Ухвала суду № 43408192, 31.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31.03.2015р. м. Київ К/800/46542/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - судді суддівТракало В.В., Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І.,розглянувши в порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_4 та Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 6 серпня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Державної податкової служби у Кіровоградській області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2012 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом до відповідача. Просив стягнути з Державної податкової служби у Кіровоградській області середній заробіток за час вимушеного прогулу та різницю в заробітку у зв'язку з виконанням нижче оплачуваної роботи за період з 17 травня 2007 року по 26 вересня 2012 року, в сумі 304338 грн. 78 коп.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що у зв'язку із поновленням його на роботі на підставі рішення суду відповідач протиправно не виплатив йому середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2012 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 6 серпня 2013 року, позов задоволено частково. Стягнуто з Державної податкової служби у Кіровоградській області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 17 травня 2007 року по 17 травня 2008 року в розмірі 59702 грн. 56 коп. Постанову суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць допущено до негайного виконання.

У касаційній скарзі позивач ставить питання про скасування судового рішення суду апеляційної інстанції та зміну судового рішення суду першої інстанції в частині періоду та суми стягнення з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

У касаційній скарзі Головне управління Міндоходів у Кіровоградській області ставить питання про скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій з підстав порушення норм матеріального та процесуального права та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційних скарг та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах доводів касаційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 16 травня 2007 року старшого оперуповноваженого відділу оперативних заходів із скорочення податкового боргу Головного відділу податкової міліції Державної податкової інспекції у м. Кіровограді ОСОБА_4 було звільнено з органів податкової міліції за п. «ж» ст. 64 (за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (далі - Положення).

Постановою Вищого адміністративного суду України від 26 вересня 2012 року зобов'язано Державну податкову адміністрацію у Кіровоградській області поновити ОСОБА_4 на раніше займаній посаді.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідно до п. 24 Положення позивач має право на виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один рік.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» особи начальницького складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького складу органів внутрішніх справ.

Будь-який нормативно-правовий акт має межі своєї дії. Так, у часі він може бути обмежений періодом дії, коли має юридичну силу, у просторі - територією, на яку поширюється, за колом осіб - колом осіб, на яких поширюється.

Відповідно до статті 3 КЗпП законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Водночас питання проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, звільненням із неї, права і обов'язки таких осіб визначені та урегульовані спеціальним законодавством, зокрема Законом України «Про міліцію».

Статтею 18 Закону України «Про міліцію» передбачено, що порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Таким нормативно-правовим актом є Положення, відповідно до пункту 24 якого (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) у разі незаконного звільнення або переведення на іншу роботу особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній роботі (посаді).

У разі поновлення на роботі (посаді) орган, який розглядає трудовий спір, одночасно вирішує питання про виплату особі рядового і начальницького складу середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 6 листопада 2013 року (справа № 21-352а13) та від 17 лютого 2015 року (справа № 21-8а15).

За таких обставин, коли на момент виникнення спірних відносин та вирішення спору судом, законодавством, яке регулює спірні відносини, було установлено обмеження у відшкодуванні заробітку за час вимушеного прогулу в межах одного року, то суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, обґрунтовано стягнув з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за один рік.

Мотиви та доводи касаційних скарг висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Згідно частини 1 статті 220 КАС України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За правилами статті 224 цього Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи касаційних скарг про незаконність судових рішень, порушення норм матеріального та процесуального права безпідставні, не ґрунтуються на доказах та матеріалах справи.

Тому колегія суддів, перевіривши у межах доводів касаційних скарг правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального, приходить до висновку, що касаційні скарги необхідно залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційні скарги ОСОБА_4 та Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області залишити без задоволення, а постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 6 серпня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає.

Головуючий: В.В. Тракало

Судді: Я.Л. Іваненко

М.І. Мойсюк