Ухвала суду № 43408110, 24.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.03.2015р. м. Київ К/800/23764/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.

Кошіля В.В.,

за участю секретаря - Калініна О.С.

та представників сторін:

від позивача - Мік Т.С., Сова С.М.,

від відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Криворізької центральної Об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.06.2013

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2014

у справі № 804/5943/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полстар"

до Криворізької центральної міжрайонної Державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби

за участю Прокурора м. Дніпропетровська

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.06.2013, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2014, задоволено позов: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 27.12.2012 №0001212301 та від 19.03.2013 №0000391502.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.

В судове засідання з'явилися представники позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 по 30.09.2011, за результатами якої складено акт від 13.12.2012 №4830/220/32633902, у висновках якого зафіксовано порушення позивачем вимог:

- п.137.10 ст.137 Податкового кодексу України, оскільки підприємством до складу валових доходів не включено безоплатно отримані товари по давальницькій сировині на суму 6378491,90 грн.;

- п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.195.1.3 ст.195 Податкового кодексу України, оскільки підприємством до складу податкових зобов'язань не включені зобов'язання по ДП «Фрештекс-Україна», по обробці текстильних виробів (прання, прасування), як підрядні роботи по давальницькій сировині, послугам, які отримані на митній території України на суму ПДВ 28211,65 грн.

Як вбачається з акта перевірки, позивач використав залишки сировини у власних потребах, як безоплатно отримані товари, які згідно п.137.10 ст.137 Податкового кодексу України відносяться до складу валових доходів підприємства.

На підставі висновків акта перевірки, відповідачем 27.12.2012 прийнято податкові повідомлення-рішення: №0001212301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 1422867,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 142033,00 грн.; №0001202301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 28211,65 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 5143,37 грн.

За результатом адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення від 27.12.2012 №0001202301 скасоване в частині збільшення грошового зобов'язання з штрафної санкції по податку на додану вартість на суму 5,00 грн., а в іншій частині залишено без змін, у зв'язку з чим прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.03.2013 №0000391502.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про задоволення позову, враховуючи наступне.

Відповідно до пп.14.1.13 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, безоплатно надані товари, роботи, послуги:

а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів;

б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості;

в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.

З матеріалів справи вбачається, що 13.11.2003 між позивачем (далі - виконавець) та фірмою «Поларіс Хандельсгезельшафт м.х.б.» (далі - замовник) було укладено контракт, за умовами якого позивач зобов'язується здійснити поетапний розкрій та пошив швейних виробів, шляхом переробки давальницької сировини, яка надається замовником.

Відповідно до п. 6.13. вказаного контракту, залишки, які виникли в результаті переробки, підлягають вивезенню; відходи, які виникли в процесі виконання операцій по переробці товарів та не мають подальшого використання у виробничому процесі підлягають знищенню (утилізації або видаленню); замовник доводить до відома виконавця, що відходи, які виникли в процесі виконання операцій по переробці товарів та не мають подальшого використання у виробничому процесі мають нульову вартість; замовник відмовляється від права власності на відходи на користь виконавця.

Отже, судами встановлено, що у позивача не можуть залишатися у власності, як і використовуватися у власних потребах залишки та відходи, які виникають в процесі виконання операцій по переробці давальницької сировини. Залишки давальницької сировини позивачем поверталися фірмі «Поларіс Хандельсгезельшафт м.х.б.», а відходи, що утворились під час переробки давальницької сировини позивач повинен знищити (утилізувати).

Як було вірно встановлено судами попередніх інстанцій, обставини повернення позивачем залишків замовнику та утилізація відходів підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема це: вантажно-митні декларації; договори, акти здавання-приймання, акти виконаних робіт, платіжні доручення, податкові накладні.

Таким чином, оскільки документально підтверджено вивезення залишків та знищення відходів, що виникли в результаті переробки давальницької сировини, неправомірними є висновки відповідача щодо порушення позивачем п.137.10 ст.137 Податкового кодексу України.

Відповідно до пп. «б» пп.195.1.3 п.195.1 ст.195 Податкового кодексу України, за нульовою ставкою оподатковуються операції з постачання послуги, що передбачають роботи з рухомим майном, попередньо ввезеним на митну територію України для виконання таких робіт та вивезеним за межі митної території України платником, що виконував такі роботи, або отримувачем-нерезидентом.

До робіт з рухомим майном належать роботи з переробки товарів, що можуть включати власне переробку (обробку) товарів - монтаж, збирання, монтування та налагодження, у результаті чого створюються інші товари, у тому числі постачання послуг з переробки давальницької сировини, а також модернізацію та ремонт товарів, що передбачає проведення комплексу операцій з частковим або повним відновленням виробничого ресурсу об'єкта (або його складових частин), визначеного нормативно-технічною документацією, у результаті виконання якого передбачається поліпшення стану такого об'єкта.

В матеріалах справи наявна угода про співробітництво в діяльності з переробки давальницької сировини №28-12/09-08, укладена між ТОВ «Полстар» та ДП «Фрештекст-Україна», за умовами якої сторони здійснюють співробітництво за цією угодою в процесі діяльності з переробки давальницької сировини, яку надають Замовники. В межах виконання цієї угоди позивач зобов'язується виконувати поетапний розкрій та пошиття швейних виробів з давальницької сировини, а ДП «Фрештекст-Україна» зобов'язується здійснювати подальшу обробку та облагородження напівготових швейних виробів. За виконані роботи розрахунки між сторонами не здійснюються, а оплачуються безпосередньо Замовником.

Крім того, в матеріалах справи наявні копії заяв від 23.12.2011 та 14.04.2011, відповідно до яких рішенням митого органу дозволено ввезення та переробка товарів, дозволено переміщення між переробниками.

За наведених обставин, враховуючи, що у митного органу претензій у вигляді відповідних санкцій до ТОВ "Полстар" щодо порядку та терміну ввезення та вивезення давальницької сировини у перевіряємому періоді з 01.01.2011 по 30.09.2012 не було, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що операції по переробці ДП «Фрештекс-Україна» давальницької сировини фірми «Поларіс Хандельсгезельшафт м.б.X.» як підрядні роботи по давальницькій сировині, здійснено з дозволу митного органу, оподатковується за нульовою ставкою, у зв'язку з чим відповідачем неправомірно збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 28211,65 грн.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись ст. ст. 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Криворізької центральної Об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.06.2013 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль