Ухвала суду № 43407813, 24.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.03.2015р. м. Київ К/800/4935/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Павлоградбуд»

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2014 року по справі №804/8854/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Павлоградбуд» (надалі - ТОВ «Павлоградбуд»)

до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби (надалі - Західно-Донбаська ОДПІ)

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про скасування податкового повідомлення-рішення Західно-Донбаської ОДПІ №0000362250 від 01.06.2013р.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.09.2013р. позовні вимоги задоволено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.07.2014р. рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким в позові відмовлено

Не погодившись з висновками суду апеляційної інстанції, позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Павлоградбуд» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Транс - Атлантіка Сервіс» в листопаді 2011р., про що складено акт перевірки №134/22/5-37172549 від 16.05.2013р.

За наслідками проведеної перевірки, на думку податкового органу, позивачем порушено вимоги п. 198.1, п. 198,2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме, завищено розмір податкового кредиту за операцією з ПП «Транс - Атлантіка - Сервіс» в листопаді 2011р. на суму податку на додану вартість 44744,70грн., що призвело до заниження податку на додану вартість за листопад 2011р. на суму 44745,00грн.

На підставі висновків перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0000362250 від 01.06.2013р., згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податком на додану вартість на 55931,25грн., в тому числі за основним платежем на 44745,00грн. та за штрафними санкціями 11186,25грн.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції цілком вірно та обґрунтовано виходив з наступного.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що між позивачем та ПП «Транс - Атлантика Сервіс» було укладено договір поставки №113/2 від 01.09.2011р., який не містив відомостей про предмет поставки його вартість, кількість, конкретний порядок розрахунків.

На підтвердження вчинення господарської операції щодо придбання позивачем у ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» товарно-матеріальних цінностей (герметик «ТехноНіколь» БП -Г 25 у кількості 10010 кг) позивачем надано: рахунок-фактуру №291158 від 29.11.2011р., виписку з банківського рахунку позивача від 29.11.2011р., податкову накладну №365 від 29.11.2011р. на загальну суму 268468,20грн., в т.ч. податок на додану вартість - 44744,70грн., видаткову накладну №365 від 29.11.2011р., товарно-транспортну накладну № ДП00004645 від 30.11.2011р., картку балансового рахунку ТОВ «Павлоградбуд» №631 за листопад 2011р.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового Кодексу України,).

Відповідно до підпункту «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до статті 201.10 Податкового Кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Для підтвердження правомірності включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених позивачем у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Дані положення врегульовані ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

При цьому, навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи з наведених правових норм, можливо зробити висновок, що вони дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів/робіт/послуг та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Разом з тим, як встановлено судом апеляційної інстанції видаткова накладна від 29.11.2011р., надана позивачем на підтвердження факту передачі товару, не містить відомостей щодо посади та прізвища особи, яка отримала товар.

Товарно-транспортна накладна №ДП00004645, якою позивач підтверджує відвантаження та перевезення товару, не містить відомостей про особу, яка відпустила товар, та підпису останньої, підписи водія-експедитора у названій товарно-транспортній накладній відсутні, як і відомості про посаду особи, яка отримала товар.

Відповідно до названої товарно-транспортної накладної перевезення здійснювалось автопідприємством «Рост капитал Инвест», в той же час, довідкою ДАІ №677 від 20.06.2012р. підтверджено, що автомобіль, зазначений у вказаній товарно-транспортної накладної, на момент виписки товарно-транспортної накладної належав мешканцю м. Павлограда ОСОБА_2

Згідно пояснень позивача, герметик «ТехноНікополь» БП-Г25 у кількості 10010 кг далі продано його субпідряднику для використання у роботі (по договору поставки №13 від 20.01.2012р).

Отже, герметик повинен був зберігатися у позивача у період з 30.11.2011р. по 20.01.2012р.

Перелік та типові форми первинних документів, які підтверджують оприбуткування ТМЦ на склад, встановлено наказом Міністерства статистики України від 21.06.1996р. № 193 «Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів».

Так, позивач повинен був вести журнал обліку вантажів, що надійшли (форма № М-1), журнал реєстрації довіреностей (форма № М-3), прибутковий ордер (форма № М-4) картку складського обліку матеріалів (форма № М-12), матеріальний ярлик (форма № М-16), реєстр приймання-здачі документів (форма № М-13), однак, названі документи під час перевірки та до суду не надано.

У зв'язку з відсутністю у ТОВ «Павлоградбуд» документів, які б могли достовірно свідчити про фактичне отримання позивачем товару від ТОВ ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» в межах виконання укладеного договору, а саме, належним чином оформлених накладних та товарно-транспортних накладних із всіма необхідними реквізитами, які б засвідчували фактичну передачу товару та фактичне перевезення товарно-матеріальних цінностей, місця поставки або інші документи щодо реальності та товарності проведених операцій, з яких би можливо було встановити місця відвантаження товару, осіб, які здійснювали приймання та його зберігання, подальший рух придбаного товару, висновок суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог є законними та обґрунтованими.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судом апеляційної інстанції, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Павлоградбуд» - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В.Вербицька

____ О.В.Муравйов