Постанова № 43407963, 25.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

П О С Т А Н О В А

"25" березня 2015 р. м. Київ К/800/60870/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Сороки М.О.,Чалого С.Я.,Чумаченко Т.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Державного закладу «Вузлова лікарня станції Іловайськ Державного підприємства «Донецька залізниця» до Державної фінансової інспекції в Донецькій області, треті особи - Державне підприємство «Донецька залізниця», Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Нафтогазстрах» про часткове скасування вимоги, за касаційною скаргою Державної фінансової інспекції в Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 2 вересня 2013 року і ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 8 листопада 2013 року, -

в с т а н о в и в:

У квітні 2013 року Державний заклад «Вузлова лікарня станції Іловайськ Державного підприємства «Донецька залізниця» звернувся до суду з вказаним позовом, у якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив визнати протиправним та скасувати підпункт 1 пункту 2, пункти 3, 4, 5 вимоги Державної фінансової інспекції в Донецькій області № 25-17/282 від 21.03.2013.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 2 вересня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 8 листопада 2013 року, позов задоволено. Скасовані підпункт 1 пункту 2, пункти 3, 4, 5 вимоги Державної фінансової інспекції в Донецькій області № 25-17/282 від 21.03.2013.

У касаційній скарзі Державна фінансова інспекція в Донецькій області, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

У запереченнях на касаційну скаргу Державний заклад «Вузлова лікарня станції Іловайськ Державного підприємства «Донецька залізниця» та Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Нафтогазстрах», посилаючись на законність судових рішень, просять залишити їх без змін.

З`ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Встановлено, що Макіївською об'єднаною державною фінансовою інспекцією за період 2010-2011 роки та завершальний звітний період 2012 року (по 30.11.2012 року) проведена ревізія фінансово - господарської діяльності Державного закладу «Вузлова лікарня станції Іловайськ Державного підприємства «Донецька залізниця», за результатами якої складено акт № 25-17/08 від 27.02.2013 про виявлені порушення.

Вказано, що позивачем недоотримано доходів внаслідок невірного розрахунку на платні послуги (медогляд) через неповне врахування витрат по комунальним послугам на загальну суму 30529,10 грн., що є порушенням п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні», Постанови Кабінету Міністрів України від 17.09.1996 року № 1138, п. 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88. Внаслідок недотримання вимог п. 6 ст. 45, ст.. 13 Бюджетного кодексу України, р. 1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку платних послуг, які надаються в державних закладах охорони здоров`я та вищих медичних закладах освіти» від 17.09.1996, п. 2 Програми подання громадянам гарантованої державою безоплатної медичної допомоги, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2002 № 955, позивачем було проведено надання платних послуг без наявності калькуляції витрат за період з 01.01.2010 по 30.11.2012 на суму 1405932,91 грн. та отримано медикаментів (в не грошовому вигляді) від Асистуючої компанії на загальну суму 1901958,78 грн. В порушення п. 6 ст. 45 Бюджетного кодексу України за період 2010-2011 роки та 11 місяців 2012 року залізницею проведено розрахунки з позивачем в не грошовій формі на загальну суму 853164,46 грн.

На цій підставі Макіївською об'єднаною державною фінансовою інспекцією складено вимогу № 25-17/282 від 21.03.2013, спірними пунктами якої від позивача вимагалось:

П.п. 1 п.2. Провести претензійно-позовну роботу щодо повернення коштів за надані послуги в сумі 30529,10 грн.;

п. 3. Розрахувати калькуляції по платним послугам зі страховою компанією;

п. 4 Переглянути розрахунки з ТОВ «БаДМ» (Асистуюча компанія);

п. 5 Переглянути розрахунки з залізницею.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступного.

Згідно з пунктом 6 статті 45 БК забороняється проведення розрахунків з бюджетом у негрошовій формі, у тому числі шляхом взаємозаліку, застосування векселів, бартерних операцій та зарахування зустрічних платіжних вимог у фінансових установах, за винятком операцій, пов'язаних з державним боргом, та випадків, передбачених законом про Державний бюджет України.

У Розділі 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 1138 від 17.09.1996 «Про затвердження переліку платних послуг, які надаються в державних закладах охорони здоров`я та вищих медичних закладах освіти» та пункті 2 Програми подання громадянам гарантованої державою безоплатної медичної допомоги, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України № 955 від 11.07.2002 визначені види безоплатної медичної допомоги, що надаються державними та комунальними закладами охорони здоров'я.

За змістом статті 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника, який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Використання страхових коштів визначається страховим законодавством, правилами добровільного медичного страхування (надалі ПДМС) страхової компанії та зазначеними договорами.

За умовами договорів про надання медичної допомоги застрахованим особам від № ДЗ/06 від 26.03.2007 та № ДЗ/07 від 01.03.2011, які укладені між позивачем та страховою компанією, оплата послуг здійснюється на підставі документів: акта про надану медичну допомогу по закінченим страховим випадкам за ПДМС, протоколів лікування застрахованої особи та заяви застрахованих осіб на виплату страхового відшкодування медичному закладу за страховими випадками, що сталися.

За таких обставин вказано, що складання калькуляції за договорами про надання медичної допомоги застрахованим особам не є необхідною умовою, а відтак зроблено висновок про необґрунтованість 3 пункту спірної вимоги, у якій від позивача вимагалось розрахувати калькуляції по платним послугам зі страховою компанією

Згідно договору № 13539 від 01.12.2011, який укладено між позивачем та Асистуючою компанією, він є складовою частиною надання особам, які застраховані за Програмою добровільного медичного страхування залізничників та Програмою добровільного медичного страхування пенсіонерів залізничників висококваліфікованої лікувальної допомоги в стаціонарних відділеннях медичного закладу у відповідності до договору № 488 від 02.02.2007 , укладеного між страховою компанією та Асистуючою компанією. За змістом договору № 13539 систуюча компанія зобов'язується забезпечити, а позивач прийняти медикаменти, поза межами бюджетного фінансування, що необхідні для надання медикаментозної допомоги застрахованим особам, та у відповідності до узгодженої Асистуючою компанією заявки на потребу позивача у медикаментах. Позивач зобов'язується надати медикаментозну допомогу застрахованим особам саме цими медикаментами, у межах граничної суми страхового відшкодування за період стаціонарного лікування з урахуванням видатків по виконанню інших обов'язків медичного закладу.

За період з 01.01.2010 по 30.11.2012 від Асистуючої компанії надійшло медикаментів на загальну суму 1901958,78 грн.

Проте, вважаючи що в акті ревізії вказується про факт порушення позивачем ведення порядку бухгалтерського обліку в частині відображення ліків у формах звітності, судом вказано, що вимога про перегляд розрахунків з ТОВ «БаДМ не стосується виявленого порушення ведення порядку бухгалтерського обліку. Тобто, висновки ревізії у цій частині суперечать вимогам, викладеним у пункті 4 вимоги. За таких обставин зроблено висновок про наявність підстав для його скасування.

Згідно акту ревізії за формою звіту про кошти, отримані за іншими джерелами власних надходжень бюджетних установ по № 4-2м (негрошові) за період 2010-2011 роки та 11 місяців 2012 року отримано доходу в не грошовій формі на загальну суму 1684686,93 грн., з них отримано доходу в не грошовій формі від залізниці на загальну суму 853164,46 грн.

Таким чином, в порушення вимог пункту 6 статті 45 БК України за період 2010-2011 роки та 11 місяців 2012 року залізницею проведено розрахунки з позивачем в не грошовій формі на загальну суму 853164,46 грн.

Правовідносини між позивачем та залізницею не регулюються ст. 45 БК України та не є розрахунками, оскільки позивач входить до складу залізниці.

Згідно Положення про медичну службу медична служба утримується за рахунок відрахувань на утримання управління залізниці й знаходиться на фінансово-господарському обслуговуванні господарської служби залізниці.

У відповідності до фінансового плану залізниці, вона має право за рахунок власних фінансових коштів надавати безповоротну фінансову допомогу, у тому числі медичним закладам. Згідно п. 7.6. Колективного договору між керівництвом та дорожнім комітетом профспілки Донецької залізниці залізниця має право виділяти кошти медичним закладам для укріплення їх матеріально - технічної бази, оплати комунальних послуг на підставі спільної постанови керівництва залізниці та президіума дорожнього комітету профспілки в межах затвердженого фінансового плану на поточний рік.

Статтею 5 Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації» благодійники спільно чи індивідуально можуть здійснювати благодійну діяльність на підставі добровільного вибору, зокрема, шляхом безоплатної передачі у власність бенефіціарів коштів, іншого майна, а також майнових прав.

За таких обставин суди дійшли висновку про наявність підстав для скасування пункту 5 спірної вимоги, у якій вимагалось переглянути розрахунки з залізницею.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України також погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій і доводи касаційної скарги його не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Що стосується позовної вимоги про визнання протиправним та скасування підпункту 1 пункту 2 вимоги Державної фінансової інспекції в Донецькій області № 25-17/282 від 21.03.2013, у якому вимагалось провести претензійно-позовну роботу щодо повернення коштів за надані послуги в сумі 30529,10 грн., слід зазначити наступне.

Згідно з Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженим Указом Президента України від 23.04.2011 №499/2011 (далі - Положення) Державна фінансова інспекція України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Держфінінспекція України відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальність винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (підпункт 4 пункту 4 Положення).

Відповідно до пункту 6 Положення Держфінінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Також Положенням установлено, що Держфінінспекція України має право звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями пункту 7 статті 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", згідно з якими державній фінансовій інспекції надано право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

За результатами аналізу наведених положень колегія суддів вказує на наявність у органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

У справі, що розглядається, Інспекція пред'явила вимогу, яка у підпункті 1 пункту 2 вказує на виявлені збитки, їхній розмір та їх стягнення (повернення коштів).

Зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 15 квітня та 13 травня 2013 року (справи №№ 21-40а14, 21-89а14 відповідно).

Відповідно до статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

За змістом статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 224, 229, 230, 231 КАС України, суд, -

постановив:

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Донецькій області - задовольнити частково.

Скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 2 вересня 2013 року і ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 8 листопада 2013 року в частині позовних вимог про визнання протиправним і скасування підпункту 1 пункту 2 вимоги Державної фінансової інспекції в Донецькій області № 25-17/282 від 21.03.2013, і у задоволенні позову у цій частині відмовити.

В решті постанову Донецького окружного адміністративного суду від 2 вересня 2013 року і ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 8 листопада 2013 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 235-244-2 КАС України.

Судді: