Ухвала суду № 43409018, 26.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2015 року м. Київ К/9991/33327/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Олендера І.Я.

за участю секретаря судового засідання: Міщенко Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 січня 2012 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2012 року

у справі № 2а-16024/11/2670

за позовом Публічного акціонерного товариства «Мостобуд»

до Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 січня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2012 року, адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Мостобуд» (далі - ПАТ «Мостобуд»; позивач) до Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби (далі - ОДПС - ЦО з обслуговування ВПП ДПС; відповідач) задоволено повністю. Визнано нечинним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0001774230 від 28 жовтня 2011 року.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ОДПС - ЦО з обслуговування ВПП ДПС, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 січня 2012 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2012 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Крім того, ОДПС - ЦО з обслуговування ВПП ДПС заявлено клопотання про заміну відповідача у справі - ОДПС - ЦО з обслуговування ВПП ДПС на Міжрегіональне головне управління Державної фіскальної служби - Центральний офіс з обслуговування великих платників у зв'язку з реорганізацією, яке згідно із статтею 55 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає задоволенню.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «Мостобуд» з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаєморозрахунків з Приватним підприємством «Шанхай» за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року, за результатами якої складено акт № 900/42-30/01386326 від 13 жовтня 2011 року.

На підставі зазначеного акту перевірки ОДПС - ЦО з обслуговування ВПП ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001774230 від 28 жовтня 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 4 793 225,00 грн. (3 195 530,00 грн. - основний платіж, 1 597 765,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення товариством підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних на його адресу ПП «Шанхай», з підстав відсутності факту реального вчинення господарських операцій та, як наслідок, нікчемності договору № 22 від 01 квітня 2010 року на поставку будівельних матеріалів, укладеного між вказаним суб'єктом господарювання та позивачем.

Зазначений висновок контролюючим органом зроблено з огляду на незвітування ПП «Шанхай» до органу державної податкової служби за місцем реєстрації з травня 2010 року. Також, обґрунтовуючи свою позицію, відповідач посилався на пояснення директора контрагента позивача - Лисицького Станіслава Владиславовича щодо його непричетності до фінансово-господарської діяльності підприємства.

Задовольняючи адміністративний позов повністю, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

За змістом підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення відповідних операцій первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст. Водночас певні недоліки первинних документів, зокрема, їх підписання невстановленою особою, є свідченням недобросовісності постачальника та, у разі підтвердження дійсного виконання відповідних господарських операцій, не можуть слугувати підставою для притягнення платника податку-покупця до відповідальності.

Як з'ясовано судами в розглядуваній ситуації, на підтвердження фактичного виконання спірних поставок ПАТ «Мостобуд» долучено до матеріалів справи копії специфікації, податкових та видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, актів здавання-приймання транспортних послуг.

При цьому слід зазначити, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від іншої особи, зокрема, від дотримання контрагентом податкової дисципліни. Тобто, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередню утягнутість у зловживання такої особи.

Втім, будь-які належні та допустимі докази, які б підтверджували узгодженість дій позивача з ПП «Шанхай» з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаність з такими діями постачальника, в матеріалах справи відсутні.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 січня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2012 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Замінити в даній справі відповідача - Окружну державну податкову службу - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби його правонаступником - Міжрегіональним головним управлінням Державної фіскальної служби - Центральним офісом з обслуговування великих платників.

Касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 січня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Олендер І.Я.