судового засідання: Міщенко Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «ІНФАНТА»

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 вересня 2014 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2014 року

у справі № 826/13145/14

за поданням Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «ІНФАНТА»

про стягнення коштів за податковим боргом, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 вересня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2014 року, подання Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві; заявник) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «ІНФАНТА» (далі - ТОВ «ТД «ІНФАНТА»; відповідач) задоволено. Стягнуто з ТОВ «ТД «ІНФАНТА» податковий борг у розмірі 920 609,62 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ТОВ «ТД «ІНФАНТА», посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального та матеріального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 вересня 2014 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2014 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні подання відмовити повністю.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що податковий борг відповідача в загальному розмірі 920 609,62 грн. складається із заборгованості з податку на додану вартість, яка виникла внаслідок несплати сум, самостійно визначених в поданих деклараціях № 9035708776 від 20 червня 2014 року (33 560,00 грн.), № 9042079889 від 21 липня 2014 року (34 807,00 грн.), № 9048636742 від 20 серпня 2014 року (23 053,00 грн.), на підставі податкового повідомлення-рішення № 0002962250 від 03 червня 2013 року (448 870,00 грн.) та нарахованої пені в розмірі 1 509,05 грн., а також із заборгованості з податку на прибуток, яка виникла внаслідок несплати суми, самостійно визначеної в поданій декларації № 9091180087 від 03 березня 2014 року (3 072,00 грн.) та на підставі податкового повідомлення-рішення № 0002952250 від 03 червня 2013 року (471 313,75 грн.).

Відповідно до пунктів 57.1, 57.3 статті 57 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Згідно з пунктами 59.1, 59.3 статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

В матеріалах справи наявна податкова вимога № 1617-25 від 02 липня 2014 року, яку товариству надіслано 07 липня 2014 року, що підтверджується відповідним повідомленням про вручення поштового відправлення.

За правилами пункту 95.1 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно з частиною 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

З огляду на зміст наведеної норми процесуального права та з урахуванням того, що вимогою заявленого позову є стягнення податкового боргу, предметом доказування у даній справі мають бути обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов'язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку, зокрема, встановлення факту сплати такої заборгованості в добровільному порядку.

За правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

А відтак, для правильного вирішення спору, суду слід надати належну правову оцінку наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 699 від 06 березня 2014 року, № 940 від 24 червня 2014 року, № 1006 від 28 липня 2014 року, № 1062 від 27 серпня 2014 року, які, за доводами відповідача, підтверджують сплату ним самостійно визначених у поданих деклараціях № 9035708776 від 20 червня 2014 року, № 9042079889 від 20 липня 2014 року, № 9048636742 від 20 серпня 2014 року, № 9091180087 від 03 березня 2014 року сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість та з податку на прибуток, які увійшли до заявленої до стягнення контролюючим органом суми податкового боргу.

З огляду на те, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, оскаржувані судові рішення у справі з метою об'єктивності, всебічності та повноти розгляду справи підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

При новому розгляді справи суду слід врахувати, що згідно з частиною 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення у справі.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «ІНФАНТА» задовольнити частково.

Скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 вересня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2014 року.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Олендер І.Я.