Ухвала суду № 43409360, 11.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" березня 2015 р. м. Київ К/800/33494/13

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі - Інспекція)

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.03.2013

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2013

у справі № 804/2314/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Промполітікс" (далі - Товариство)

до Інспекції

про скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення від 29.01.2012 № 0000501501, згідно з яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 44 365 828 грн. (у тому числі 35 492 662 грн. за основним платежем та 8 873 166 грн. за штрафними санкціями).

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.03.2013, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2013, позов задоволено. У прийнятті цих судових актів попередні судові інстанції виходили з того, що позивач правомірно відобразив у податковій звітності з податку на прибуток за 9 місяців 2012 років від'ємний фінансовий результат від операції з купівлі-продажу цінних паперів.

Посилаючись на невідповідність окремих висновків судів положенням чинного законодавства та дійсним обставинам справи, Інспекція звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалені у справі судові акти та повністю відмовити у позові Товариства. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що при формуванні даних податкового обліку з податку на прибуток за звітні періоди з 2012 року по 2015 рік платником не було враховано обмеження, визначені пунктом 3 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України (далі - ПК), що вплинули на стан розрахунків платника з бюджетом.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне частково задовольнити розглядувані касаційні вимоги виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що підставою для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення став висновок Інспекції, викладений в акті камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток від 20.12.2012 № 5069/1501/33808577, про завищення Товариством від'ємного фінансового результату попереднього звітного періоду на 170 205 982 грн.

Суди також з'ясували, що у рамках виконання договору купівлі-продажу цінних паперів від 23.07.2008 № Б-230, укладеного позивачем (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Фінансовий капітал» (продавець), за платіжним дорученням від 31.07.2008 № 1509 позивач перерахував цьому продавцеві кошти у сумі 230 512 431,48 грн. в рахунок оплати за акції відкритого акціонерного товариства «Газові мережі».

У зв'язку з розірванням цього договору названий продавець повернув позивачеві кошти у сумі 225 770 716,72 грн. (платіжне доручення від 20.07.2012 № 798).

Вказані операції були відображені Товариством в окремому обліку шляхом формування витрат за фактом внесення вказаної передоплати та їх подальшого коригування.

Доводи податкового органу про порушення платником пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень ПК цілком об'єктивно були відхилені судами.

Так, пунктом 3 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень ПК передбачено, що пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується у 2012 - 2015 роках таким чином: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів платників з доходом за 2011 рік 1 мільйон гривень та більше станом на 1 січня 2012 року є від'ємне значення (з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2010 податковий рік), то сума цього значення підлягає включенню до витрат: звітних (податкових) періодів починаючи з І півріччя і наступних звітних періодів 2012 року у розмірі 25 відсотків суми такого від'ємного значення. У разі якщо 25 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування не погашається протягом цього і за наслідками наступних податкових періодів 2012 року, то непогашена сума підлягає врахуванню при визначенні податкових зобов'язань у наступних податкових періодах.

Таким чином, як вірно зазначили суди, наведеною нормою ПК встановлено 25-відсоткове обмеження при відображенні від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток, що має відмінну правову природу від юридичної сутності від'ємного фінансового результату платника від операцій з цінними паперами. Тобто особливості відображення від'ємного значення об'єкта оподаткування у податковому обліку платника не поширюються на відокремлений облік його фінансового результату від операцій з цінними паперами.

У той же час слід наголосити, що наслідки у податковому обліку створюють здійснювані платником господарські операції, під якими розуміються дії або події, які викликають зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства (стаття 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»).

В аспекті розглядуваного питання наведена норма Закону передбачає необхідність достеменного з'ясування змісту та правової природи господарської операції, відображеної у податковому обліку платника.

При цьому слід наголосити, що в умовах дії такого принципу фінансової звітності, як превалювання сутності над формою, який полягає в тому, що операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми, для цілей оподаткування зміст господарської операції має встановлюватися на підставі аналізу дійсних змін майнового стану її учасників, фактичного результату, якого прагнули учасники операції.

У разі виявлення факту заниження платником бази оподаткування внаслідок неправильної юридичної кваліфікації платником здійснених операцій та оцінки їх податкових наслідків, суд, встановивши фактичну правову природу правочину, вправі визначити дійсний обсяг прав та обов'язків платника у сфері оподаткування.

Адже якщо платник відобразив господарські операції не у відповідності з їх дійсним економічним змістом, суд визначає обсяг податкового обов'язку, виходячи з фактичного економічного змісту такої операції.

Установлені судами обставини даної справи, а саме - перерахування позивачем коштів на рахунок контрагента в істотному розмірі без вчинення будь-яких подальших дій, спрямованих на виконання договору купівлі-продажу цінних паперів від 23.07.2008 № Б-230 та отримання у власність придбаних цінних паперів, подальше (майже через чотири роки) розірвання цього договору у зв'язку з ненаданням Товариством розпорядження Зберігачу про зарахування на його рахунок цінних паперів та одночасне повернення продавцем відповідних коштів, - свідчать про те, що розглядуваний договір не був спрямований на настання відповідних його змісту юридичних наслідків.

Фактичний рух активів у процесі виконання розглядуваної операції та її кінцевий економічний ефект дозволяє її віднести до операції з надання поворотної фінансової допомоги.

А відтак адміністративний суд повинен був визначити обсяг прав та обов'язків Товариства за вказаними операціями (з урахуванням того, що податкові зобов'язання особи, яка надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні), перевірити дійсний стан розрахунків з бюджетом за наслідками виконання цих операцій та за результатами їх правильного відображення у податкового обліку Товариства, і за наслідками встановленого вирішити спір у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Наведене відповідно до частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування прийнятих у справі судових актів з направленням останньої на новий розгляд до суду першої інстанції для усунення вказаних недоліків.

За таких обставин, керуючись статтями 220, 222, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби задовольнити частково.

2. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.03.2013 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2013 у справі № 804/2314/13 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько