Ухвала суду № 43408470, 04.12.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" грудня 2014 р. м. Київ К/800/50188/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Блажівської Н.Є., Бухтіярової І.О., секретар судового засідання - Іванов Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Сістем Кепітал Солюшнз» на постановуОкружного адміністративного суду міста Києва від 30.04.2014та ухвалуКиївського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2014у справі №826/524/14за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Сістем Кепітал Солюшнз» доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного Управління Міндоходів у місті Києві проскасування податкових повідомлень-рішень,- ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сістем Кепітал Солюшнз» звернулося до суду із адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного Управління Міндоходів у місті Києві від 23.08.2013 №№0002842207, 0002832207, 0002822207.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.04.2014 у даній справі, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2014, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами відповідача на підставі наказу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управляння Міндоходів у місті Києві № 334 від 22.07.2013, направлення від 23.07.2013 №1919/22-70, згідно із підпунктами 78.1.1, 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, та, у зв'язку з ненаданням ТОВ «Сістем Кепітал Солюшнз» у десятиденний строк пояснень та їх документального підтвердження на запит відповідача від 17.04.2013 №5171/10/22-70, здійснено заходи для проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Сістем Кепітал Солюшнз» з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Феріт Д», ПП «АТМ», ТОВ «ВК Віконні Системи», ТОВ «Галактика М», ПП «Екоскан Сервіс», ТОВ «Ангстрем Континенталь», ТОВ Дидактика», ТОВ «Ліга», ТОВ «Лігран», ТОВ «Матадор», ТОВ «Ривс», ТОВ «Старт Д», ТОВ «Супутник», ПП «Транс-Атлантика Сервіс», ТОВ «Шоковіта», ПП «Мегіур», ТОВ «Техніка» (код ЄДРПОУ 31748459) за період діяльності з 01.01.2010 по 31.01.2013.

За результатами перевірки складено акт від 05.08.2013 №88/1-22-70-36556125, згідно висновків якого позивачем порушено вимоги податкового законодавства, а саме:

- пунктів 44.1, 44.2 статті 44, пункту 138.4 статті 138, підпункту 139.1.9, пункту 139.1, статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток всього у сумі 8 809 611,21 грн.;

- пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість всього у сумі 135 971,00 грн.;

- завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду всього у сумі 4 700,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідач виніс податкові повідомлення-рішення:

- форми «Р» №0002842207 від 23.08.2013, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 9603059,00 грн., в т.ч. за основним платежем - 8809611,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 793448,00 грн.;

- форми «Р» №0002832207 від 23.08.2013, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 169964,00 грн., в т.ч. за основним платежем 135971,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 33993,00 грн.;

- форми «В4» №0002822207 від 23.08.2013, яким позивачу зменшено розмір залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту у розмірі 4700,00 грн.

За результатом оскарження прийнятих відповідачем рішень у порядку адміністративного оскарження, їх залишено без змін.

Суди попередніх інстанцій, відмовляючи в задоволені позовних вимог, встановили, що наявні первинні документи не підтверджують здійснення господарських операцій позивача з контрагентами, зокрема, послались на те, що надані позивачем до суду документи, які були відсутні під час перевірки, не можуть бути взяті судом до уваги.

Суд касаційної інстанції вважає висновки суду першої та апеляційної інстанцій передчасними, та такими, що зроблені без всебічного та об'єктивного дослідження усіх обставин справи, при цьому колегія суддів виходить з наступного.

Так, відповідно до частин 2, 3 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Окрім того, судами попередніх інстанцій не враховано приписи частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України щодо здійснення розгляду і вирішення справ в адміністративних судах на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно, частинами 4 та 5 цієї статті на суд покладається обов'язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Згідно з пунктом 4 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України одним із принципів адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Дотримання цього принципу вимагає від суду, який розглядає адміністративну справу, встановлення фактичних обставин справи, навіть якщо на них немає посилання сторін в їх доводах чи запереченнях, з витребуванням відповідних доказів в тому числі із власної ініціативи, що обумовлюється публічним характером спору в адміністративній справі.

Так, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, відхилив як докази документи на підтвердження права включення до валових витрат суми у розмірі 38415971,00 грн. та права включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 216034,00 грн., з причин неподання платником цих документів під час перевірки.

У той же час право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, не обмежено поданням виключно тих доказів, що надавалися ним під час проведення податкової перевірки. Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та подавати докази на підтвердження таких заперечень, надається платникові як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу (на яких допускається подання учасником процесу нових доказів).

При цьому необхідно враховувати, що статтею 2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що рішення Європейського суду з прав людини є обов'язковими для виконання Україною. У статті 16 вказаного Закону прямо закріплюється, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В світлі висновку, викладеному у пункті 25 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», суд зобов'язаний надавати відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів заявника.

Між тим, під час розгляду справи в судах попередніх інстанцій, а також в касаційній скарзі позивач посилався на те, що в суму оскаржуваного рішення включено грошове зобов'язання по взаємовідносинам з контрагентами яких не було взагалі, здійснюючи перевірку відповідач вийшов поза межі предмету перевірки, а також визначено податкові зобов'язання з податку на прибуток та фінансові (штрафні) санкції поза межами строку позовної давності, тобто поза межами 1095- денного строку.

Проте, суди попередніх інстанцій вказаним доводам правової оцінки взагалі не надали, не встановили чи відповідають вони дійсності та обмежились лише твердженням про правомірність дій відповідача, а відтак ці обставини підлягають дослідженню при новому розгляді справи.

Також, для встановлення обставин чи дійсно податковим органом були проведені донарахування поза межами законодавчо встановленого строку давності, слід витребувати у сторін податкові декларації з податку на прибуток, подані позивачем за 2010 рік, а також з'ясувати чи відбувалось в них уточнення показників.

Вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити Вищим адміністративним судом України правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у даній справі, для чого в разі необхідності зобов'язати сторони надати докази, яких не буде вистачати для з'ясування цих обставин, або ж витребувати такі докази у інших осіб, в яких вони можуть знаходитися; дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та(або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що судами попередніх інстанцій на підставі належних та допустимих доказів не було з'ясовано належним чином обставини справи, в той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 167, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сістем Кепітал Солюшнз» задовольнити частково.

2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.04.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2014 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

3. Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В.П.Юрченко Судді Н.Є.Блажівська І.О.Бухтіярова