Ухвала суду № 43407925, 24.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.03.2015р. м. Київ К/800/63109/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.

розглянувши в попередньому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрікор Холдинг»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2014 року

у справі №825/3050/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрікор Холдинг» (далі - ТОВ «Агрікор Холдинг»)

до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області (далі - Прилуцька ОДПІ)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

У вересні 2014 р. позивач звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Прилуцької ОДПІ №0001772201/374 від 14.07.2013р.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 30.09.2014р. позовні вимоги задоволено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2014р. рішення суду першої інстанції скасовано та прийняте нове, яким у задоволені позову відмовлено.

Не погодившись з висновками суду апеляційної інстанції, позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу Прилуцька ОДПІ зазначає, що рішення суду другої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судом апеляційної інстанції надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, податковим органом було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Агрікор Холдинг» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по взаємовідносинах з ПП «Приват Агро» за листопад 2012 року, за підсумками якої складено акт №436/22/36279482 від 01.07.2014р.

Проведеною перевіркою, на думку податкового органу, виявлено порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість за грудень 2012 року на суму 69301,00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0001772201/374 від 14.07.2014р., згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 103951,50 грн., у тому числі 69301,00 грн. за основним платежем та 34650,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

За наслідками адміністративного оскарження вказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції цілком вірно та обґрунтовано виходив з наступного.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового Кодексу України,).

Відповідно до підпункту «а» п.198.1 ст.198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового Кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до ст.201.10 Податкового Кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Для підтвердження правомірності включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених позивачем у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні». При цьому, сама по собі податкова накладна не утворює підстави для формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Отже, надання належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ «Агрікор Холдинг» (Покупець) та ПП «Приват Агро» (Продавець) укладено договір купівлі-продажу №04/011 від 04.01.2012р., за умовами якого Продавець зобов'язується поставити та передати у власність Покупцю макуху/шрот соняшниковий, а Покупець прийняти та оплатити його в кількості, по цінам та у строки, зазначені у додатках до цього договору, які є невід'ємною його частиною.

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що кількість товару, що поставляється по цьому договору, враховуючи його специфіку обмовляється в додатках, які є невід'ємною його частиною, до кожної поставки з підписами з обох боків та остаточно фіксується в актах прийому-передачі.

Згідно п. 1.3 Договору якість товару, що поставляється, повинна підтверджуватися з боку Продавця сертифікатом якості (протоколом випробування, якісним посвідченням).

Сторони домовилися, що поставка товару здійснюється постачальником на умовах СРТ (склад покупця, розташований за адресою, який зазначений у додатку), згідно вимог «Інкотермс-2000», за виключення застережень, прямо передбачених цим договором (п. 3.1 Договору).

Відповідно до п. 4.2 Договору товар вважається прийнятим за кількістю та якістю з моменту передачі товару Покупцю (його уповноваженому представнику) відповідно з «Інструкцією про порядок прийму продукції виробничо-технічного призначення товарів народного користування за якістю» та з «Інструкцією про порядок прийому продукції виробничо-технічного призначення товарів народного призначення за кількістю».

На підтвердження виконання договірних зобов'язань позивачем було надано додатки до договору, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення, оборотно-сальдові відомості, реєстр податкових накладних, інвентарну картку.

Подальше використання товару підтверджується копіями відомостей витрат кормів на відгодовування великої рогатої худоби, актів виготовлення кормів, станами тваринництва за 2012 рік.

Проте, як встановлено судом апеляційної інстанції, надані позивачем первинні документи на підтвердження факту здійснення господарських операцій з ПП «Приват Агро», які б давали право на формування податкового кредиту за результатами господарських відносин з вказаним контрагентом не оформлені належним чином.

Так, подані позивачем копії видаткових накладних не містять відомостей, які б могли дати змогу ідентифікувати посаду і прізвище особи, відповідальної за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції з боку ТОВ «Агрікор Холдинг», а також інформації щодо місця складання первинної документації.

Наявна у матеріалах справи копія договору від 06.03.2009р. купівлі продажу нежитлової будівлі - будівлі зерносховища за адресою: Чернігівська обл., Прилуцький районі, с. Сергіївна, вул. Ярошівська, 52, не свідчить про здійснення транспортування отриманого від ПП «Приват Агро» товару, оскільки матеріали справи жодним чином не підтверджують рух такого товару зі складу Продавця до складу Покупця, з огляду на відсутність, по-перше, у додатках до Договору адреси поставки, як то прямо передбачено п. 3.1 Договору, по-друге, складених у встановленому законом порядку актів прийому-передачі (п. 1.2 Договору), по-третє, товарно-транспортних накладних та маршрутних листів.

Крім іншого, як було зазначено раніше, пунктом 4.2 Договору сторонами було передбачено нормативні акти, якими врегульовувалася процедура прийняття товару.

Водночас позивачем не було надано доказів виписування довіреностей на отримання товару від імені ТОВ «Агрікор Холдінг» ветеринарному лікарю, а також складання інших документів, як того вимагали приписи Інструкції №П-7 та Інструкції №П-6, положення яких були визнані обов'язковими сторонами Договору.

Отже, враховуючи сукупний аналіз наведених вище обставин справи та встановлену невідповідність первинних документів вимогам чинного законодавства колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про правомірність прийняття податковим органом спірного податкового повідомлення-рішення.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судом апеляційної інстанції, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрікор Холдинг» - залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В.Вербицька

____ О.В.Муравйов