Ухвала суду № 43407522, 25.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.03.2015р. м. Київ К/800/6632/14

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

при секретарі Ігнатенко О.В.,

за участю представників сторін:

позивача - Демченка В.І.,

відповідача - Української Т.О.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі - Інспекція)

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.10.2013

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2014

у справі № 804/12864/13-а

за позовом публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський стрілочний завод" (далі - Товариство)

до Інспекції

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.09.2013 № 0000292110, згідно з яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 3 448 467 грн. (у тому числі 2 298 978 грн. за основним платежем та 1 149 489 грн. за штрафними санкціями).

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.10.2013, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2014, позов задоволено. У прийнятті цих судових актів попередні судові інстанції виходили з того, що авансові внески з податку на прибуток, сплачені платником відповідно до статті 57 Податкового кодексу України (далі - ПК), є складовою грошового зобов'язання з цього податку за відповідний звітний період, а тому правомірно були враховані Товариством при формуванні даних податкової звітності з податку на прибуток за півріччя 2013 року.

Посилаючись на невідповідність висновків судів, покладених в основу прийняття оскаржуваних рішень зі спору, положенням чинного законодавства та дійсним обставинам справи, Інспекція звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові акти та відмовити у позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає про передчасне зменшення платником грошових зобов'язань з податку на прибуток на суму сплачених авансових внесків у податковій декларації за півріччя 2013 року, позаяк такі авансові внески мають враховуватися лише при формуванні даних податкової звітності з податку на прибуток за 2013 рік.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог з урахуванням такого.

Як вбачається з установлених судами обставин справи, оспорювану суму грошового зобов'язання з податку на прибуток було визначено позивачеві за наслідками проведення Інспекцією камеральної перевірки податкової звітності Товариства з податку на прибуток за півріччя 2013 року, оформленої актом від 06.09.2013 № 16/21.1-14367080, під час якої відповідач дійшов висновку про незаконне зменшення платником нарахованої суми з цього податку на суму авансових внесків у розмірі 2 298 978 грн. у перевіреній податковій декларації.

Відповідно до абзацу четвертого пункту 57.1 статті 57 ПК (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.

В абзаці другому пункту 2 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» та пункту 57.1 статті 57 ПК встановлено, що платники податку на прибуток підприємств, які починаючи з 2013 року подають річну податкову декларацію відповідно до пункту 57.1 статті 57 цього Кодексу, сплачують у січні - лютому 2013 року авансовий внесок з цього податку у розмірі 1/9 податку на прибуток, нарахованого у податковій звітності за дев'ять місяців 2012 року, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Як встановили суди, задекларований позивачем доход за 2012 рік склав 872 877 899 грн., у зв'язку з чим з огляду на наведені законодавчі вимоги у першому кварталі 2013 року Товариством було сплачено авансові внески з податку на прибуток у загальній сумі 9 981 284 грн., а саме:

2 734 307 грн. за січень 2013 року (що дорівнює 1/9 податку на прибуток за дев'ять місяців 2012 року);

2 734 307 грн. за лютий 2013 року (що дорівнює 1/9 податку на прибуток за дев'ять місяців 2012 року);

2 256 335 грн. за березень 2013 року (що дорівнює 1/12 нарахованої до сплати суми податку на прибуток за 2012 рік);

2 256 335 грн. за квітень 2013 року (що дорівнює 1/12 нарахованої до сплати суми податку на прибуток за 2012 рік).

Абзацом сьомим пункту 57.1 статті 57 ПК передбачено, що у разі якщо платник податку, який сплачує авансовий внесок, за підсумками першого кварталу звітного (податкового) року не отримав прибуток або отримав збиток, він має право подати податкову декларацію та фінансову звітність за перший квартал. Такий платник податку авансових внесків у другому - четвертому кварталах звітного (податкового) року не здійснює, а податкові зобов'язання визначає на підставі податкової декларації за підсумками першого півріччя, трьох кварталів та за рік, яка подається до контролюючого органу в порядку, передбаченому Кодексом.

Таким чином, якщо платник авансових внесків з податку на прибуток задекларував відсутність отриманого прибутку або збитковий результат за підсумками першого кварталу звітного (податкового) року, то такий платник припиняє сплату авансових внесків з податку на прибуток починаючи з другого кварталу звітного (податкового) року та визначає податкові зобов'язання на підставі податкової декларації за підсумками першого півріччя, трьох кварталів та за рік, яка подається до контролюючого органу в порядку, передбаченому ПК.

У зв'язку з тим, що за результатами фінансово-господарської діяльності за І квартал 2013 року позивачем було отримано збиток у сумі 9 142 158 грн. Товариством було подано до контролюючого органу податкову декларацію з податку на прибуток за І квартал 2013 року та в подальшому уточнюючу податкову декларацію з цього податку за півріччя 2013 року, в якій позивачем було зменшено суму податку на прибуток на суму сплаченого авансового внеску в розмірі 2 298 978 грн.

Заперечуючи проти цього зменшення, Інспекція послалася на положення пункту 57.1 статті 57 та пункту 152.9 статті 152 ПК, які, на думку відповідача, свідчать на користь висновку про те, що сума авансових внесків може зменшувати податкове зобов'язання з податку на прибуток, визначене саме у податковій декларації за 2013 рік.

Втім, які вірно зазначили суди, здійснене відповідачем наведене тлумачення податкових норм не ґрунтується на їх змісті.

Абзацом другим пункту 87.1 статті 87 ПК встановлено, що сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

При цьому будь-яких часових обмежень щодо використання такого права чинним податковим законодавством не встановлено.

Отже, використання суми надміру сплаченого податку на прибуток (яка утворилася внаслідок сплати платником авансових внесків з цього податку при об'єктивній наявності від'ємного значення об'єкта оподаткування у відповідному звітному періоді) для зменшення податку на прибуток наступного звітного періоду не може утворювати склад податкового правопорушення та слугувати підставою для оспорюваного донарахування.

Відтак попередні судові інстанції цілком обґрунтовано задовольнили розглядувані позовні вимоги, скасувавши оспорюване податкове повідомлення-рішення.

Норми права при вирішенні спору застосовані судами правильно. Порушень процесуальних норм, що тягнуть скасування судових актів, не виявлено. У зв'язку з цим підстав для скасування оскаржуваних судових актів зі спору не вбачається.

За таких обставин, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.10.2013 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2014 у справі № 804/12864/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько