Ухвала суду № 43407481, 24.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" березня 2015 р. м. Київ К/800/46302/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А.,розглянувши в порядку письмового провадженнякасаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій областіна постановуДонецького апеляційного адміністративного суду від 16.08.2013у справі № 805/7707/13-аза позовомДержавної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій областідоТовариства з обмеженою відповідальністю «Лексус Інвестмент Донбасс»простягнення коштів ,-

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Куйбишевському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лексус Інвестментс Донбасс» про стягнення коштів з рахунків у банках, обслуговуючих платника податків, в рахунок погашення податкового боргу з орендної плати за земельні ділянки з юридичних осіб у сумі 38 004,51 гривень.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 26.06.2013 адміністративний позов задоволено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.08.2013 постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26.06.2013 скасовано, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, оскільки вважає, що постанову суду апеляційної інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Справу розглянуто за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження у відповідності до п.2 ч.1 ст.222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне:

- позивачем проведено документальну невиїзну перевірку позивача щодо термінів своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки з юридичних осіб за період жовтень - грудень 2011 року, січень - червень 2012 року, за результатами якої складено акт від 25.09.2012 року № 2396/1541/34746145;

- на підставі акту перевірки позивачем прийняті податкові повідомлення-рішення №0005821541/22533/10/15-013, яким до відповідача застосований штраф на суму 876,44 грн. та №0005831541/22534/10/15-013, яким до відповідача застосований штраф на суму 10 789,06 грн.;

- в податкових деклараціях відповідачем визначено зобов'язання з земельного податку на суму 35 057,51 грн. за звітний період грудень 2012 року - березень 2013 року, які у встановлені строки сплачені не були, в результаті чого нараховано пеню на суму 45,39 грн.;

- згідно зворотного боку облікової картки за відповідачем обліковується заборгованість по земельному податку за звітний період грудень 2012 року - березень 2013 року, штрафу та пені у розмірі 46 768,88 грн., з яких позивач просить стягнути 38 004,51 грн.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що 20.01.2013 позивачем оформлено податкову вимогу форми «Ю» № 183-19, яка була направлена позивачу рекомендованим листом з повідомленням та повернута на адресу податкової інспекції із зазначенням причини невручення: «за закінченням терміну зберігання».

За результатами судового розгляду справи, суд першої інстанції погодився з доводами позивача щодо наявності підстав для задоволення позову.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що неправомірні дії податкового органу (щодо недотримання порядку проведення перевірки) обмежили право підприємства на оскарження дій суб'єкта владних повноважень і, як наслідок, призвели до прийняття незаконних рішень у сфері податкових відносин.

Суд касаційної інстанції висновок суду апеляційної інстанції про відмову у задоволені позову вважає помилковим, з огляду на наступне.

Згідно пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п.59.4 ст.59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно п.58.3 ст.58 Податкового кодексу України у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

За змістом пунктів 95.1 - 95.3 ст.95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

З огляду на наведені положення податкового закону та встановлені судами першої та апеляційної інстанцій фактичні обставини справи, зокрема, про те, що матеріали справи не містять доказів оскарження відповідачем прийнятих позивачем податкових повідомлень-рішень, в той час як факт наявності у відповідача податкового боргу, з урахуванням нарахованої суми пені, підтверджується матеріалами справи, а податкова вимога форми «Ю» № 183-19 від 20.01.2013 (яка направлена відповідачу рекомендованим листом з повідомленням та повернута поштою на адресу податкового органу за закінченням терміну зберігання) вважається врученою у відповідності до п.58.3 ст.58 Податкового кодексу України, колегія суддів касаційної інстанції вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо наявності законних підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст.226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Зважаючи на викладене, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а помилково скасована постанова суду першої інстанції - залишенню в силі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 222, 223, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області задовольнити.

2. Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.08.2013 скасувати та залишити в силі постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26.06.2013 у справі 805/7707/13-а.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко СуддіВ.В. Кошіль О.А. Моторний