Ухвала суду № 43407867, 24.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.03.2015р. м. Київ К/800/55804/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумська фірма «Усе для дому»

на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2013

та постанову Сумського окружного адміністративного суду від 13.03.2013

у справі № 818/690/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумська фірма «Усе для дому»

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби

про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сумська фірма «Усе для дому» звернулось до суду з позовом про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0006761502/48975 від 08.10.2012.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 13.03.2013, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2013, в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

В зв'язку з цим, касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 05.03.1996 між Сумською міською радою та ТОВ «Сумська фірма «Усе для дому» було укладено договори оренди земельних ділянок № 28 та № 29, відповідно до яких ТОВ «Сумська фірма «Усе для дому» отримало в тимчасове користування на 50 років земельні ділянки, які знаходяться за адресами: м. Суми, вул. Харківська, 123 та м. Суми, пров. 9-го Травня, 13. Договорами передбачено, що орендна плата на рік становить 1% від грошової оцінки землі.

22.03.2012 ТОВ «Сумська фірма «Усе для дому» подало до ДПІ у м. Сумах уточнюючу податкову декларацію з плати за землю (орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за 2012 рік (вхідний № 7901 від 22.03.2012), якою визначило податкове зобов'язання по орендній платі за землю на 2012 рік у розмірі 1 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

За результатами проведеної камеральної перевірки даних, задекларованих в уточнюючій податковій декларації з плати за землю (орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за 2012 рік, складено акт № 2857/152/01555007 від 20.09.2012, в якому встановлено, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за липень 2012 року, визначений ТОВ «Сумська фірма «Усе для дому» в уточнюючій податковій декларації з плати за землю (орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за 2012 рік є меншим, ніж визначено за результатами камеральної перевірки, оскільки, визначене платником податків податкове зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності за липень 2012 року по вул. 9-го Травня, 13, м. Суми та вул. Харківській, 123, м. Суми становить 1 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що призвело до заниження податкового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності за липень 2012 року на 20 425,98 грн., чим було порушено вимоги пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України щодо визначення мінімального річного розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності для всіх категорій земель.

На підставі результатів проведеної перевірки, 08.10.2012 відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0006761502/48975 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності в розмірі 30 638,97 грн., у т.ч.: 20 425,98 грн. основного платежу та 10 212,99 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог та визнаючи правомірним спірне податкове повідомлення-рішення, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Так, з 01.01.2011 питання справляння плати за землю регулюється Податковим кодексом України.

Згідно з п. 288.4 ст. 288 зазначеного Кодексу розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Пунктом 288.1 ст. 288 цього Кодексу визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства.

Відповідно до пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПК України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою:

- для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом;

- для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

Відхиляючи доводи позивача про необхідність сплати орендної плати у відповідності до умов договору, судами попередніх інстанцій обґрунтовано зазначено, що названий договір в частині визначення орендної плати у сумі 1 % від нормативної грошової оцінки землі, не відповідає вимогам чинного законодавства.

У відповідності до статті 9 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності належить до загальнодержавних податків, порядок нарахування та сплати яких регламентований положеннями Податкового кодексу України.

Враховуючи встановлення законодавством закріпленого мінімального та максимального розміру орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки з набранням чинності Податкового кодексу України позивач повинен був самостійно перерахувати величину орендної плати на поточний рік з урахуванням вимог підпунктів 288.5.1, 288.5.2 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України.

За вказаних обставин, відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог є вірним, а касаційна скарга позивача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумська фірма «Усе для дому» залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2013 та постанову Сумського окружного адміністративного суду від 13.03.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний