Ухвала суду № 43408135, 24.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

24 березня 2015 року В/800/1307/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

судді-доповідача Ємельянової В.І.

суддів: Стародуба О.П.

Черпака Ю.К.

Швеця В.В.

Штульман І.В.

розглянувши заяву Управління Пенсійного Фонду в м. Тернополі

про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 18 лютого 2015 року

у справі за позовом Управління Пенсійного Фонду в м. Тернополі

до Публічного акціонерного товариства «Електро»

про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

До Вищого адміністративного суду України надійшла заява Управління Пенсійного Фонду в м. Тернополі про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 18 лютого 2015 року у названій справі.

Відповідно до статті 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України (зі змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 7 липня 2010 року №2453-VІ "Про судоустрій і статус суддів") заява про перегляд судових рішень подається до Верховного Суду України через Вищий адміністративний суд України, який за змістом статей 239-2 та 240 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряє відповідність заяви вимогам цього Кодексу та вирішує питання про допуск справи до провадження.

Перевіривши доводи заяви та надані матеріали, суд дійшов висновку про відсутність підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Управління Пенсійного Фонду в м. Тернополі звернулося до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Електро» про стягнення заборгованості.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2014 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2015 року, позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Електро» на користь Управління Пенсійного Фонду в м. Тернополі заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в сумі 11448,37грн.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18 лютого 2015 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Управління Пенсійного Фонду в м. Тернополі на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2015 року відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні частини позовних вимог, суди виходили з того, що ці вимоги заявлені щодо відшкодування витрат на виплату та доставку пільгової пенсії, призначеної пенсіонеру відповідно до пункту «б» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 21 червня 2010 року згідно з постановою Зборівського районного суду від 05 травня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2013 року. Така вимога управління Пенсійного Фонду в м. Тернополі включає в себе заборгованість за період з дати призначення вказаної пенсії і її включено до вимоги як заборгованість за повний 2013 рік, хоча вона може виникнути лише після фактичного призначення та виплати позивачем пенсії відповідно до рішення суду.

У заяві відповідач посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права. В обґрунтування своїх вимог заявник додає копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 13 лютого 2013 року №К-33273/10, від 04 червня 2013 року №К/9991/2728/11 та 04 червеня 2013 року №К/9991/36308/11 в яких, на думку заявника, норми матеріального права застосовано інакше, ніж у даній справі.

В зазначених рішеннях суди дійшли висновку, щодо правомірності вимог територіальних органів Пенсійного Фонду України щодо відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених пенсіонерам відповідно до частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», та виплати яких фактично проведені у звітному періоді.

Частиною першою статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів:

1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах;

2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Встановлений статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України перелік підстав для подання заяви про перегляд Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Під неоднаковим застосуванням одних і тих самих норм матеріального права необхідно розуміти, зокрема: різне тлумачення змісту і сутності правових норм, на підставі якого зроблено висновок про різний зміст суб'єктивних прав і обов'язків учасників відповідних правовідносин, у тому числі про наявність та обсяг прав і/або обов'язків осіб, які беруть участь у справі; різне застосування правил конкуренції правових норм при вирішенні колізій між ними з урахуванням ієрархії цих правових норм, а також дії норм у часі, просторі та за колом осіб, тобто незастосування закону, який підлягав застосуванню; різне визначення предмета регулювання правових норм, зокрема, застосування різних правових норм для регулювання одних і тих самих відносин або поширення дії норми на певні правовідносини в одних випадках і незастосування цієї самої норми до аналогічних відносин в інших випадках, тобто різне застосування закону, який не підлягав застосуванню; різне застосування правил аналогії права чи закону в подібних правовідносинах.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

Перевіривши матеріали заяви відповідача, вивчивши ухвалу Вищого адміністративного суду України від 18 лютого 2015 року, щодо яких подана заява, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2014 року, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2015 року, ухвали Вищого адміністративного суду України від 13 лютого 2013 року №К-33273/10, від 04 червня 2013 року №К/9991/2728/11 та 04 червеня 2013 року №К/9991/36308/11, на які посилається заявник, суд встановив, що відсутні докази неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Зважаючи на викладене, підстави для допуску справи до провадження для перегляду судового рішення Верховним Судом України у даній адміністративній справі відсутні.

Керуючись ст.ст. 236, 237, 240 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В :

Відмовити у допуску до провадження Верховного Суду України адміністративної справи за позовом Управління Пенсійного Фонду в м. Тернополі до Публічного акціонерного товариства «Електро» про скасування заборгованості.

Ухвала оскарженню не підлягає.