Ухвала суду № 43407728, 25.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.03.2015р. м. Київ К/800/61944/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів Рецебуринського Ю.Й. (доповідача),

Ємельянової В.І.,

Стародуба О.П.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_3 до голови Державної виконавчої служби України Сторожука Дмитра Анатолійовича, Державної виконавчої служби України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

за касаційною скаргою Державної виконавчої служби України (далі - ДВС України) на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва 30 липня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2014 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2014 року ОСОБА_3 звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просила: 1) визнати протиправними дії відповідачів під час попередження позивача про вивільнення з посади начальника відділу судового забезпечення Департаменту організаційного та нормативно-методичного забезпечення органів ДВС України, в частині надання позивачу пропозиції стосовно працевлаштування в іншому органі, а не в органі, в якому вона працює, всупереч вимогам статті 49 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) та з перевищенням повноважень, передбачених Положенням про Державну виконавчу службу України, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2014 року №385/2011; 2) визнати протиправною бездіяльність відповідачів щодо недотримання вимог статей 40, 49 КЗпП в частині надання позивачу пропозиції стосовно працевлаштування на іншу роботу в ДВС України відповідно до її професії чи спеціальності під час вивільнення з посади начальника відділу судового забезпечення департаменту організаційного та нормативно-методичного забезпечення органів ДВС України та з урахуванням вакантних посад станом на 19 травня 2014 року; 3) визнати протиправними дії відповідачів щодо допущення несправедливої дискримінації при неврахуванні переважного права позивача на залишення на роботі; 4) зобов'язати відповідачів запропонувати позивачу роботу за відповідною професією (спеціальністю) в ДВС України з врахуванням вакантних посад станом на 19 травня 2014 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва 30 липня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2014 року, позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Голови ДВС України щодо пропонування ОСОБА_3 переведення на посаду головного спеціаліста відділу організації та контролю за виконанням рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області. Визнано протиправною бездіяльність Голови ДВС України щодо не пропонування ОСОБА_3 іншої роботи в ДВС України. Зобов'язано Голову ДВС України запропонувати ОСОБА_3 іншу роботу в ДВС України. В іншій частині адміністративного позову відмовлено.

У касаційній скарзі ДВС України, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, просить скасувати ухвалені ними судові рішення та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

З'ясувавши обставини справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права згідно статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги з врахуванням наступного.

Судами встановлено, що наказом голови ДВС України від 13 травня 2014 року №39/2 введено в дію з 13 травня 2014 року нову структуру ДВС України та штатний розпис на 2014 рік ДВС України.

У зв'язку із затвердженням нової структури ДВС України та штатного розпису на 2014 рік ДВС України, 19 травня 2014 року головою ДВС України попереджено начальника відділу судового забезпечення Департаменту організаційного та нормативно-методичного забезпечення органів державної виконавчої служби ДВС України ОСОБА_3 про майбутнє звільнення із займаної посади за пунктом 1 статті 40 КЗпП 21 липня 2014 року.

Цим же попередженням позивачу запропоновано переведення на посаду головного спеціаліста відділу організації та контролю за виконанням рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області.

Згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно зі статтею 49-2 статті 40 КЗпП одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.

Таким чином, виходячи з нормативного тлумачення наведених положень КЗпП, суди попередніх інстанцій прийшли до обґрунтованого висновку, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов'язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади в цій же установі, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації.

У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» зазначається, що розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

У зв'язку з введенням в дію з 13 травня 2014 року нової структуру ДВС України та штатного розпису на 2014 рік, виведено зі структури департаменти, відділи, сектори з відповідними посадами та введено до структури нові відділи, сектори під іншими назвами та з відповідними посадами.

Разом з тим, як свідчить зміст попередження від 19 травня 2014 року, відповідачем не запропоновано позивачу жодної з вакантних посад у ДВС України станом на день попередження, тобто 19 травня 2014 року, що суперечить вимогам частини третьої статті 49-2 КЗпП.

При цьому як встановлено судами, відповідачем не надано доказів, які б свідчили про відсутність, станом на день попередження позивача про наступне вивільнення, вакантних посад в ДВС України.

Доводи відповідачів, про те, що пропонування позивачу посади головного спеціаліста відділу організації та контролю за виконанням рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області узгоджується з приписами КЗпП, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки Головне управління юстиції у Київській області не є тією ж установою, що і ДВС в розумінні частини третьої статті 49-2 КЗпП, хоча і входить до системи органів ДВС.

Необґрунтованими є також посилання відповідачів на норми статті 20 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» стосовно того, що державні службовці апарату центрального органу виконавчої влади призначаються на посади та звільняються з посад керівником центрального органу виконавчої влади в порядку, передбаченому законодавством про державну службу та постанову Кабінету Міністрів України від 5 квітня 2014 року №85 «Деякі питання затвердження граничної чисельності працівників апарату та територіальних органів центральних органів виконавчої влади, інших державних органів» в частині скорочення чисельності апарату ДВС України до 85 осіб, оскільки при звільненні державних службовців - працівників апарату центрального органу виконавчої влади розповсюджуються норми загального трудового законодавства - КЗпП, а особливий статус державного службовця та скорочення встановлення граничної чисельності працівників апарату центрального органу виконавчої влади не звільняє власника чи уповноваженого ним органу від обов'язку дотримання законодавчого порядку звільнення у випадках змін в організації виробництва і праці.

Крім того, відповідно до частини другої статті 42 КЗпП при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається, в тому числі працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації.

З матеріалів особової справи ОСОБА_3 вбачається, що вона працює безперервно в органах ДВС з червня 2002 року, тобто тривалий час, що є достатнім для надання переваги при скороченні чисельності працівників ДВС України.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про те, що дії голови ДВС України щодо пропонування позивачу переведення на посаду головного спеціаліста відділу організації та контролю за виконанням рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області та бездіяльність щодо не пропонування їй іншої роботи в ДВС України є протиправними.

Суди першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно встановили обставини справи, дали їм належну юридичну оцінку, правильно застосували норми матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування або зміни прийнятих ними рішень.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И ЛА:

Касаційну скаргу Державної виконавчої служби України залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва 30 липня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Судді Ю.Й. Рецебуринський

В.І. Ємельянова

О.П. Стародуб