Ухвала суду № 43407267, 17.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" березня 2015 р. м. Київ К/800/4285/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді за участю секретаря представників сторін: від позивача: від відповідача:Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. Титенко М. П. Биструшкін В. Ю.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській областіна постанову та ухвалуОдеського окружного адміністративного суду від 15.03.2011 року Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2013 рокуу справі№ 2-а-10730/10/1570за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Укрлоудсистем»до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській областіпроскасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 15.03.2011 року у справі № 2-а-10730/10/1570, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2013 року, позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси від 13.10.2010 року № 0002512301/0, № 0002502301/0, № 00024922301/0, № 00024922301/0.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове про відмову в позові. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального права, зокрема, ст. 206 Земельного кодексу України, пп. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що за результатами проведеної відповідачем планової виїзної перевірки ТОВ «Укрлоудсистем» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень, серпень 2010 року у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.06.2010 року по 31.07.2010 року, складені акти перевірки від 08.10.2010 року № 5954/23-2/31339337 (за липень 2010 року) та № 5985/23-2/31339337 (за серпень 2010 року), в яких зазначено, що на порушення пп. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7, згідно із пп. 7.7.7 (в) п. 7.7 ст. 7, п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» позивач не має права на визначення бюджетного відшкодування.

На підставі зазначених актів перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 13.10.2010 року:

- № 0002512301/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) в розмірі 46 546,00 грн., в тому числі за основним платежем - 38 788,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 7 758,00 грн.;

- № 0002502301/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) в розмірі 1 451 435,00 грн., в тому числі за основним платежем - 1 060 326,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 391 109,00 грн.;

- № 0002482301/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів за липень 2010 року з податку на додану вартість в розмірі 782 648,00 грн.;

- № 0002492301/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (в тому числі заявленого у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів за серпень 2010 року) з податку на додану вартість в розмірі 239 892,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними, а висновки актів перевірки спростовуються матеріалами справи.

Колегія суддів вважає такий висновок судів передчасним, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що підставою для прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стали, зокрема, висновки податкового органу про порушення товариством пп. 7.4.2 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки позивач, надаючи послуги з перевалки (прийомка з залізничного транспорту, накопичення, переміщення, навантаження на морський транспорт) транзитних скраплених газів нерезиденту, тобто послуг, які звільнені від оподаткування податком на додану вартість відповідно до п. 5.15 ст. 5 цього Закону, включав до податкового кредиту суми податку, сплачені під час придбання для їх використання в таких операціях.

Відмовляючи в позові, суди дійшли висновку про порушення податковим органом пп. «б» 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскільки зменшуючи суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень, серпень 2010 року, відповідач залишив без змін податкові зобов'язання з податку на додану вартість, зазначені в рядку 1, колонка Б, в деклараціях з ПДВ за липень, серпень 2010 року.

Згідно із п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України мотивувальна частина постанови повинна містити встановлені судом обставин із посиланням на докази, а також мотивів неврахування окремих доказів; мотивів, з яких суд виходив при прийнятті постанови, і положення закону, яким він керувався.

Аналогічні положення визначені ст. 206 цього Кодексу щодо ухвали апеляційного суду.

Оскаржувані судові рішення не відповідають вказаним вимогам, адже судами залишено поза увагою доводи відповідача відносно того, що порушення пп. 7.4.2 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не є підставою для зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість, а висновки податкового органу щодо цих порушень по суті не спростовані.

У справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи вчинені вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (п. 3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

За наслідками проведення перевірок платнику визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість та зменшено суму бюджетного відшкодування, в той час як у висновках актів перевірки зазначено про відсутність права на бюджетне відшкодування.

Крім того, в податкових повідомленнях від 13.10.2010 року № 0002512301/0 та № 0002502301/0 визначено суми податкового зобов'язання 46 546,00 грн. та 1 451 435,00 грн., проте в рядку «загальна сума прописом» зазначено 2 308,00 грн.

Також судами першої та апеляційної інстанцій не враховано, що посилання в акті перевірки від 08.10.2010 року № 5985/23-2/31339337 на акт від 08.10.2010 року № 5954/23-2/31339337 є неправомірним, адже за наслідками останнього акта на дату складання акта № 5985/23-2/31339337 податкових повідомлень-рішень не приймалось

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що на підставі ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення у справі підлягають скасуванню, як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду першої інстанції слід врахувати викладене, дослідити які саме порушення вплинули на прийняття податкових повідомлень-рішень та з урахуванням належних доказів визначити їх обґрунтованість, застосувати при оцінці доводів сторін норми матеріального права, які повинні бути застосовані, і вирішити спір згідно із законодавством.

За таких обставин касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15.03.2011 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2013 року у справі № 2-а-10730/10/1570 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак