Ухвала суду № 43407964, 18.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.03.2015 року м.Київ К/800/21564/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя Голяшкін О.В. (доповідач),

судді Заяць В.С.,

Стрелець Т.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 листопада 2013 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОПЕКС» до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОПЕКС» звернулося до суду з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 25 вересня 2013 року №100260000/2013/230606/2, картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 25 вересня 2013 року №100260000/2013/10111 та зобов'язати відповідача визначити митну вартість товару за ціною договору (контракту) товарів, які імпортуються (вартість операції) щодо товарів відповідно до декларації митної вартості від 24 вересня 2013 року №100260000/2013/141016.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив про безпідставність винесення відповідачем рішення про коригування митної вартості та її визначення за резервним методом, оскільки ним надано всі необхідні документи для визначення митної вартості товару за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Вважає, що прийняті відповідачем рішення про визначення митної вартості та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України є протиправними та необґрунтованими.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 листопада 2013 року позов задоволено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивоване неправомірністю коригування митницею митної вартості, оскільки у відповідача були в наявності всі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, та, оцінивши подані декларантом документи в сукупності, митний орган мав можливість встановити як умови поставки, так і дійсну вартість товару, що поставлявся. Суд дійшов висновку про порушення відповідачем вимог чинного законодавства при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2014 року задоволено частково апеляційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів; постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 листопада 2013 року скасовано в частині задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОПЕКС» щодо зобов'язання Київської міжрегіональної митниці Міндоходів визначити митну вартість товару за ціною договору (контракту) товарів, які імпортуються (вартість операції) щодо товарів відповідно до декларації митної вартості від 24 вересня 2013 року №100260000/2013/141016; в цій частині ухвалено нову постанову, якою у задоволенні вказаних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОПЕКС» відмовлено; в іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 листопада 2013 року залишено без змін.

Відмовляючи у задоволенні вимог про зобов'язання відповідача визначити митну вартість товару за ціною договору (контракту) товарів, які імпортуються (вартість операції), суд виходив із їх необґрунтованості, оскільки визнання заявленої декларантом митної вартості є одним із можливих рішень митного органу за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, тобто його дискреційними повноваженнями.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог, Київська міжрегіональна митниця Міндоходів звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить судові рішення скасувати в оскаржуваних частинах, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

У касаційній скарзі відповідач зазначає, що дії органу доходів і зборів щодо коригування митної вартості товару та прийняття картки відмови в прийнятті митної декларації є законними та такими, що відповідають нормам чинного законодавства України.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОПЕКС» у поданих запереченнях просить залишити касаційну скаргу без задоволення, судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОПЕКС» на підставі укладеного 02 січня 2012 року з Компанією «Армасел Польща» (Польща) контракту № 0201/2012 придбав труби з вулканізованої гуми, неармовані без фітингів; готові клеї розфасовані для роздрібної торгівлі, масою не більш як 1 кг.

24 вересня 2013 року позивачем з метою митного оформлення товарів подана до митниці митна декларація №100260000/2013/141040, відповідно до якої митна вартість визначена за ціною договору (контракту), тобто за основним (першим) методом визначення митної вартості товарів, з додаванням транспортних витрат.

Для митного оформлення товарів декларантом подано митному органу: контракт від 02 січня 2013 року № 0201/2012 з відповідними додатками до нього; експортна декларація виробника 13PL402060Е0079390 від 20 вересня 2013 року з перекладом на українську мову; міжнародна автомобільна накладна від 19 вересня 2013 року СМR 6835992; інвойс виробника від 19 вересня 2013 року № 2691060242 з перекладом; копія договору - доручення № 1379 на обслуговування митних вантажів та надання послуг від 27 лютого 2013 року; копія довідки про відсутність валютних цінностей за межами України валютних цінностей та майна від 08 липня 2013 року; копія довідки від 06 березня 2013 року № 128; картка обліку особи, яка здійснює операції з товарами; копія листа Комітету з контролю за наркотиками від 03 жовтня 2007 року; прайс-лист виробника, завірений підписом відповідальної особи та печаткою виробника; лист від виробника про термін дії прайс-листа б/н від 23 вересня 2013 року; копії податкових накладних на реалізацію товарів, що поставляються; копії договорів на постачання імпортованої продукції кінцевому споживачу; каталог виробника товару для ідентифікації продукції.

Посилаючись на те, що надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та містять певні розбіжності, а саме: згідно з п.2.3 контракту №0201/2012 вартість товару включає в себе вартість навантаження, пакування та оплати за оформлення всіх документів та митних процедур по експорту товару із Польщі, але до митного оформлення не подано відомості щодо цих складових митної вартості; в інвойсі від 19 вересня 2013 року №2691060242 відсутнє посилання на контракт №0201/2012 та не зазначено умови розрахунку за товар, що обов'язково має зазначатись в даному документі; відсутні документи, які містять відомості про вагові характеристики товарів за кожною позицією інвойсу, що не дає змоги перевірити дані про вагу, що зазначені у митній декларації; подана митна декларація країни відправлення від 20 вересня 2013 року №402060 складена польською мовою, проте декларантом не забезпечено переклад митної декларації країни-відправника, митним органом запропоновано декларанту надати додаткові документи, а саме: виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; додатки до зовнішньоекономічного договору (контракту) та договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається.

На запит митного органу позивачем надано прайс-лист, виписка з бухгалтерської документації, копія митної декларації країни відправлення та додаткова угода від 21 грудня 2012 року №1 до контракту.

За результатами розгляду поданих позивачем документів, 25 вересня 2013 року митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №100260000/2013/230606/2, яким митну вартість відкориговано за резервним методом відповідно до ст.64 Митного кодексу України. Митну вартість визначено на рівні 5,9651 EUR/за одиницю товару (код товару УКТЗЕД 4009110000) та 6,3600 EUR/за одиницю товару (код товару УКТЗЕД 3506100010).

У рішенні зазначено, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) у зв'язку з тим, що документи, подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Декларант відмовився від подання всіх додаткових документів, а надані документи не містили всіх необхідних даних для визначення митної вартості. Митна вартість визначена із застосуванням методу №2ѓ (резервний метод). Попередні методи не застосовані: метод 1 - відповідно до вимог ч.3 ст.53 та ч.6 ст.54 Митного кодексу України; методи 2а, 2б - у зв'язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари з урахуванням вимог ст.59, 60 Митного кодексу України; методи 2в, 2г - через відсутність основи для віднімання (додавання) вартості. Проведено процедуру консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості товарів.

Також 25 вересня 2013 року митним органом видано позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №100260000/2013/10111.

Після прийняття відповідачем вказаного рішення позивачем оформлено митну декларацію від 25 вересня 2013 року №100260000/2013/141040, за якою товар випущений у вільний обіг з визначенням митної вартості на підставі оскаржуваного рішення.

Відповідно до ст.ст.49, 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно ч.1 ст.51, ч.1 ст.52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено ч.2 ст.52 Митного кодексу України, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Відповідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Згідно ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною ч.5 ст.54 Митного кодексу України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Згідно ч.1 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами 2 та 3 ст.58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Відповідно до ч.ч.4, 5 ст.58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені ч.2 ст.53 Митного кодексу України. Подані документи чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, які чітко підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами ч.ч.4, 5 ст.58 Митного кодексу України.

Судами обґрунтовано відхилені посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

За вказаними обставинами суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що позивачем подано відповідачу достатній пакет документів на підтвердження кількісних і вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, заявленої позивачем за першим методом, тому заявлена позивачем митна вартість товарів за ціною договору відповідає вимогам ст.58 Митного кодексу України; відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості чи відомостей щодо ціни, що фактично була сплачена або підлягає сплаті за ці товари, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування основного методу відповідачем не спростовані; підстав для коригування заявленої позивачем митної вартості судами не встановлено.

Рішення судів попередніх інстанцій щодо скасування рішення Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів від товарів від 25 вересня 2013 року №100260000/2013/230606/2 та картки відмов в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 25 вересня 2013 року №100260000/2013/10111 є правильними та підлягають залишенню без змін. Також колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог про зобов'язання відповідача визначити митну вартість товарів за основним методом.

Доводи касаційної скарги встановлених обставин справи та висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст.220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 листопада 2013 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді