Ухвала суду № 43407526, 24.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" березня 2015 р. м. Київ К/800/63695/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Муравйова О.В.

Олендера І.Я.

за участю секретаря: Іванова Д.О.

представників:

позивача: Варцаба В.В.

відповідача 1: Борисенко О.В.

відповідача 2: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області

на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 30.09.2013 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2014 року

у справі № 807/2177/13-а (12779/13)

за позовомТовариства з додатковою відповідальністю «Перечинський лісохімічний комбінат» доУжгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області простягнення з бюджету суми відшкодування податку на додану вартість

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Перечинський лісохімічний комбінат» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Перечинський лісохімічний комбінат») звернулось з позовом до Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції (далі по тексту - відповідач 1, ОДПІ) Головного управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області (далі по тексту - відповідач 2, ГУ ДКС України у Закарпатській області) про стягнення з бюджету суми відшкодування податку на додану вартість.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 30.09.2013 року адміністративний позов задоволено.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2014 року апеляційну скаргу ОДПІ залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідач, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представників позивача та відповідача 1, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Предметом оскарження у даній справі є стягнення з бюджету суми відшкодування податку на додану вартість.

Відповідно до вимог п. 1.8. ст. 1 Закон України «Про податок на додану вартість» (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) суми податку, що підлягають сплаті до бюджету, або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду. На підставі підпункту 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону відшкодуванню платнику податку з бюджету підлягає сума, яка при її визначенні згідно з підпунктом 7.7.1 має від'ємне значення.

Підпунктом 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що платник податків, що має право на бюджетне відшкодування і прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію і заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, що відображається в податковій декларації. При цьому платник податків у п'ятиденний термін після подачі податкової декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації з відміткою податкового органа про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

Згідно п. 200.1 ст. 201 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.2 ст. 200 ПК України передбачено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до п. 200.3.ст. 200 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4. ст. 200 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) передбачено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п. 200.6 ст. 200 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин), платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Відповідно до п. 200.7 ст. 200 ПК України, платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Пунктом 200.11 ст. 200 ПК України передбачено, що за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами фінансово - господарської діяльності за жовтень - листопад 2010 року та за травень - червень 2011 року у позивача виникло від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість.

ТОВ «Перечинський лісохімічний комбінат» була задекларована на розрахунковий рахунок сума бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 1 307 315,00 грн. - за жовтень та 2 111 329,00 грн. - за листопад.

Як вбачається з матеріалів справи, ОДПІ було проведено позапланову виїзну перевірку з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, яка виникла за жовтень - листопад 2010 року, за результатами якої складено акт від 10.01.2011 року №5/23-2/00274105, згідно якого ОДПІ підтверджено (з урахуванням знятих з відшкодування сум після перевірки) 1 304 686,00 грн. - за жовтень 2010 року та 2 104 691,00 грн. за листопад 2010 року.

У 2011 році позивачем була задекларована на розрахунковий рахунок сума бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 7 647 823,00 грн. - за травень та 4 190 487,00 - за червень.

За результатами позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, яка виникла за вищевказані періоди (травень - червень 2011 року), викладеними в акті від 19.08.2011 року №975/23-2/20466663, ОДПІ підтверджено 7 646 567,00 грн. - за травень 2011 року та 4 168 610,00 грн. - за червень 2011 року.

Таким чином, сума бюджетного відшкодування з ПДВ, яка підтверджена ОДПІ ТОВ «Перечинський лісохімічний комбінат» за чотири спірні періоди в загальному становить 15 224 554,00 грн.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, підтверджені суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість були перераховані на розрахунковий рахунок ТОВ «Перечинський лісохімічний комбінат» у банку. Сума бюджетного відшкодування з ПДВ, отримана позивачем безпосередньо на розрахунковий рахунок за чотири спірні періоди, склала 13 212 879,02 грн.

Решта суми бюджетного відшкодування 1 954 019,98 грн. як різниця між загальною сумою ПДВ, підтвердженою податковим органом до відшкодування на розрахунковий рахунок позивача, залишилася невідшкодованою.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

Також, до початку розгляду касаційної скарги позивачем подано заяву про відмову від позову.

Відповідно до вимог ст. 219 КАС України позивач може відмовитися від адміністративного позову, а сторони можуть примиритися у будь-який час до закінчення касаційного розгляду.

У разі відмови від адміністративного позову або примирення сторін суд касаційної інстанції постановляє ухвалу відповідно до вимог статей 112 і 113 цього Кодексу (частина друга цієї статті).

Частиною 2 ст. 112 КАС України передбачено, що про прийняття відмови від адміністративного позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі.

Аналогічні за змістом положення містяться і у пункті 2 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України.

Умовою прийняття судом відмови від позову, як встановлено статтею 113 цього Кодексу, є відсутність порушення відмовою прав, свобод чи законних інтересів інших осіб.

З огляду на правильність та законність оскаржуваних судових рішень зі спору подана позивачем відмова від позову є такою, що не суперечить закону та не порушує права і охоронювані законом інтереси інших осіб та держави.

Частиною 2 ст. 228 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції визнає законні судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що втратили законну силу, і закриває провадження у справі, якщо після їх ухвалення виникли обставини, які є підставою для закриття провадження у справі, та ці судові рішення ще не виконані.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 157, 160, 167, 220, 221, 223, 228, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

1. Прийняти відмову Товариства з додатковою відповідальністю «Перечинський лісохімічний комбінат» від позову.

2. Визнати постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 30.09.2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2014 року у справі № 807/2177/13-а (12779/13) такою, що втратила законну силу.

3. Провадження у справі № 807/2177/13-а (12779/13) закрити.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді О.В. Муравйов І.Я. Олендер