Ухвала суду № 43408109, 24.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" березня 2015 р. м. Київ К/800/987/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

за участю секретаря - Калініна О.С.

та представників сторін:

від позивача - Журавльов О.С., Рак В.Л.,

від відповідача - Вороніна В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Підприємства з іноземними інвестиціями "ЛУКОЙЛ-Україна"

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.10.2014

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.12.2014

у справі № 826/9167/14

за позовом Підприємства з іноземними інвестиціями "ЛУКОЙЛ-Україна"

до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.10.2014, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.12.2014, відмовлено у задоволенні позову.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

В запереченнях на касаційну скаргу відповідач з доводами та вимогами заявника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом була проведена документальна позапланова виїзна перевірка правомірності нарахування позивачем від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту у сумі 15 403 958,00 грн. та бюджетного відшкодування податку на додану вартість (ПДВ) у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ у сумі 20 122 007,00 грн., відображених в декларації за січень 2014 року (від 20.02.2014 №9008990241 з урахуванням уточнюючих розрахунків).

За результатами перевірки був складений акт від 18.04.2014 №415/28-10-37-20/30603572, у висновках якого зафіксовано порушення позивачем вимог:

- п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.3 та п.198.6 ст.198 ПК України, що призвело до завищення суми податкового кредиту за грудень 2013 року на суму ПДВ у розмірі 12 673 037,00 грн., за січень 2014 року на суму ПДВ в розмірі 16 268 985,00 грн.;

- п.200.1, п.200.2 та п.200.3 ст.200 ПК України, що призвело до завищення суми від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за грудень 2013 року по ряд.19 на загальну суму 12 673 037,00 грн., внаслідок чого невірно визначена сума по ряд. 20.2 зарахування від'ємного значення різниці за грудень 2013 року до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду: січень 2014 року та завищення суми від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за січень 2014 року по ряд.19 на загальну суму 15 403 958,00 грн.;

- п.200.1 та п.200.2 ст.200 ПК України, що призвело до заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за січень 2014 року по ряд.18 на загальну суму 865 027,00 грн.;

- п.14.1.18 п.14.1 ст.14, п.200.14 ст.200 ПК України, що призвело до заниження суми бюджетного відшкодування ПДВ за січень 2014 року в розмірі 13 538 064,00 грн., яке підлягає зменшенню.

На підставі висновків акта перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення за формою «В1» від 08.05.2014 №0000353720, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у т.ч. заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з ПДВ у розмірі 20307096,00 грн., в тому числі: 13 538 064,00 грн. - сума завищення бюджетного відшкодування (відшкодовано на момент перевірки) та 6 769 032 грн. - штрафні санкції.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що господарські операції з постачання нафтопродуктів фактично не мали реального характеру, факти поставок оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеним договором поставки №0107/13-ГСМ-1/13/115 із ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020» за перевіряємий період, не підтверджуються з урахування реального часу здійснення операцій, наявністю господарської мети, не встановлено мету їх подальшого використання в своїй господарській діяльності, а позивачем не надано жодних пояснень щодо відсутності обов'язкових належних чином складених первинних документів, які б посвідчували відповідні правовідносини ПІІ «Лукойл-Україна» із відповідним контрагентом-постачальником, а тому підстав для скасування податкового повідомлення-рішення немає.

Однак, колегія суддів касаційної інстанції вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі.

Статтею 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Слід зазначити, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій посилались на докази, які є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій (поставки товарів), а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивача.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 11 КАС України, суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

В даному випадку, судами попередніх інстанцій не досліджено обставин, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій між позивачем та ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020», а саме: можливостей контрагента позивача щодо виконання укладеного з позивачем договору, зокрема, наявності технічних та технологічних можливостей; питання щодо фактичної оплати позивачем податку на додану вартість в ціні отриманого товару, не досліджено руху активів у процесі здійснення господарських операцій, з відповідним документальним підтвердженням.

Також, судами не було надано оцінки фактам щодо реєстрації ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020» в якості платника ПДВ та знаходження в ЄДРПОУ.

Крім того, колегія суддів вважає, що судам попередніх інстанцій за необхідності слід поставити питання про проведення експертного дослідження на предмет наявності чи відсутності ознак підроблення підпису посадовою особою ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020» - ОСОБА_5, який підписував податкові накладні та інші первинні документи, видані ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020», оскільки встановлення даної обставини має важливе значення для правильного вирішення даної справи, зокрема, щодо правомірності включення позивачем сум до складу податкового кредиту на підставі цих податкових накладних.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ч. 2 ст. 227 КАС України.

При новому розгляді, судам слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального, процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Підприємства з іноземними інвестиціями "ЛУКОЙЛ-Україна" задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.10.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.12.2014 скасувати.

Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль