Ухвала суду № 43408086, 16.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.03.2015р. м. Київ К/800/31211/14

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря Ковтун О.С.

представника позивача Новосада Ю.М.

представника відповідача Березної Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області

на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 02.03.2013

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2014

у справі № 2а/0370/253/12 (9104/73795/12)

за позовом Державного підприємства «Нововолинський ремонтно-механічний завод»

до Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - ВСТАНОВИВ:

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 02.03.2013, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2014, адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 17.01.2012 № 0001602301. Присуджено з Державного бюджету України на користь ДП «Нововолинський ремонтно-механічний завод» судові витрати в сумі 2146,00 грн.

Нововолинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Волинській області подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. Посилається на порушення судами норм матеріального і процесуального права, обґрунтовуючи такі посилання обставинами, що зафіксовані в акті перевірки та були підставою для прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні судом касаційної інстанції здійснено заміну відповідача у справі - Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області її правонаступником - Нововолинською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Волинській області.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Підставою для збільшення позивачу за податковим повідомленням-рішенням від 17.01.2012 № 0001602301 грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 495437,50 грн., в т.ч. 396350,00 грн. основного платежу та 99087,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій, слугували висновки планової виїзної перевірки за період з 01.07.2010 по 30.09.2011, викладені в акті від 10.01.2012 № 16/3/2301/00179000, про порушення вимог пп. ст. 3, ст. 4, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР (далі - Закон № 334/94-ВР) та пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, ст.ст. 22, 23, 134, п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого позивач завищив валові витрати у сумі 1585401,00 грн. та занизив податок на прибуток підприємств за четвертий квартал 2010 року в загальній сумі 396350,00 грн.

Відповідач вважає, що позивач неправомірно відніс до складу валових витрат витрати в грудні 2010 року в загальній сумі 1585401,00 грн., в т.ч. в сумі 1331734 грн., сплачені (нараховані) за операціями з придбання товарів у ТОВ «Енергооснова» за договорами від 02.12.2010 № 02/12/1-ЗЧ, № 02/12/2-ЗЧ, № 02/12/3-ЗЧ, № 02/12/4-ЗЧ, - в сумі 253667 грн. - у ПП «Нова Перспектива» за договором від 13.06.2008 № 86, які не мали реального характеру, а були спрямовані на надання податкової вигоди для третіх осіб шляхом штучного формування валових витрат. Ці висновки відповідача обґрунтовані таким.

В актах перевірок від 01.03.2011 № 158/23-118/36873235 та від 28.02.2011 № 155/23-118/37277910 щодо ТОВ «ВТ-Техбуд» та ТОВ «Галицькі інвестиції», що є контрагентами ПП «Нова Перспектива», встановлено, що у цих підприємств у грудні 2010 року відсутні об'єкти, які підпадають під визначення ст.ст. 3, 4 Закону № 334/94-ВР, і відомості про обсяги поставок, тому податкові зобов'язання є недійсними. В акті перевірки від 22.03.2-11 № 1741/23-3/32475509 щодо ПП «Нова Перспектива» встановлено завищення податкового кредиту за операціями з придбання товарів у ТОВ «ВТ-Техбуд» та ТОВ «Галицькі інвестиції» та завищення податкових зобов'язань за операціями з поставки товарів (запчастин до гірничого обладнання) на користь ДП «Нововолинський ремонтно-механічний завод». В акті перевірки щодо ТОВ «Енергооснова» встановлено завищення податкового кредиту за операціями з придбання товару у ПП «Нова Перспектива» та завищення податкових зобов'язань з поставки товарів на користь ДП «Нововолинський ремонтно-механічний завод».

Крім того, позивачем не надано доказів транспортування товару, а товарно-транспортні накладні, що приєднані позивачем до справи, не містять підписів вантажоодержувача, водіїв-експедиторів ОСОБА_4 та ОСОБА_5, що є порушенням Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363. За даними Нововолинського відділення реєстраційно-екзаменаційної роботи Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області власниками автомобілів, зазначених в товарно-транспортних накладних, є інші особи. В податкових накладних ТзОВ «Енергооснова» та видаткових накладних ПП «Нова Перспектива» не зазначено на виконання яких договорів видано товарно-матеріальні цінності, а в платіжних дорученнях ДП «Нововолинський РМЗ» в призначенні платежу відсутні відомості про договори, на виконання яких грошові кошти перераховано ТзОВ «Енергооснова» та ПП «Нова перспектива».

При перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, правової оцінки встановлених судами обставин суд касаційної інстанції виходить з такого.

Для надання правової оцінки щодо формування платником податку на прибуток валових витрат за 4 кварталі 2010 року слід застосовувати положення ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР.

За умови реального здійснення платником податків (покупцем) господарських операцій з придбання товарів, які призвели до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю, за відсутністю з боку такого платника порушення вимог наведених норм закону при формуванні валових витрат підстави для позбавлення його права на зазначені витрати відсутні.

Висновки про нереальність господарських операцій з придбання платником податків товару має підтверджуватися належними та допустимими доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише зафіксованими в актах перевірок постачальників з посиланням на акти перевірок контрагентів таких постачальників порушеннями усіма останніми вимог податкового законодавства щодо відображення у податковому обліку податкового кредиту та податкових зобов'язань.

Платник податків (покупець товарів) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням продавцем, відомості щодо реєстрації якого як юридичної особи містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, а також за контрагентами такого продавця, вимог законодавства щодо оподаткування і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на валові витрати за вчинені ними порушення.

Допущені продавцем чи його контрагентами певні порушення законодавства тягнуть негативні наслідки для цього продавця і його контрагентів відповідно та не впливають на право покупця на віднесення до складу валових витрат витрат за операціями з поставки товарів, адже законами іншого не передбачено.

Відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, у податковому обліку валові витрати та податковий кредит мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити, перелік яких визначено у цій нормі.

Відповідно до п. 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Таким чином, всі документи в їх сукупності, що складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, належать до первинних документів бухгалтерського обліку, головне, щоб за змістом та формою документи відповідали наведеним вище вимогам закону та відображали реальні господарські операції.

Судами попередніх інстанцій належним чином досліджено питання щодо фактичного вчинення господарських операцій у межах господарської діяльності, в результаті чого встановлено, що такі операції мали реальний характер, товари придбані з метою використання в господарській діяльності, оприбутковані позивачем на склад, що підтверджено відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (договорами, специфікаціями до договорів, видатковими та податковими накладними).

Зокрема, судами встановлено, що основними видами діяльності позивача є ремонт та технічне обслуговування машин та устаткування для добувної промисловості та будівництва, виробництво машин та устаткування для добувної промисловості й виробництва.

Позивачем у грудні 2010 року за договорами поставок № 02/12/1-З4 № 02/12/2-3Ч, № 02/12/3-З4, № 02/12/4-34 з ТОВ «Енергооснова» придбано товари (циліндри 1М87Е.21.21.010, циліндри 2М87УМ. 16.00.020, штоки 2М87УМ.16.00.030, грундбукси 1М87УМ.00.52892), передбачені у специфікаціях, з метою виконання договору від 03.03.2010 № 25 між позивачем (виконавцем) та ДП «Львіввугілля» на капітальний ремонт гірничошахтного обладнання, за яким позивач отримав доход.

Відповідно до довгострокового договору поставки від 13.06. 2008 № 86, позивачем придбано у ПП «Нова Перспектива» товари (штоки, циліндри, перекриття, плунжера, грундбукси), передбачені у специфікації. Товар було оприбутковано на склад.

Транспортування товару на замовлення ПП «Нова перспектива» для позивача підтверджується копіями товарно-транспортних накладних серії НП № 061001-10 до видаткових накладних № 61а та 62а від 06.12.2010, НП № 121001- 10 до видаткової накладної від 10.12.2010, НП № 121401-10 до видаткової накладної від 14.12.2010, НП № 121701-10 до видаткової накладної від 17.12.2010, НП № 122001-10 до видаткової накладної № 67а від 20.12.2010, відповідно до яких перевезення товарно-матеріальних цінностей здійснювалося із с. Жидичин Ківерцівського району у м.Нововолинськ перевізниками - підприємцями ОСОБА_4 та ОСОБА_5 автомобілями КАМАЗ НОМЕР_2 та КАМАЗ НОМЕР_3.

Транспортування товару від ТОВ «Енергооснова» до позивача здійснювалося за рахунок постачальника, що відповідає визначеному договорами способу поставки. На підтвердження транспортування надано копії товарно-транспортних накладних серії ЕО № 12-017 до видаткової накладної № РН-0000017 від 14.12.2010 та ЕО № 12-015 до видаткової накладної № РП-0000015, № РН-0000016 від 10.12.2010, з яких випиває, що товар перевозився приватними підприємцями ОСОБА_6, ОСОБА_5 автомобілями КАМАЗ НОМЕР_4 та КАМАЗ НОМЕР_3.

З огляду на встановлені на підставі доказів обставини щодо реального вчинення господарських операцій з поставки товарів, судами надано правильну оцінку усім доводам відповідача, на яких ґрунтувалися висновки про нереальний характер господарських операцій.

Так, суд касаційної інстанції погоджується з тим, що належність автомобілів, зазначених в товарно-транспортних накладних, на праві власності іншим особам ніж автоперевізники, які зазначені в таких накладних, не є обставиною, що свідчить про недостовірність відомостей в таких накладних, оскільки використання автомобілів може бути здійснено і іншими особами на не заборонених законом підставах.

Недолік товарно-транспортних накладних, що полягав у відсутності в них підписів водіїв-експедиторів, оцінений судами як такий, що не дає підстав вважати, що господарська операція не відбулася чи відбулася з порушенням, оскільки в товарно-транспортних накладних є прізвище, ініціали, підпис одержувача вантажу, а на підставі дослідження доказів в їх сукупності встановлено реальне вчинення господарських операцій щодо поставки конкретних товарів.

Суди повно встановили обставини у справі та правильно застосували норми матеріального права, що врегульовують спірні правовідносини при формуванні платником податків валових витрат. Діючи у межах, визначених у ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 02.03.2013 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2014 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун