Ухвала суду № 43407930, 25.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" лютого 2015 р. м. Київ К/9991/69142/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Островича С.Е.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Каховка Пром-Агро» на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2011 по справі №2а-3847/10/2170 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Каховка Пром-Агро» до Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області, Головного управління Державного казначейства України у Херсонській області, за участю прокуратури Херсонської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, висновків акту перевірки та стягнення бюджетного відшкодування.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 24.03.2011 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Каховка Пром-Агро» до Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області, Головного управління Державного казначейства України у Херсонській області, за участю прокуратури Херсонської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, висновків акту перевірки та стягнення бюджетного відшкодування - задоволено частково. Визнано частково протиправними податкові повідомлення-рішення від 16.04.2010 №0009902301/0 та від 14.06.2010 №0009902301/1 в частині зменшення бюджетного відшкодування в сумі 1210487,00грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 1770,00грн. Визнано протиправними податкові повідомлення-рішення від 16.04.2010 №0009912301/0 та від 14.06.2010 №0009912301/1 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 195857,00грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 78343,00грн. Визнано частково протиправним висновок Державної податкової інспекції у місті Нова Каховка, викладений в акті про результати планової виїзної перевірки від 02.04.2010 №419/230-33867229 в частині завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток на 219619,30грн.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2011 постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 24.03.2011 скасовано та прийнято нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Каховка Пром-Агро» 19.10.2011 звернулось з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 27.01.2012 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2011 та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пункту 1.8 статті 1, підпунктів 7.2.4, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпунктів 7.7.1, 7.7.2, 7.7.5, 7.7.10 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», частини першої та другої статті 71, статей 153, 154, 159, 192, 195№, 202 Кодексу адміністративного судочинства України.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у місті Нова Каховка Херсонської області було проведено перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Каховка Пром-Агро» щодо дотримання вимог діючого законодавства за період з 01.01.2008 по 31.12.2009.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пункту 1.8 статті 1, підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого ним було завищено податок на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1223666,00грн.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у місті Нова Каховка Херсонської області складено акт від 02.04.2010 №419/230-33867229 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 16.04.2010 №0009902301/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1223666,00грн.; від 16.04.2010 №0009912301/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 274200,00грн., у тому числі за основним платежем 195857,00грн. та штрафної санкції 78343,00грн.; від 16.04.2010 №0000931702/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 1459,32грн., у тому числі за основним платежем на 486,44грн. та за штрафними санкціями на 972,88грн.;

За результатами адміністративного оскарження рішення залишені без змін, а скарги позивача - без задоволення, у зв'язку з чим Державною податковою інспекцією у місті Нова Каховка Херсонської області було прийнято податкові повідомлення-рішення від 14.06.2010 № 0009902301/1 та №0009912301/1, від 23.04.2010 №000931702/1.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними висновків Державної податкової інспекції у місті Нова Каховка, викладених в акті про результати планової виїзної перевірки від 02.04.2010 №419/230-33867229, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до приписів статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України предметом розгляду по суті в порядку адміністративного судочинства є не будь-які рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а лише ті, що породжують права та обов'язки учасників спірних відносин.

В свою чергу, висновки, викладені в акті податкового органу, складеного за результатом перевірки, не є предметом оскарження в адміністративному суді, оскільки не є обов'язковими ані для платника податків, ані для керівника контролюючого органу. Останній оцінює викладені в акті перевірки доводи і в разі наявності податкових порушень приймає податкове повідомлення-рішення, яке і визначає грошові зобов'язання платникові податків.

Натомість висновки, викладені в акті перевірки, є лише відображенням фактичних дій податкових інспекторів-ревізорів та їх особистої думки, а тому не створюють жодних правових наслідків. Відповідно, акти перевірки не порушують права платників податків безвідносно до змісту таких актів, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позовних вимог щодо протиправності включенню до актів перевірки будь-яких даних.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.04.2010 №0009902301/0 та від 14.06.2010 №0009902301/1, від 16.04.2010 №0009912301/0 та від 14.06.2010 №0009912301/1 колегія суддів зазначає наступне.

Так, задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив з того, що відповідачем частково неправомірно зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, оскільки податок на додану вартість за період, що перевірявся, рядом контрагентів позивача був задекларований та сплачений до бюджету.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у позові, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем неправомірно сформовано податковий кредит та суму бюджетного відшкодування, оскільки за даними податкових органів не підтверджено отримання матеріальних цінностей контрагентами позивача по ланцюгах постачання.

Проте, суд касаційної інстанції з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій не погоджується, вважає їх помилковими та передчасними з наступних підстав.

Відповідно до підпунктів 7.4.1 та 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку та наявність первинних документів, оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Проте, слід наголосити, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

З'ясовуючи обставини реальності вчинення господарської операції слід ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або зафіксовані іншими доказами.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

Зокрема, факт відсутності здійснення господарської операції може підтверджуватись неможливістю реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу недостатності фізичних, технічних та технологічних можливостей певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, відсутність управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій.

Разом з тим, ні судом першої інстанції, ні судом апеляційної інстанції не надано оцінки обставинам справи щодо реальності вчинення спірних господарських операцій, судами не з'ясовано умов відповідних договорів та специфіки кожної господарської операції позивача з контрагентами, не перевірено докази на підтвердження переміщення та оприбуткування позивачем отриманих товарів, не досліджено використання придбаних ним товарів і послуг у власній господарській діяльності.

Відповідно до частин другої та третьої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно з положеннями статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України одним із принципів адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі. Дотримання цього принципу вимагає від суду, який розглядає адміністративну справу, встановлення фактичних обставин справи, навіть якщо на них немає посилання сторін в їх доводах чи запереченнях, з витребуванням відповідних доказів в тому числі із власної ініціативи, що обумовлюється публічним характером спору в адміністративній справі.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій зазначене залишено поза увагою, обставини справи встановлені неповно, що і потягло за собою прийняття судових рішень, які не відповідають вимогам статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливлюють встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи викладене та з огляду на положення частини другої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України щодо перегляду судом касаційної інстанції судових рішень у межах касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що справа в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.04.2010 №0009902301/0 та від 14.06.2010 №0009902301/1, від 16.04.2010 №0009912301/0 та від 14.06.2010 №0009912301/1 підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції із скасуванням ухвалених судових рішень судів попередніх інстанцій в цій частині як таких, що не відповідають статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 160, 210, 220, 221, 223, 227, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Каховка Пром-Агро» задовольнити частково.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 24.03.2011 та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2011 по справі №2а-3847/10/2170 в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.04.2010 №0009902301/0 та від 14.06.2010 №0009902301/1, від 16.04.2010 №0009912301/0 та від 14.06.2010 №0009912301/1 скасувати та направити справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

В решті позовних вимог постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2011 по справі №2а-3847/10/2170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ С.Е. Острович